У хорватському місті Дубровник у форматі «Україна плюс 12 країн» відбувся саміт «Україна – Південно-Східна Європа». Захід став третім подібним форумом після першого та другого, які відбулися в Афінах в серпні 2023-го, та в Тирані, 28 лютого 2024 року.
Саміт в Дубровнику, насамперед, мав на меті продемонструвати підтримку єдність країн регіону в їхньої підтримці Україні. Це завдання було успішно виконано, незважаючи на всі регіональні суперечки і складнощі.
Фактор міста
Дубровник готувався до зустрічі саміту «Україна – Південно-Східна Європа» дуже серйозно. Фактично, місто перетворилося на фортецю, яку охороняли в землі, моря та повітря. Дубровчани та гості міста вимушені були змиритися з цілою низькою тимчасових обмежень та заборон, що діяли під час роботу саміту. Подібні заходи безпеки жителі Дубровника відчували лише під час візитів Папи Римського Івана Павла II та віцепрезидента США Діка Чейні у 2003 і 2006 роках. Але прибуття президента країни, яка знаходиться в стадії війни, стало ще більшим викликом для хорватських служб безпеки.
В підсумку, все пройшло добре, інцидентів не сталося. Ба більше – коротка прогулянка президента Володимира Зеленського Старим містом супроводжувалася оплесками містян і туристів та вигуками «Слава Україні», що мало викликати позитивні емоції в українського лідера.
Організатори, готуючи саміт «Україна – Південно-Східна Європа» саме в Дубровнику, напевно, розраховували на те, що український президент буде вражений і самим містом, і його історією, особливо нещодавньою. Тим більш, що йшлося про перший візит Зеленського до Хорватії. Тому програма візиту президента України включала в себе відвідування меморіального залу, присвяченого захисникам Дубровника (Spomen soba dubrovačkih branitelja), а мер міста Мато Франкович подарував Зеленському книжку «Загадка перемоги» Олівера Пеза (‘Zagonetka pobjede‘ Olivera Peza).
Зафіксувало хорватську підтримку України на офіційному рівні підписання Угоди про довгострокове співробітництво та підтримку між двома країнами. В преамбулі документу зазначається: «Хорватія має унікальні можливості для надання допомоги Україні завдяки власному досвіду, пов’язаному з війною, зокрема у сферах протимінної діяльності, догляду за ветеранами та судового переслідування тяжких (мається на увазі воєнних) злочинів. …Хорватія підтримує Україну з початку російської агресії у 2014 році й продовжуватиме це робити, доки Україна не переможе».
Під час першого візиту Зеленського до Хорватії, хорватські урядовці, очевидно, ставили за мету переконати офіційний Київ в незмінної підтримці з боку Загреба, незважаючи на контраверсійну, іноді відверто антиукраїнську позицію хорватського президента Зорана Мілановича (якого, до речі, на саміті не було – не запросили).
Дубровницька декларація
Декларація саміту, «Дубровницька декларація», яку підтримали всі учасники, також насамперед, мала на меті зафіксувати незмінну підтримку України і єдність країн регіону з цього питання.
Серед основних пунктів документу
- Засуджено «неспровокованої, невиправданої та незаконної російської агресивної війни проти України», яка є «злочином проти українського народу, грубим порушенням міжнародного права, включно зі Статутом ООН, а також великою загрозою миру, безпеці та стабільності Південно-Східної Європи, усього Європейського континенту та світу загалом».
- Заявлено про підтримку «незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів залишається абсолютною». «Підтверджуємо нашу непохитну готовність продовжувати надавати Україні та її народу всебічну підтримку стільки, скільки буде потрібно», – зазначено в Декларації.
- Висловлюються повага та співчуття українському народу, «який із 2014 року мужньо, з витривалістю та героїзмом чинить опір російській збройній агресії».
- Наголошується на «непохитній відданості відновленню суверенітету й територіальної цілісності України, включно з Кримом, шляхом подальшого надання Україні всебічної допомоги для протидії російській агресії».
- Підтверджується підтримка Української формули миру Президента України Володимира Зеленського.
- Учасники саміту закликали «всю міжнародну спільноту, яка докладає зусиль щодо відновлення міжнародного миру та безпеки на глобальному рівні, посилювати підтримку України у її боротьбі, що триває, за свободу, незалежність і територіальну цілісність» і всі країни «не надавати матеріальну або іншу підтримку російській агресивній війні». Наголошено на важливості «узгодженості з рішеннями та заходами Спільної зовнішньої та безпекової політики Європейського Союзу» (йдеться про санкції проти РФ).
- Підкреслюється, що «виведення російських військ та військової техніки з усієї території України, припинення бойових дій і відновлення повного контролю України над її державними кордонами є умовами для відновлення миру, що не підлягають обговоренню».
- Засуджуються «будь-які спроби Росії примусово та незаконно анексувати частини території України». «Автономна Республіка Крим, місто Севастополь, Донецька, Херсонська, Луганська та Запорізька області є невід’ємними частинами України».
- Підтверджується підтримка партнерів у Південно-Східній Європі, України, Молдови та Грузії на їхньому шляху до членства в ЄС.
- Вітається той факт, що на НАТО підтвердило підтримку Україну на її шляху повної євроатлантичної інтеграції.
- Висловлюється «тверда рішучість притягти до відповідальності тих осіб, які відповідальні за злочин агресії, злочини проти людяності та воєнні злочини, скоєні під час агресивної війни Росії проти України».
Також в Декларації йдеться про
- звільнення військовополонених та повернення примусово переміщених українців, особливо дітей,
- продовольчу безпеку,
- розмінування,
- енергетичну безпеку України,
- безпечне використання ядерної енергії,
- готовність брати участь у поточних та повоєнних відновленні й відбудові України.
«Не може бути вільної, мирної та процвітаючої Європи без вільної, мирної та процвітаючої України. Відданість учасників саміту «Україна – Південно-Східна Європа» в Дубровнику цій меті залишається непорушною», – констатували учасники саміту.
Декларацію підписали прем’єр-міністр Андрей Пленкович і президент Володимир Зеленський як приймаючі сторони, а також президенти Косова Вйоса Османі, Чорногорії Яков Мілатович, Сербії Александр Вучич, Словенії Наташа Пірц Мусар, прем’єр-міністр Албанії Еді Рама, голова Ради міністрів Боснії і Герцеговини Боряна Крішто, прем’єр-міністри Болгарії Дімітар Главчев, Греції Кіріакос Міцотакіс, Північної Македонії Христіан Міцкоський, заступник прем’єр-міністра і міністр закордонних справ та європейської інтеграції Молдови Міхай Попшой, міністр закордонних справ Румунії Лумініца-Теодора Одобеску, міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан, а також віцепрезидент Європейської комісії Дубравка Шуйка.
Шоу Вучича
Якщо вірити президенту Сербії Александару Вучичу, то Дубровницька декларація мала бути ще більш проукраїнською, з пунктами про обов’язкове запровадження санкцій проти РФ в зв’язку з її агресією проти України (а не про необхідність «узгодження» цього питання), і з зобов’язанням учасників саміту надавати Україні військову підтримку. Втім, як стверджує сербський лідер, він домігся того, що документ пом’якшили.
Ніхто офіційно не спростував заяву Вучича. Втім, якщо враховувати, що історія з «редагуванням Декларації на догоду президента Сербії» вже мала місце на попередньому саміті «Україна – Південно-Східна Європа» в Тирані, можна подумати, що йдеться більше про піар, чи (гео)політичні ігри сербського президента, ніж про реальну закулісну боротьбу.
Загалом Вучич ледве не став однієї з центральних фігур Дубровницької зустрічі. Спочатку сербський лідер звернув на себе увагу рішенням приїхати на саміт замість заявленого спочатку міністра закордонних справ Марка Джурича. Потім створив інтригу з нібито внесенням за його наполяганням змін до підсумкової Декларації…
Причина суперечливої гіперактивності зрозуміла – для сербського президента участь в третьому «українському» саміті стала складною дипломатичною задачею.
З одного боку, треба було публічно заявити про підтримку територіальної цілісності України, бо, окрім власне підтвердження своєї позиції, президент Сербії користується нагодою, і в цьому контексті кожен раз нагадує про кейс Косово (і він знов це зробив в Дубровнику).
З другого – продемонструвати ЄС (і США), що Сербія підтримує Україну, хоча і не запроваджує санкції проти РФ. Бо відмовлятися від євроінтеграції та співпраці із Заходом Белград не збирається.
З третього – Вучичу необхідно було створити враження у своїх московських «друзів» і у радикалів всередині власної країни, що він є справжнім захисником інтересів Росії і робить, що може, в складних умовах і під тиском (ось чому виникла ця історія з правками до Декларації, що повторюється від саміту до саміту).
З четвертого – поява сербського президента в Дубровнику, який 1 жовтня відзначив 23 роки з початку сербсько-чорногорського нападу, обіцяла скандал. Тут Вучич вирішив вийти з ситуації, просто не пішовши на прогулянку до Старого міста. Відмовився, так би мовити, від «кави на Страдуну»…
Хорватська опозиція обурювалася, навіщо Вучича, який був соратником Шешеля та Милошевича під час війни, взагалі запросили до Дубровника?..
Втім, зрозуміло, що участь сербського лідера, як і всіх інших високопосадовців Південно-Східної Європи, була важливою через мету саміту – забезпечення широкої підтримки України країнами регіону на самому високому рівні.
Висновки
Незважаючи на безліч нюансів і складнощів, з головною своєю задачею організатори форуму впоралися. Україна змогла отримати об’єднану підтримку країн регіону, що, безумовно, є важливим для Києва актом міжнародної солідарності.
Чому підтримка України є важливою для країн Східної Європи, насамперед, Балканського регіону, пояснив учасникам саміту сам Зеленський. «Опір України російському вторгненню є умовою вашої стабільності. Якби Росії вдалося підкорити нашу країну й поставити під загрозу всю Східну Європу, немає сумнівів, що наступним регіоном, який Москва використала б для дестабілізації Європи, були б країни Балтії або Балкани», – підкреслив український президент.
