Прокуратура з питань організованої злочинності Сербії зробила важливий крок до виконання основної вимоги студентів, через яку й розпочалися багатомісячні протести.
1 серпня дві судові постанови в Сербії та Боснії і Герцеговині сколихнули похмуру картину політичної кризи та слабких інститутів на Західних Балканах.
Президент Республіки Сербської Мілорад Додік був остаточно засуджений Судом БіГ до одного року позбавлення волі та шести років заборони займатися політикою через неповагу до рішень високого представника Крістіана Шмідта. Додіка визнали винним у підписанні указів, якими він намагався заблокувати застосування на території Республіки Сербської рішень Конституційного суду БіГ та високого представника міжнародної спільноти. Одним словом, за підрив Дейтонської мирної угоди, яка вела до розпаду Боснії і Герцеговини.
Того ж дня, рівно через дев’ять місяців після обвалу бетонного навісу та загибелі 16 людей, Прокуратура з питань організованої злочинності Сербії заарештувала 11 осіб, підозрюваних у корупції, пов’язаній з проєктом модернізації залізниці від Нового Саду до кордону з Угорщиною, частиною якого була реконструкція залізничного вокзалу в Новому Саді.
Це не перший арешт у справі “навісу”, а серед затриманих до цього часу є два колишні міністри будівництва — Томислав Момірович та Горан Весич. Крім них, заарештовано помічницю міністра будівництва, колишнього директора та менеджерку з інвестицій державного підприємства “Залізнична інфраструктура Сербії” та інших. Усіх їх підозрюють у корупції, зловживанні службовим становищем та завданні шкоди бюджету Сербії на понад 115 мільйонів доларів, у деяких випадках — у стягненні плати за роботи на 500% більше від реальної ціни.
Підозрюваних звинувачують у тому, що вони “надали майнову вигоду” консорціуму китайських фірм CRIC&CCCC, який будує швидкісну залізницю, на суму майже 19 мільйонів доларів. На підставі угоди між Сербією та Китаєм договір з цим китайським консорціумом було укладено без проведення тендеру.
Одним словом, у Сербії відбувається найбільше корупційне розслідування в сучасній історії держави.
Рішучий процес чи контрольована криза?
Жодна з цих двох справ, теоретично ключових для політичної стабільності регіону, не викликала ейфорії у громадян, ані категоричних хвалебних коментарів у міжнародних акторів. Насамперед, у Сербії тому, що це лише один із кроків у справі “навісу”, який, з огляду на стан правосуддя Сербії, може мати абсолютно непередбачуваний кінцевий результат.
Президент Сербії Александар Вучич часто коментує та принижує Прокуратуру з питань організованої злочинності в ЗМІ. ЄС був стриманим і досі на це не реагував, але через різні інституції та парламентарів Брюссель вже деякий час висловлює занепокоєння через тиск на правосуддя та відсутність правової незалежності в Сербії.
Раніше європейська публічна прокурорка Лаура Ковеші заявила, що розслідуються махінації з грошима ЄС під час реконструкції залізниці в Новому Саді.
У БіГ, як це вже є практикою, думки розділені залежно від того, чи йдеться про Федерацію БіГ, чи про Республіку Сербську. Звісно, ніхто не очікував, що експонент Москви та Путіна на Західних Балканах так просто змириться з вироком. “Я не приймаю вирок”, — заявив Додік і анонсував проведення референдуму “про себе”, тобто з приводу вироку.
Додіка підтримав його союзник по “сербському світу” та перепаковувач “великосербської ідеї”, президент Сербії Вучич, чим остаточно оголив раніше існуючі підозри щодо неповаги до територіальної цілісності БіГ та її інституцій.
На останні арешти в Сербії Вучич та його виконавча влада реагують бурхливіше, називаючи Прокуратуру з питань організованої злочинності “зв’язаною мафіозною структурою” та частиною “кольорової революції” проти нього особисто. Лояльні до режиму та агресивні таблоїди та їхні відеоканали систематично атакують прокурора з питань організованої злочинності Младена Ненадича.
Істерія в медіа, яку не приховує президент Сербії, може вказувати на те, що прокурор Ненадич та його команда з питань організованої злочинності почали “робити свою справу”, а це саме те, чого вимагали студенти, коли стали на чоло протестів, що тривають у Сербії вже дев’ять місяців.
Анкетна комісія з розслідування відповідальності за аварію в Новому Саді, що складається з групи незалежних експертів, університетських професорів та фахівців з різних галузей, стверджує, що має докази, згідно з якими корупція у справі “навісу” може вести до верхівки влади та до самого кабінету президента Сербії.
Існують, звичайно, сумніви не лише у рішучості, а й у реальних можливостях Прокуратури з питань організованої злочинності, зважаючи на те, що режим Олександра Вучича контролює все — від найвищих інституцій держави до об’єднань рибалок у найвіддаленіших селах Сербії. Для арешту колишніх міністрів та високопосадовців потрібна також скоординована робота з поліцією, що натякає на те, що Вучич більше не контролює органи правопорядку та сили.
З іншого боку, протести, які до кінця червня очолювали студенти, перейшли у фазу децентралізації і тепер розпорошено відбуваються на зборах громадян — у місцевих громадах, муніципалітетах та невеликих населених пунктах. Безсумнівно, їхня масовість ослабла, але в цій війні на виснаження ослаб і режим.
Вучич досі не загнаний у кут, щоб призначити дострокові загальні вибори, яких вимагали студенти, щоб були виконані їхні вимоги, головна з яких — покарати винних у загибелі 16 людей на залізничному вокзалі в Новому Саді. Протести зараз, протягом літа та під час щорічних відпусток, не мають сил змусити Вучича до чогось, навіть до виборів.
Щодня на місцевих протестах все більше насильства, а режим Вучича на спаді протестної хвилі почав з помсти і проводить чистки серед нелояльних інститутів та осіб. Постійна присутність конфліктів демонстрантів з місцевою владою та поліцією може спонукати Вучича до ще більших репресій.
Незаконно заарештовують тих, хто протестував у попередні місяці, а аналітики вже зараз називають Сербію Вучича “балканською Білоруссю” або “латиноамериканською диктатурою”. Чи через це прокинулася Прокуратура з питань організованої злочинності, чи це лише добре керована криза з боку Вучича, щоб зменшити внутрішню напругу, а насамперед уникнути тиску з боку ЄС та США, які у випадку України після нещодавнього втручання української влади у антикорупційну боротьбу були дуже попереджувальними?
Майдан – лава підсудних
В обох випадках – у Сербії та Боснії і Герцеговині – ключовим питанням є, чи зможуть покарати відповідальних? Додік продовжує грати свою гру: з одного боку, погрожує референдумом і нестабільністю, а з іншого – пропонує викупити тюремний термін і шукає справедливості від того самого Конституційного суду БіГ, який не визнає.
Додік має підтримку Угорщини та правого крила ЄС, які підтримуються ідеологією адміністрації Трампа, що праве крило і майже відкритий фашизм – це демократія та свобода слова. З іншого боку, тепер вже майже колишньому президенту Республіки Сербської не сприяє рішучість правосуддя окремих членів ЄС, які твердою рукою прагнуть позбутися російського впливу та загроз майбутнього авторитаризму. Прецеденти були встановлені вироком у справі Марін Ле Пен у Франції, оголошенням партії AFD з “підтвердженими екстремістськими прагненнями” в Німеччині та анулюванням президентських виборів у Румунії.
У Сербії інша ситуація. Вучич — вправний маніпулятор і переговірник із Заходом. Він, наразі, демонструє, що засвоїв уроки падіння Слободана Мілошевича, усвідомлюючи, що не варто конфронтувати з впливовими західними державами, і тому для того щоб вони закрили очі на корупцію та порушення прав людини, дає їм те, чого вони хочуть (вигідні угоди, літій, озброєння).
Тактика Вучича з самого початку процесу у справі “навісу” — це затягування, дезінформація, розмивання. Після прокуратури настає черга суду…
Водночас, сербський президент почав скандально застосовувати механізм помилування тих, хто в Сербії притягується до відповідальності за загрозу життю та серйозні фізичні напади на студентів, які протестують. Це, з одного боку, додатково піднімає напругу в суспільстві і є потенційним тригером насильницьких протестів, а з іншого — дає Вучичу можливість вибірково помилувати представників влади, які можуть бути притягнуті до відповідальності у справі “навісу”.
Лише за день до вироку Додіку та арештів у Сербії, в Україні після хвилі протестів у кількох містах та областях влада прислухалася до молоді та повернула незалежність антикорупційним інституціям, які були створені після Майдану та Революції гідності 2015 року. Українська влада намагалася взяти під контроль спеціальні судові органи для боротьби з корупцією, після чого тисячі невдоволених молодих людей віком від 18 до 26 років заполонили вулиці та площі.
Молоді українці не виправдовуються, як студенти в Сербії, що не бажають повалення президента та “кольорової революції”. Транспаранти та попередження президенту Володимиру Зеленському були чіткими — якщо не відкличете шкідливий закон, закінчите як попередники, маючи на увазі колишнього президента Віктора Януковича, який після Революції гідності втік до Росії.
Хоча Зеленський жодним чином не може порівнюватися з проросійськими балканськими авторитарними лідерами, встановлення контролю над спеціальними українськими незалежними антикорупційними інституціями в довгостроковій перспективі завдало б величезної шкоди європейській інтеграції України, продовженню надмірного збагачення та відродженню олігархічної держави, пострадянського рецидиву, який в умовах війни проти Росії мав би бути навічно похований.
Вітер змін у бік авторитаризму дме зі сходу. Ще мало говориться про непрозорі державні угоди з Китаєм та його роль у корупції та трагедії в Новому Саді. Якщо кандидатура на членство в ЄС не є достатнім мотивом, то смерть людей мала б стати протверезінням щодо того, в якій системі громадяни Сербії хочуть жити — демократії чи авторитаризму.
Нинішня революція відбувається через еволюцію свідомості громадян, а особливо молоді, що імперативом є незалежне правосуддя. Незалежне від лідерів та партій, які приходять і йдуть з влади. Згадана прокурорка Ковеші прославилася боротьбою з корупцією в Румунії і є єдиним міжнародним авторитетом на транспарантах студентських протестів у Сербії.
Кожен майбутній Майдан у колишніх соціалістичних державах мав би відбуватися саме на лавах підсудних незалежних судів, перед якими ніхто не повинен бути захищеним.
Boris Varga. Serbian political scientist and journalist.
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру
