1 липня головування в Європейському Союзу переходить до Угорщини. Своїм пріоритетом Будапешт назвав прискорення процесу розширення ЄС на Західні Балкани.
«ЄС давно опікується забезпеченням європейської перспективи для Західних Балкан, тому що Євросоюз не може бути повноцінним без приєднання цього регіону. Інтеграція регіону приносить переваги Європейському Союзу в економічному, безпековому та геополітичному планах», – йдеться у програмі угорського головування.
Чи дійсно регіону слід чекати швидкого просування на європейському шляху протягом наступних півроку?
Чорногорія
Країни Західних Балкан знаходяться на різних «відстанях» від «вхідних дверей» до ЄС. Найближче всіх до членства в Європейському Союзу наблизилася Чорногорія.
26 червня Подгориця підтвердила статус лідера євроінтеграції після того, як на міжурядовій конференції було підтверджено позитивний звіт про оцінку виконання тимчасових критеріїв для розділів 23 і 24, що стосуються верховенства права (IBAR).
Це історичне рішення означає вихід Чорногорії на «фінішну пряму» європейського шляху. Останньою подібний позитивний звіт отримувала Хорватія, яка невдовзі після цього стала повноправним членом Європейського Союзу.
«IBAR — це досягнення, яке сповіщає про те, що ви вступаєте в фінальну фазу переговорного процесу. Це сильний політичний сигнал для народу Чорногорії про те, що процес розширення триває», – підкреслив Європейський комісар з питань розширення, угорець Олівер Варгелі. «Заключна фаза переговорів про приєднання означає, що вступ неминучий», – підкреслив він.
Втім, наступного дня радість і оптимізм бути затьмарені ухваленням чорногорським парламентом резолюції щодо табору Ясеноваць. Перед голосуванням до списку додали Дахау та Маутхаузен, але всім зрозуміло, що суть від того не змінилася – правляча більшість намагалася досягти символічного балансу після голосування делегації Чорногорії на Генеральній асамблеї ООН за резолюцію щодо Сребрениці.
Цей крок багато говорить про зовнішньополітичні пріоритети нинішньої влади в Подгориці. Резолюція щодо Ясеноваця, напевно, викликала схвалення Белграду, але і очікуване обурення Загребу.
Тепер Хорватія може суттєво ускладнити євроінтеграційний поступ Чорногорії через актуалізацію на рівні ЄС проблемних двосторонніх питань – колишній табір в Морині, кордон в районі півострова Превлака, навчальний вітрильник “Ядран”…
З врахуванням того, як ЄС не любить невирішених двосторонніх питань, фінальна стадія вступу Чорногорії може затягнутися.
Існує версія, за якою Белград спеціально тиснув на Подгорицю, вимагаючи ухвалення резолюції щодо Ясеноваця, щоб посварити двох сусідів і загальмувати чорногорську євроінтеграцію. Втім, це лише версія.
Сербія
Якщо спробувати дуже коротко описати євроінтеграцію Сербії, то головним тут буде сподівання Белграда на те, що угорське головування в ЄС створить умови для відкриття нових розділів. Як відомо, цей процес зупинився, головним чином через небажання Сербії слідувати вимогам ЄС до зовнішньої політики та політики безпеки, або, іншими словами, через відмову сербської влади приєднуватися до європейських санкцій проти РФ.
Будапешт, який сам не є послідовним прихильником обмежувальних заходів проти Росії, не вважає нинішню політику офіційного Белграда перепоною для продовження євроінтеграції. За словами міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто, можна очікувати відкриття одного чи двох нових переговорних кластерів із Сербією до кінця року.
Це буде максимум, який зможе реалізувати тандем Орбан-Вучич за шість місяців угорського головування. Зробити рекордний «ривок», випередивши Чорногорію, Белград не зможе. І не стільки через політику щодо антиросійських санкцій, скільки через проблему Косова, без вирішення якої Сербію складно уявити членом Євросоюзу.
Косово
Відсутність прогресу в діалозі з Белградом є перепоною і на європейському шляху Приштини. Політика нинішньої косовської влади, яка не завжди виконує рекомендації, а іноді навіть і вимоги ЄС щодо відносин із сербською стороною, не сприяє євроінтеграції. Несформована Асоціація муніципалітетів з сербською більшістю (ZSO), заборона обігу готівкового динару, боротьба з т.зв. «паралельними» сербськими установами викликають не тільки обурення Белграду, але і роздратування Брюсселю, як і багато інших кроків Приштини.
Останні зустрічі в рамках діалогу за посередництва ЄС і коментарі європейських представників показали, що бажання очільників Косова отримати, насамперед, підпис Сербії під Охридською базовою угодою (тобто, отримати гарантії перспектив де-факто визнання), а потім вже розпочинати розмову про формування ZSO, не зустрічає розуміння в ЄС.
В підсумку євроінтеграція Косова виглядає на сьогоднішній день набагато гірше, ніж кілька років тому. Дійшло навіть до застосування обмежувальних заходів щодо Приштини з боку Євросоюзу, що є найкращою ілюстрацією до вкрай сумного стану відносин Косова та ЄС. Враховуючи дуже добрі відносини між Белградом та Будапештом, головування в Угорщини в Євросоюзі не обіцяє Приштині ніяких приємних сюрпризів.
Північна Македонія
Ще однією країною, яка за останній час значно ускладнила свої європейські перспективи, є Північна Македонія.
Приход до влади ВМРО-ДПМНЕ, яка не збирається негайно і в усьому йти на поступки Болгарії, ставить македонську євроінтеграцію на паузу. До того ж, бажання офіційних осіб зі Скоп’є використовувати в комунікаціях незмінену назву країни, тим самим створюючи напруженість у відносинах із Грецією, не збільшує коло лобістів членства Північної Македонії в ЄС.
Втім, розглядати нинішню македонську владу як антиєвропейську, а відносини Скоп’є та Брюсселю як глухий кут, не варто.
Уряд ВМРО-ДПМНЕ (з коаліційними партнерами) готовий обговорювати різні варіанти компромісу із болгарською стороною, і вже пропонує варіанти. Так, на недавньому Дубровницькому форумі офіційні представники Північної Македонії заявили, що готові піти на зустріч Болгарії і виконати її поточні вимоги – змінити Конституцію та включити в текст «болгарську меншину». Єдиною умови Скоп’є є те, що конституційні зміни мають набути чинності в день приєднання Північної Македонії до Європейського Союзу.
Призначення нового уряду в Софії (яке невідомо коли станеться) має дати відповідь на питання щодо прийнятності македонської пропозиції для болгарської сторони.
Єдине, що можна зараз зазначити, це те, що, враховуючи тісні зв’язки ВМРО-ДПМНЕ та Орбана, головування Угорщини може допомогти Північної Македонії донести до європейських структур своє бачення відносин із Болгарією. Навряд чи угорці стануть відвертими лобістами інтересів македонців в ЄС, але от просуванням болгарського бачення македонського питання Будапешт, очевидно, займатися не буде.
Албанія
Албанії головування Угорщини навряд чи чимось допоможе. Конфлікт із сусідньою Грецією через фігуру Фреді Белері занадто специфічний для того, щоб Брюссель і Будапешт зокрема висловили бажання ретельно розібратися в ситуації, не кажучи вже про її вирішення.
Історія із обраним мером албанського міста Хімара, звинуваченим в підкупі виборців, відправленим за грати, але обраним в депутати Європейського парламенту від Греції, з одного боку, зачіпає права меншин (порушує права греків Албанії, на думку Афін), з іншого, стосується сакрального для ЄС питання верховенства права (на думку Тирани). Все це занадто складно для євробюрократів.
Втім, не виключено, що Будапешт, який визначив євроінтеграцію Західних Балкан в якості свого пріоритету, буде намагатися «помирити» греків та албанців, не вдаючись до деталей, щоб хоча б не допустити блокування Грецією євроінтеграції Албанії.
Боснія і Герцеговина
З євроінтеграцією Боснії і Герцеговини під час головування Угорщини може статися парадоксальна, навіть в чомусь абсурдна ситуація, коли прогрес країни на шляху до ЄС забезпечать не проєвропейські, прозахідні сили БіГ, а навпаки, проросійський Мілорад Додік.
Особиста дружба Додіка з Орбаном, тісні партнерські контакти Республіки Сербської та Угорщини, неодмінно позначяться на відносинах в трикутнику Баня Лука – Брюссель – Сараєво. Нема шансів, звісно, що Будапешту вдасться повністю переписати політику ЄС щодо БіГ, визначивши саме РС як партнера та союзника. Але ймовірність того, що Брюссель під час головування Угорщини буде більш поблажливо дивитися і менше критикувати сецесійні ініціативи Додіка, існує. Чи буде достатньо цього для, скажімо, спрямування фінансів з європейських фондів на проєкти в РС чи початку переговорів з БіГ щодо вступу до ЄС, побачимо в наступні півроку.
