Підрив євроатлантичних процесів у регіоні відбувається не за допомогою «м’якої сили», а здебільшого збройними методами.
Напередодні парламентських виборів влада Молдови заарештувала понад 70 осіб, яких підозрюють у тому, що їх завербувала Росія для організації масових заворушень під час виборчого процесу. Заарештовані є громадянами Молдови, які з липня по вересень проходили навчання в Сербії з поводження зі зброєю та зіткнень з поліцією, а план навчання координувався з Російської Федерації.
Дослідницька мережа BIRN повідомляє деталі, що навчання у парамілітарному таборі в Сербії, поблизу міста Лозниця, проводили інструктори з Росії та Білорусі, і що підготовку пройшли понад 150 осіб.
Це не перший випадок, коли Сербія згадується як місце, звідки Росія та її таємні служби діють, щоб вплинути на безпекову та політичну ситуацію в Молдові. Дуже схожа ситуація була минулого року на президентських виборах, коли влада Молдови заарештувала вісім осіб за підозрою в тому, що вони проходили навчання в Сербії та Боснії і Герцеговині для організації масових заворушень, а інструктори були пов’язані з російською найманською групою «Вагнер». Тоді також тривала напружена виборча боротьба між проросійським кандидатом у президенти Александром Стояногло та проєвропейською кандидаткою Маєю Санду, яка й перемогла.
Сербія та особистий режим президента Александара Вучича у західних в колах, особливо в колах ЄС, вважаються фактором стабільності на Західних Балканах. Однак, факти свідчать про зовсім протилежне. Москва та Белград системно підривають політичну та безпекову стабільність щонайменше у п’яти державах Південно-Східної Європи.
БіГ та Косово
Хоча Александар Вучич повторює, що Белград підтримує Дейтонську угоду та цілісність Боснії і Герцеговини, Рада національної безпеки Сербії, членом якої є і президент Сербії, нещодавно ухвалила рішення не визнавати вирок президенту Республіки Сербської Мілораду Додіку за антидержавну діяльність.
Офіційне заперечення вироку президенту Республіки Сербської є одним із найбільш кричущих прикладів підриву Дейтонської мирної угоди та підтримки сепаратизму Додіка з боку офіційного Белграда.
Мілорад Додік є найбільш відданим Москві політиком на Західних Балканах. Сербія наслідує Росію і займає амбівалентну позицію щодо БіГ. Москва декларативно підтримує Дейтонську мирну угоду, в якій вона є учасницею, і водночас підриває цей процес, підтримуючи сепаратистські прагнення Додіка.
Наприкінці вересня 2023 року на півночі Косова в селі Баньська озброєна група із Сербії спричинила збройний конфлікт. Група була одягнена у форму та добре озброєна військовою технікою, якою володіють сили безпеки сусідньої Сербії. У сутичках було вбито косовського поліцейського та ще трьох осіб із сербського боку.
Озброєна група сербів на чолі зі скандальним бізнесменом і політиком Міланом Радоїчичем мала намір заблокувати дороги та спровокувати конфлікти на півночі Косова.
Це найсерйозніший організований збройний напад на Косові з часу прибуття міжнародних миротворчих сил у 1999 році. Цю, як її кваліфікував суд у Приштині, терористичну акцію неможливо було здійснити без відома служб безпеки сусідньої держави Сербії.
Македонія та Чорногорія
Дослідники-журналісти в середині 2017 року опублікували матеріал про вплив Росії на Північну Македонію (тоді ще під назвою Македонія), який, за їхнім твердженням, – «пролягає через Белград». Опубліковані документи македонських таємних служб стверджують, що російські розвідники в Македонії працюють під контролем російського шпигунського центру в Белграді.
Також зазначається, що протягом десятиліть російські шпигуни та дипломати намагалися поширенням пропаганди та свого впливу в Македонії запобігти вступу цієї держави до НАТО та віддалити її від Заходу.
Македонія вступила в НАТО, а колишній прем’єр-міністр Нікола Груєвський, до речі, близький до російських інтересів у регіоні, після того, як був засуджений за корупцію, втік до Угорщини, де отримав політичний притулок.
Найбільш схожим на модель російської діяльності в Молдові була спроба державного перевороту в Чорногорії в день парламентських виборів у жовтні 2016 року. Тоді група сербських, чорногорських і російських громадян планувала, як зазначено у вироку першої інстанції Вищого суду в Подгориці, «насильницьке повалення влади в Чорногорії, щоб запобігти її вступу до НАТО».
У першій інстанції було засуджено 13 осіб до майже 70 років ув’язнення за спробу тероризму, серед них були лідери опозиційного просербського та проросійського Демократичного фронту Андрія Мандич та Мілан Кнежевич, а також колишній генерал жандармерії Братислав Дікич із сусідньої Сербії.
Підрив євроатлантичних процесів
Серед засуджених найбільший термін отримали російські громадяни Едуард Шишмаков і Володимир Попов, які були недосяжні для правосуддя Чорногорії. Їх ідентифікували як офіцерів російської військової розвідувальної служби (ГРУ) та засудили за злочини створення злочинної організації та спроби тероризму.
Чорногорія також стала членом НАТО, але після політичного «перевороту хресними ходами (літіями)», організованими за підтримки сусідньої Сербії та Сербської православної церкви, а також Росії та Російської православної церкви, усіх засуджених у справі «державного перевороту» у Чорногорії звільнили.
З приходом до влади в Сербії Сербської прогресивної партії та Александра Вучича, регіоном Західних Балкан – у БіГ, Республіці Сербській та Чорногорії – шириться ідея «Сербського світу».
Концепція «Сербського світу» створена за зразком «Руського світу», і йдеться про експансіоністську ідею підтримки своїх співвітчизників, яку Путін використав для військового нападу на Україну в лютому 2022 року.
Одночасно з тим, як Сербія та Росія останнє десятиліття активно дестабілізують євроатлантичні прагнення сусідів та держав регіону і намагаються відновити великосербську ідею, президент Сербії Александар Вучич перед Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй пропонує Белград як місце діалогу для всіх конфліктів у світі.
Такі цинічні пропозиції Сербії можливі лише в умовах широкого заплющування очей на авторитаризм Александара Вучича та толерування Заходом глибокої російської присутності в Сербії.
Boris Varga. Serbian political scientist and journalist.
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру
