Віктор Орбан запропонував посередництво в суперечці Північної Македонії та Болгарії. І, хоча перспективи цієї ініціативи виглядають як дуже сумнівні, інші кроки Будапешту на македонському напрямку можуть забезпечити Будапешту посилення впливу на Північну Македонію, і, зрештою, на весь західнобалканський регіон.
Кейс Груєвського
Для Угорщини регіон Західних Балкан / колишньої Югославії є сферою національних інтересів. Географічні, історичні, економічні, соціальні та політичні зв’язки обумовлюють значний вплив офіційного Будапешту на процеси, що відбуваються в цієї частині Південно-Східної Європи. При чому для кожної країни регіону цей вплив має свої особливості. В фокусі уваги Будапешту можуть бути угорська діаспора, бізнес-проєкти, або співпраця на рівні політичних лідерів, яка зазвичай підкріплюється економічним співробітництвом.
Однією із західнобалканських країн, які тісно пов’язана з Угорщиною політичними зв’язками, є Північна Македонія.
Шість років тому на загальноєвропейському рівні стала відома скандальна історія втечи екс-глави македонського уряду та колишнього очільника партії Внутрішня македонська революційна організація – Демократична партія македонської національної єдності, ВМПО-ДПМНЄ, Ніколи Груєвського та надання йому владою Віктора Орбана політичного притулку в Угорщині.
На Батьківщині Груєвського було засуджено до двох років ув’язнення за зловживання службовим становищем під час купівлі автомобіля, броньованого “мерседесу” вартістю понад півмільйона євро. Колишній прем’єр-міністр тим часом стверджував, що став жертвою політичних переслідувань з боку тодішньої влади на чолі з Соціал-демократичним союзом Македонії, СДСМ. Профільне угорське відомство з питань імміграції та надання притулку погодилося з його аргументами.
Повернення в цьому році до влади в Північної Македонії ВМПО-ДПМНЄ означало потепління македонсько-угорських відносин. Прогнози були різними – від повернення Груєвського в македонську політику до синхронізації зовнішньої політики Скоп’є з Будапештом. Також передбачалося, що угорське головування в Європейському Союзу у другий половині 2024 року має сприяти розблокуванню македонської євроінтеграції за сценарієм політиків ВМПО-ДПМНЄ, тобто, без болючих компромісів з болгарською стороною.
Болгарське вето
Нагадаємо, що Болгарія наклала вето на євроінтеграцію Північної Македонії чотири роки тому через суперечки навколо історії, мови і загалом національної ідентичності македонців. В 2022 році Скоп’є (де при владі тоді була СДСМ) та Софія погодилися на т.зв. “французьку угоду”, за якою Болгарія мала розблокувати євроінтеграцію сусідньої країни, якщо Північна Македонія включить в текст конституції «болгарську меншину».
В цьому році до влади в Скоп’є, вигравши і президентські, і парламентські вибори, прийшла ВМРО-ДПМНЄ. Відмова від компромісів в питаннях національної ідентичності була основною темою їхньої виборчої кампанії. Закономірно, що зміни до конституції внесені не були.
Представники ВМРО-ДПМНЄ наголошували, що віддані євроінтеграції, готові піти на зустріч Болгарії, але хочуть скорегувати вже досягнуті попередньою владою домовленості, зробивши їх більш справедливими.
Скоп’є пропонувало ухвалити конституційні зміни з відстрочкою, що включення болгар до конституції набуло чинності лише після того, як питання вступу Північної Македонії до Європейського Союзу буде вирішено позитивно.
Передбачалося, що головування Угорщини в ЄС може допомогти македонцям донести до європейських структур свою точку зору і скорегувати вже затверджену угоду.
Втім, пізно ввечері 25 вересня Комітет постійних представників ЄС (Coreper) вирішив розділити шляхи вступу до Євросоюзу Албанії та Північної Македонії. Відповідно до рішення, Албанія зможе розпочати офіційні переговори про приєднання вже в середині жовтня.
Водночас, переговорний процес для Північної Македонії залишається на паузі. Умови старту перговорів про вступ для Скоп’є не змінюються – необхідно виконати узгоджені з Болгарією і затверджені Європейською Радою критерії, які, зокрема, передбачають ухвалення конституційних змін щодо визнання болгар державотворчим народом. Тобто, йдеться про ті самі поступки болгарам, проти яких виступає правляча ВМРО-ДПМНЄ.
Орбан-миротворець
Окрім всього іншого, останнє рішення ЄС щодо невідкриття переговорів зі Скоп’є продемонструвало, що Будапешт не має достатнього впливу для того, щоб суттєво змінити позицію Брюсселя із македонського питання.
Рішення ЄС щодо «розділення» євроінтеграційних шляхів Албанії та Північної Македонії було ухвалене безпосередньо перед візитом до Північної Македонії прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Не виключено, що поїздка саме в цей час (26-27 вересня) замислювалася, в тому числі, і з метою підтримки дружньої партії Орбана, «Фідес», ВМРО-ДПМНЄ.
В ході візиту Орбан багато говорив про підтримку Угорщиною євроінтеграційних прагнень Північної Македонії та різко критикував ЄС.
Те, що Північна Македонія опинилася «позаду Албанії» на європейському шляху, прем’єр Угорщини назвав “історичною помилкою в квадраті”» з боку ЄС та звинуватив чиновників Євросоюзу в тому, що вони притискають “національну гордість” Північної Македонії, затягуючи процес її євроінтеграції.
В якості практичної допомоги македонцям, глава угорського уряду запропонував своє посередництво в переговорах Скоп’є та Софії.
“У мене є власна пропозиція, і я передав її прем’єр-міністру Міцкоскі. Я сказав йому, що ми готові використовувати головування в ЄС і бути посередником у цьому питанні”, – сказав Орбан під час спільної прес-конференції з Міцкоскі, додавши, що йдеться «про те, щоб знайти рішення, яке влаштовує як македонців, так і болгар».
Пропозиція угорського прем’єра не викликала ейфорії в Скоп’є. На запитання журналістів, чи може прем’єр-міністр Угорщини, чия країна наразі головує в Європейському Союзі, допомогти на європейському шляху, глава македонського уряду не дав прямої відповіді.
Реакція Болгарії лише підтвердила скептичний настрій македонців.
«Європейська угода з Республікою Північна Македонія зрозуміла. Болгарія не потребує посередників у цьому процесі», – заявив в.о. міністра закордонних справ Болгарії Іван Кондов журналістам, коментуючи ідею про посередництво, запропоновану прем’єром Угорщини.
28 вересня Міністерство закордонних справ Болгарії повідомило, що в.о. глави МЗС, який перебував в Нью-Йорку, обговорив пропозицію Орбана зі своїм угорським колегою Петером Сіярто. Як підкреслюється в повідомленні, Кондов запевнив Сіярто, що «посередництво не є необхідним» для того, щоб переконати Республіку Північна Македонія «виконати критерії для початку переговорів» про вступ до ЄС.
Екс-прем’єр-міністр Болгарії Кирил Петков, коментуючи ідею Орбана, заявив журналістам: «Французька угода», яку ми уклали під час роботи нашого уряду, виявилася дуже хорошою для Болгарії. Весь Євросоюз став на бік Болгарії. РПМ (Республіка Північна Македонія) має вирішити, чи хоче вона включити болгар у свою Конституцію, чи її шлях до Європи буде закритий».
Вигідний кредит
Можна констатувати, що посередницька місія Орбана завершилася, навіть не розпочавшись. Але не означає, що македонсько-угорські відносини в цього стануть більш прохолодними, або що Угорщина зменшить свою активність на македонському напрямку.
По-перше, схоже на те, що ідея з посередництвом із самого початку замислювалася більше як піар-акція, ніж як реальний план дій.
По-друге, Будапешт явно вирішив змінити фокус у відносинах зі Скоп’є, зробивши головним треком не складні внутрішньо- чи зовнішньополітичні питання, а гроші.
За кілька тижнів до приїзду Орбана стало відомо, що Угорщина (Угорський експортно-імпортний банк) надає Північної Македонії безпрецедентний пільговий кредит розміром 500 млн. євро. Щоправда, македонська опозиція запевняє, що йдеться про корупційний проєкт, гроші на який виділяє Китай, але офіційний Будапешт заперечує китайське походження цих коштів.
Кредит, після його остаточного затвердження, безумовно, має стати потужною основою для ще більш тісної угорсько-македонської співпраці. Позика пов’яже Скоп’є та Будапешт не менш міцно, ніж це могло б зробити угорське посередництво в суперечці з Софією. Величезні державні боргові зобов’язання формують такі міждержавні зв’язки, які сучасна європейська країна не зможе швидко та повністю позбутися навіть у випадку зміни влади.
Європейські аналітики констатують, що таким чином Орбан «купує вплив» у геополітично стратегічному для Угорщини регіоні і забезпечує лояльність еліт країни, яка одного дня може стати членом ЄС і вже є членом НАТО.
До того ж в умовах, коли політика офіційного Будапешта дуже часто розходиться з офіційною позицією ЄС, але натомість по цілої низки питань є лояльною до Москви та Пекіну, посилення угорського впливу на Північну Македонію і загалом на Західні Балкани, буде означати опосередковане посилення позицій в регіоні і Китаю, і Росії.
