5 квітня неподалік від магістрального газопроводу «Балканський потік» (продовження «Турецького потоку» на Балканах) було знайдено вибухівку та пристрої для її активації. Складові ймовірного вибухового пристрою виявили під час планового патрулювання в муніципалітеті Канїжа в автономному краї Воєводина, поблизу кордону з Угорщиною. Директор Військово-безпекового агентства Сербії (ВБА) Джуро Йованич пізніше повідомив, що було знайдено «вибухівку, спеціально упаковану, герметично закриту, капсулі-детонатори, спеціально підготовлені та упаковані для транспортування, а також детонаційний запал та відповідні інструменти й обладнання для підготовки цієї вибухівки для здійснення диверсії». У районі негайно розгорнули антитерористичну операцію за участю близько 140 бійців бригади спеціальних операцій та підрозділів Військової поліції.
Втім, підозрюваних у підготовці диверсії в перші години після небезпечної знахідки затримано не було. Також не було знайдено переконливих доказів, які б вказували на конкретних організаторів чи виконавців ймовірної диверсії. Це, однак, не завадило угорським офіційним особам негайно виступити зі звинуваченнями на адресу України.
Прем’єр-міністр Віктор Орбан та міністр закордонних справ Петер Сіярто після позачергового засідання Ради оборони в Будапешті 5 квітня дали зрозуміти, що підозрюють Київ в плануванні диверсійного акту. Орбан прямо не заявив, що саме українці стоять за інцидентом із газопроводом, однак після засідання ради знову повторив набір звичних звинувачень на адресу української сторони. Водночас Сіярто був більш прямолінійним, заявивши, що виявлення вибухівки на газопроводі в Сербії вписується в низку інших дій, у яких Будапешт звинувачує Київ.
«Останніми днями і тижнями ми бачили все, – написав Сіярто у Фейсбуці. – Українці організували проти нас нафтову блокаду. Потім вони намагалися запровадити проти нас повну енергетичну блокаду, запустивши десятки дронів по газопроводу “Турецький потік”, коли він ще перебував на російській території. А тепер маємо сьогоднішній інцидент, коли сербські колеги знайшли вибухівку, здатну підірвати трубопровід».
Українська сторона оперативно спростувала всі звинувачення. Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий заявив, що Київ не має жодного стосунку до інциденту в Сербії. «Ми категорично відкидаємо спроби хибно пов’язати Україну з інцидентом з вибухівкою, виявленою біля трубопроводу “Турецький потік” у Сербії. Україна не має до цього жодного стосунку», – написав він у мережі Х.
Сербські офіційні представники пізніше також наголосили, що не мають доказів, які б вказували на «український слід». Більше того, директор ВБА назвав дезінформацією твердження про те, що сербські сили правопорядку збираються звинуватити українців у підготовці диверсії. «Дезінформація каже про те, що Збройні сили Сербії та їхні військовослужбовці працюватимуть на якусь іншу або третю сторону, знаходячи українську вибухівку та звинувачуючи в цьому Україну. Це неправда. Виробник вибухівки не означає, що він є виконавцем чи замовником», – наголосив Джуро Йованич. За інформацією ВБА, вибухівка має американське походження, але, як зазначив керівник цієї структури, це не є підставою для тверджень про причетність Сполучених Штатів до інциденту. «Маркування на вибухівці свідчить про те, що вона була виготовлена в США. Хтось скаже, що, можливо, щось подібне влаштовують Сполучені Штати на даний момент?» – поставив він риторичне питання.
За версією ВБА, до спроби диверсії можуть бути причетні мігранти. «Була відома інформація про те, що особа з групи мігрантів, яка має військову підготовку, намагатиметься влаштувати диверсію на газовій інфраструктурі», – повідомив Джуро Йованич. «Цю особу точно затримають. Питання лише в тому, чи триватиме розслідування три дні чи довше», – додав він.
Незважаючи на виступи сербських офіційних осіб, натяки на «український слід» продовжилися. 6 квітня з заявами про можливу причетність українців до диверсії в Сербії виступив прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков. Хоча він визнав, що наразі немає доказів щодо того, хто може стояти за спробою атаки на трубопровід, він натякнув, що відповідальною може бути Україна. «Ситуація потенційно дуже небезпечна. Це – життєво важлива енергетична артерія, яка зараз працює під надзвичайним навантаженням. А до цього, як ми знаємо, київський режим був безпосередньо причетний до таких актів саботажу проти критично важливої енергетичної інфраструктури», – сказав Пєсков.
Заява представника Кремля ні в кого не викликала здивування, адже Росія веде війну проти України й використовує будь-яку нагоду для інформаційних атак. Угорські натяки на український слід у нібито запланованій диверсії також були очікуваними, оскільки чітко вписуються в рамки антиукраїнської кампанії, яку останні місяці інтенсивно веде офіційний Будапешт. Експерти давно констатували, що команда Орбана вирішила забезпечити перемогу «Фідес» за допомогою роздмухування антиукраїнської істерії та залякування виборців. Для цього, за твердженнями медіа, угорська партія влади навіть нібито залучила спеціалістів по політичним технологіям з Росії.
Після пошкодження внаслідок російського обстрілу нафтопроводу «Дружба» та призупинення транспортування нафти до Угорщини територією України, угорська влада ще більше посилила антиукраїнський трек своєї політики. Затримання інкасаторів і вилучення цінностей українського державного банку стало одним із проявів радикалізації угорської політики. Ще однією ознакою посилення напруги у відносинах Будапешта та Києва стало залучення угорської армії до охорони енергетичної інфраструктури на території Угорщини від гіпотетичних «актів саботажу» з боку України.
Важливо, що до цієї кампанії «із попередження нападів на об’єкти енергетики» приєдналася і Сербія, яка також залучила військових до охорони газової інфраструктури. Після цього рішення сербського керівництва можна було зробити висновок, що Белград вирішив грати в одній команді з Будапештом та Москвою, сприяючи Орбану в його методах ведення виборчої кампанії. Відповідно, сербська влада, яка таким чином нібито продемонструвала солідарність із угорською партією влади і Кремлем, після виявлення вибухівки біля газопроводу мала б, за логікою, негайно «викрити» «український слід». Тоді б цей епізод ідеально вклався б в антиукраїнський наратив угорської виборчої кампанії та загальної інформаційної війни Росії проти України. Але сербський лідер Александар Вучич, схоже, вирішив грати свою гру. Вибухівку було знайдено, диверсію попереджено, але сербські військові не знайшли доказів, які б вказували на причетність українців до ймовірної спроби підриву газопроводу. Більше того, Військово-безпекове агентство Сербії на цьому етапі фактично спростувало цю версію.
Пізніше інші офіційні особи – генеральний директор Srbijagas Душан Баятович, голова парламентського Комітету з питань безпеки та внутрішніх справ Мілован Дрецун – повторили версію ВБА про ймовірну причетність до нападів саме мігрантів.
Хоча Дрецун наголосив, що події розглядаються в ширшому геополітичному контексті, особливо пов’язаному з конфліктом між Російською Федерацією та Україною, а також зі значно погіршеними відносинами між Києвом і Будапештом, конкретних звинувачень на адресу українців протягом доби після попередження диверсії не озвучив жоден сербський високопосадовець. Не став виключенням і міністр оборони Братислав Гашич, який взагалі не захотів коментувати геополітичний контекст – вибори в Угорщині та відносини між Угорщиною та Україною – заявивши ввечері 6 квітня, що «сербська армія не втручається у внутрішню чи політичну ситуацію в самій Сербії, не кажучи вже про втручання в політику наших сусідів».
Якщо вважати обґрунтованими підозри експертів, угорської опозиції та української сторони про те, що мниму диверсію на газопроводі в Сербії організувала Москва за участі Будапешта з метою допомогти Орбану упевнено виграти вибори, то можна констатувати, що Белград фактично зірвав цю російсько-угорську «спеціальну операцію». Попри тісні зв’язки з Кремлем та спільні інтереси з урядом Орбана, Белград продемонстрував неочікуваний прагматизм.
Небажання сербських офіційних осіб негайно і однозначно підтримати російсько-угорську версію про «український слід» може свідчити про небажання Сербії радикально змінювати свою зовнішню політику. Белград явно не збирається відмовлятися від своєї сумнозвісної, але іноді вигідної багатовекторності, не хоче йти на пряму конфронтацію з Україною та підтримуючим її Заходом, намагається зберегти суб’єктність у питаннях регіональної політики та безпеки. Зрештою, невдовзі Вучича теж очікує складна виборча кампанія, і «виступ» в чужій передвиборчій виставі в ролі «другого плану» без очевидної користі для свого рейтингу, для нього явно не на часі.
Аналітична група CWBS
