Саміт БРІКС в Казані не став визначальним для Сербії з точки зору геополітичного вибору. Країна, як і раніше, продовжила балансування між ЄС та Росією. Втім, відносини Белграда як з європейськими, так і з російськими партнерами почали змінюватися.
Москва в фокусі
Президент Сербії Александар Вучич, як відомо, не поїхав на саміт БРІКС до російської Казані через зустрічі з керівниками європейських урядів. Формально, візит до Белграду прем‘єр-міністрів Греції та Польщі міг бути виправданням для відміни поїздки сербського президента до РФ. Втім, очевидно, що чіткий сигнал, який Вучич надіслав Москві, є таким: ЄС для Сербії наразі є пріоритетним зовнішньополітичним напрямком.
Втім, «пріоритетний» не означає «єдиний».
Тому, відповідно до багатовекторної сербської зовнішньої політики, до Казані поїхала потужна делегація уряду Сербії на чолі з віце-прем’єр-міністром Александаром Вуліним. В її склад також увійшли міністр оборони Братислав Гашич, міністр економіки Адріяна Месарович і міністр без портфелю Ненад Попович, які роздали масу комплементарних для РФ інтерв’ю російським медіа.
Хоча до БРІКС Сербія вступати не готова, сигнал Белграду Москві був однозначним: це чіткий намір розширювати та поглиблювати сербсько-російську співпрацю.
Неочікувано посилив цей меседж скандал, який виник під час візиту до Сербії в рамках дипломатичного турне країнами Західних Балкан президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн.
Глава Єврокомісії скасувала зустріч з прем’єр-міністром Мілошем Вучевичем, оскільки безпосередньо перед зустріччю з нею глава сербського уряду провів переговори з міністром економічного розвитку Росії Максимом Решетніковим. “Президент скасувала денну зустріч з прем’єр-міністром Вучевичем після оголошення, опублікованого на його сайті про зустріч з міністром економіки Росії”, – повідомила речниця Єврокомісії Ана Пісонеро. «У заяві вказано, що дві країни планують зміцнювати співпрацю в економіці та інших сферах. У цьому контексті проводити заплановану зустріч не було сенсу», — заявила речниця.
Напередодні фон дер Ляєн провела дуже теплу зустріч з Вучичем, тому втримати баланс сербському керівництву вдалося і на цей раз. Але і Москву вдалося переконати, що розвиток сербсько-російських відносин є в центрі уваги уряду в Белграді.
Белградський прагматизм
Мотивація «руху в різні боки», який сьогодні намагається здійснювати влада Сербії, полягає в суто прагматичній природі відносин Сербії зі своїми партнерами і, відповідно, в максимально прагматичної зовнішньої політиці. Сербське керівництво демонструє впевненість, що поєднання євроінтеграції та дружніх стосунків з РФ є не протиріччям, а, навпаки, є запорукою отримання вигод та преференцій на кожному з цих двох напрямків. Насамперед, йдеться про забезпечення фінансування з єврофондів в рамках євроінтеграційних процесів та дешевий російський газ як плату за лояльність Белграда Москві.
Геополітична багатовекторність для Сербії на практиці означає не стільки екзистенціальний вибір між Заходом та Сходом, скільки доступ до ресурсів ЄС та РФ. Довгі роки ця політика успішно спрацьовувала, і нинішні досягнення сербської економіки є наслідком в тому числі і цього зовнішньополітичного курсу.
Через те, що власне для Сербії нинішня зовнішня політика є вигідною, немає підстав передбачати, що Белград самостійно, за свою ініціативою, відмовитися від своєї багатовекторності. Покласти край цьому маневруванню між східними та західними напрямками можуть лише зміна зовнішніх обставин чи, точніше кажучи, зміна політики зовнішніх гравців по відношенню до Сербії.
Пауза для євроінтеграції
Відмова глави Єврокомісії зустрічатися із сербським прем’єром може, деякою мірою, розглядатися як попередження Белграду. Зміст цього послання такий: в сьогоднішніх геополітичних умовах розвиток відносин із Росією є несумісним зі євроінтеграцією.
Якщо Белград буде робити ставку на поглиблення сербсько-російського співробітництва, Брюссель в подальшому може перейти від символічних попереджень до більш конкретних кроків. Наприклад, обмежити фінансування Сербії з бюджету ЄС.
Такий крок давно вже обговорюють в зв’язку із відмовою Белграда від синхронізації зовнішньої політики з європейської, тобто відмовою від запровадження санкцій проти РФ.
Лояльна до Росії позиція Сербії вже фактично зупинила євроінтеграційний процес – тому що нові переговорні розділи не відкриваються вже третій рік – але рішучості європейців досі не вистачало на те, щоб офіційно поставити євроінтеграцію Сербії на паузу, або хоча б заблокувати виділення Белграду коштів за європейськими програми.
Якщо Євросоюз буде налаштований більш жорстко щодо гармонізації зовнішньої політики всіх держав-кандидатів на вступ до ЄС, опція із призупиненням євроінтеграції Сербії може опинитися на столі. Принаймні після белградського демаршу Урсули фон дер Ляєн такий розвиток ситуації виглядає дещо більш реальним.
Російські пропозиції
Росії, зі свого боку, вже замало лояльності у вигляді незапровадження санкцій, замало співпраці в економічній, і, зокрема, енергетичній площині. За дешевий газ Белграду треба буде платити додаткову ціну, і не в грошах. Взамін Москва хоче бачити Белград в таборі своїх геополітичних союзників, серед країн, які позиціонують себе як альтернативу західному світу.
Раніше Сербія – єдина в Європі – підписала угоду про вільну торгівлю із ЄАЕС (Євразійський економічний союз), стала спостерігачем в Парламентської асамблеї ОДКБ (Організації Договору о колективної безпеки). Тепер на черзі залучення до БРІКС як до глобального антизахідного союзу (яким його бачить Росія).
Персональне запрошення Вучичу на саміт в Казані було пропозицією, від якої, як передбачалося, він не міг відмовитися. Втім, він зрештою відмовився, але багаточисельна сербська делегація на форумі БРІКС, максимально компліментарні інтерв’ю сербських урядовців російським медіа, і, зрештою, обіцянка Вучича приїхати на урочистості з нагоди Дня перемоги 9 травня 2025 року до Москви, мали справити позитивні враження на Кремль і дещо компенсувати відсутність президента Сербії в Казані.
Надалі можна очікувати продовження сербської політики незапровадження санкцій проти РФ, але, окрім цього, і посилення російсько-сербської співпраці в різних сферах. Йдеться, насамперед, про більшу залученість Сербії до БРІКС і всіх інших антизахідних форматів.
Крен в бік Москви
Окрім того, є помітним бажання Москви домогтися більшої лояльності Белграда у військово-політичній сфері. Невипадково одним з представників Сербії на саміті БРІКС був міністр оборони, а главі делегації, віце-прем’єру Вуліну, довелося «на полях казанського саміту», ретельно підбираючи слова, відповідати на питання російських медіа і щодо перспектив закупки російської зброї Сербією, і щодо російсько-української війни.
Невдовзі після відвідування Казані Вулін поїхав до Мінська, де взяв участь в конференції із євразійської безпеки (яка, фактично, був скликана на базі ОДКБ). Також сербський віце-прем’єр окремо провів переговори з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим та міністром оборони Білорусі Віктором Хреніним.
В подальшому можна очікувати посилення цього військово-політичного вектору, тому що для Росії є дуже важливим не тільки залучити Сербію на свій бік, але і заблокувати будь-яку, навіть гіпотетичну сербсько-західну та сербсько-українську співпрацю в цієї сфері.
Крен в бік Москви та її сателітів гарантовано посилить розбіжності між Белградом та Брюсселем і максимально звузить можливості улюбленого балансування Вучича.
Звісно, їздити по канату на велосипеді, одночасно жонглюючи різноманітними предметами, можливо. Але наскільки довго?
