Молода європейська країна, що перебуває в процесі становлення – Косово, продовжує намагатися балансувати між консолідацією власної незалежності та задоволенням вимог міжнародних акторів, які закликають до співпраці із Сербією. На цьому фронті відбувається певний важливий процес. Проте однією з найнагальніших проблем, з якою зараз стикається Косово, є нездатність сформувати дієвий парламент. Дехто навіть назвав це «неоголошеним станом надзвичайної ситуації». Отже, чому новий парламент є «непрацюючим» і які наслідки цього парламентського тупику?
Чому парламент не працює?
Парламент Республіки Косово обирається народом Косова демократично кожні 4 роки і налічує 120 місць. 15 лютого цього року в Косово відбулися останні парламентські вибори. Найбільша політична партія в Косово, «Рух «Самовизначення» (Lëvizja Vetëvendosje, LVV), отримала 48 місць. Це була найбільша кількість порівняно з іншими партіями, але не абсолютна більшість.
Відповідно до конституції, «Рух «Самовизначення» має призначити нового спікера Парламенту. Цей спікер повинен бути призначений протягом 30 днів після затвердження результатів виборів і отримати принаймні 61 голос «за». Отже, хоча для керівництва Парламентом достатньо мати найбільшу фракцію, спікер Парламенту повинен отримати схвалення абсолютної більшості всіх її членів.
LVV висунув Альбулену Хаджіу, чинного міністра юстиції, на посаду спікера парламенту. Голосування провалилося: на установчій сесії 15 квітня Хаджіу отримала 52 голоси «за», 46 «проти» та 11 утримань — недостатньо для необхідної більшості. Якщо голосування не вдале, його слід перенести щонайменше на 48 годин перед повторною спробою. Теоретично парламент засідає доти, доки не буде обрано спікера.
Однак голосування в парламенті провалюється вже понад 50 разів із 15 квітня. Альбулена Хаджіу послідовно отримує лише 52–57 голосів замість необхідних 61. Було запропоновано таємне голосування. Сама Хаджіу заявила, що якщо й таємним голосуванням вона не здобуде абсолютної більшості, вона добровільно відкличе свою кандидатуру. Головні опозиційні партії (ПДК, ЛДК, ААК) відмовилися підтримувати Хаджіу або вступати в коаліцію з LVV, і відкинули пропозицію про таємне голосування. Водночас жодної альтернативної кандидатури від опозиції не висунуто. Результатом стала повна інституційна блокада.
Напруженість розпочалася ще раніше, коли опозиційні партії відмовилися підтвердити власні мандати — традиційну формальність. Як офіційне пояснення вони вказали на те, що Альбін Курті, виконуючий обов’язки прем’єр‑міністра, вирішив залишитися на посаді виконувача обов’язків прем’єра й одночасно голосувати в парламенті разом зі своїми міністрами, що суперечить закону, який він сам ініціював. Курті захищав своє рішення, стверджуючи, що інакше утвориться «вакуум влади», але згодом подав у відставку з посади виконувача обов’язків прем’єр‑міністра й офіційно склав присягу як депутат парламенту. Політологи зауважували, що цим опозиція прагнула також показати, що LVV не має навіть достатньо місць, аби підтвердити мандати депутатів, не кажучи вже про формування уряду.
26 червня Конституційний суд видав наказ врегулювати інституційну блокаду протягом 30 днів — тобто до 26 липня. У цей день парламент провів одну сесію о 14:00 та ще одну о 22:00. Обидві завершилися провалом, тож депутати не досягли згоди всього 54 рази.
Які наслідки?
Конституція Косова встановлює, що спікера потрібно обрати перед тим, як парламент буде розглядати будь-які інші питання, зокрема формування нового уряду. Після провалу голосування 26 липня депутати не зможуть скликати нову сесію й не матимуть права приймати рішення до 8 серпня за розпорядженням Конституційного суду. Спостерігачі досі чекають на інформацію про подальші дії Конституційного суду після 8 серпня.
Посли ЄС та інші іноземні дипломати висловили розчарування перебігом цих подій. Як молода країна, що прагне утвердитися як стабільна, самодостатня та надійна в міжнародному співтоваристві, Косово через цю кризу постає у невигідному світлі. Посольство США в Косово вже заявило, що цей глухий кут ставить під загрозу цілісність інститутів Косова.
Дрітеро Аріфі, професор політології в коледжі UBT у Приштині, навіть сказав, що вважає Косово «неоголошеним станом надзвичайної ситуації». Дехто може вважати це перебільшенням. Однак, оскільки Косово — парламентська республіка, де парламент виконує функції законодавчого органу, а прем’єр‑міністр є головою уряду, починаєш розуміти, що Аріфі зовсім не перебільшує.
Саме парламент контролює діяльність інших виконавчих органів. Саме парламент ухвалює закони та ратифікує міжнародні угоди. Саме парламент представляє образ Косово перед світом. Якщо парламент не здатний координувати свої дії й об’єднатися, як він може демонструвати єдність перед світом і керувати місцевим населенням?
Без спікера Косово не може сформувати уряд, прийняти бюджет або ратифікувати закони, необхідні для реформи. Тимчасовий уряд не має мандата для ухвалення важливих рішень. «Окрім президента, який має певну легітимність, хоч і дуже обмежену, тому що президента обирає саме парламент… Отже, абсурд у чистому вигляді. Єдина інституція, де існує підзвітність, — це парламент, а в нас парламенту немає», — констатує Аріфі.
Оскільки саме парламент має ратифікувати міжнародні угоди, постають побоювання щодо міжнародних планів фінансування, які вважалися гарантованими. План зростання ЄС для Західних Балкан (загалом € 880 млн) з початковим передфінансуванням від Світового банку в розмірі € 61 млн не може бути отриманий допоки він не буде ратифікований парламентом. Крім того, під загрозою опинилися понад € 220 млн від Millenium Change Corporation.
Ці кошти суттєво допомогли б Косову. Не лише для реалізації проєктів розвитку, а й для стабілізації економіки та зниження рівня інфляції.
Висновок
У підсумку саме громадяни відчувають на собі наслідки нездатності парламенту продемонструвати єдність. Як зазначила Вйоса Османі, президент Косова, багато інших процесів, що потребують схвалення парламентом, безпідставно затримуються, зокрема вступ до міжнародних організацій і програм, міжнародні угоди, затримка ухвалення законодавчих актів, відбувається підрив довіри громадян Косова до власної влади, а також погіршення іміджу Косова в очах міжнародної спільноти.
Майбутнє Косова залежить від здатності його обраних лідерів виконувати свої конституційні обов’язки. Без дієвого парламенту керівництво країни ризикує опинитися в глухому куті, і з кожним днем зростає ризик втрати доступу до міжнародної допомоги та її схвалення. Лише за наявності повноважного парламенту може бути сформовано новий уряд і країна зможе рухатися вперед. Усі тепер чекають 8 серпня, коли Конституційний суд має винести своє бачення подальших кроків, що може стати вирішальним моментом цієї затяжної кризи.
