Перший офіційний візит Володимира Зеленського до Сербії став помітною подією не тільки у відносинах Києва та Белграда, але і всього регіону Східної та Південно-Східної Європи. Загалом значення візиту варто оцінювати як обережне зближення, у якому кожна зі сторін намагалася реалізувати власні інтереси.
Переговори в Белграді не усунули усіх суперечностей, головним чином пов’язаних із відносинами Сербії з Росією, але анонсований «ляпас росіянам», задуманий Києвом, можна вважати реалізованим.
За підсумками переговорів сторони заявили про наміри поглиблення практичної співпраці в економіці та питаннях європейської інтеграції. Але, водночас, тема військової співпраці залишилася за кадром.
Шлях до Белграду
Візит президента України в Белград готувався доволі довго. Ще в травні в медіа з’явилася інформація про те, що Володимир Зеленський має відвідати Сербію. Українська делегація дійсно тоді побувала в Белграді, але до її складу увійшли представники економічного блоку уряду. За підсумками їхнього візиту було підписано Спільну заяву про відновлення переговорів щодо укладення Угоди про вільну торгівлю між урядами України та Республіки Сербія.
В липні в Белграді, на першій Конференції голів парламентів держав-кандидатів на членство в Європейському Союзі, побував спікер Верховної Ради України Руслан Стефанчук. Новий формат є спільною українсько-сербською ініціативою і має на меті для обміну досвідом країн-кандидатів на шляху до ЄС.
Ці візити можна розглядати як свого роду підготовчі – Київ та Белград дали старт конкретної співпраці за двома треками: економіка та євроінтеграція.
Відвідування президентом Сербії Александаром Вучичем України для участі у саміті “Україна – Південно-Східна Європа” в минулому році в Одесі і цього року в Києві, створила політичне підґрунтя для подальшого розвитку двосторонніх відносин і інтенсифікації контактів на вищому рівні.
Під час відвідування України Вучич в своїх заявах також робив акцент на розвитку економічної співпраці та питаннях євроінтеграції, але приділяв значну увагу і гуманітарній допомозі. Нинішній візит Зеленського до Сербії підтвердив, що саме за цими заздалегідь заявленими напрямками і буде розвиватися двостороння співпраця.
Економіка, гуманітарна допомога, євроінтеграція
За підсумками переговорів в Белграді, зокрема, досягнуто домовленості про подальшу роботу над угодою про вільну торгівлю і анонсовано підписання документу, ймовірно, вже в цьому році.
Окрім того, Сербія оголосила про надання Україні гуманітарної допомоги в сфері медицини (постачання медикаментів) та енергетики (виділення 2 млн. євро на підтримку української енергетичної системи, особливо у зимовий період).
На підсумковій конференції говорилося і про євроінтеграцію. Судячи зі слів Вучича, він налаштований доволі песимістично щодо вступу до ЄС як Сербії, так і України. «Як президент Сербії і як політичний ветеран я зараз не бачу можливості, передусім для Сербії, …найближчим часом стати членом Європейського Союзу з багатьох політичних причин», «я не вірю, якщо бути цілком відвертим, що всі європейці будуть прихильно ставитися навіть до членства України», заявив він.
На його думку, хорошою альтернативою повноправному членству у віддаленої перспективі, є запропонована ним та прем’єр-міністром Албанії Еді Рамою ідея поступової інтеграції та вступу до ЄС без права вето. Цей підхід передбачає доступ до єдиного ринку та Шенгенської зони на ранніх етапах, але обмежує політичний вплив нових членів. «Я вважаю це важливим для нашого регіону і сказав президентові Зеленському, що це було б важливо й корисно також для України, Молдови та інших східних країн. Я думаю, що це реалістично», – заявив Вучич.
Великим «слоном в кімнаті» під час візиту стала співпраця Києва та Белграда у військовій сфері.
Напередодні візиту медіа оприлюднили інформацію про плани із відкриття в Сербії виробництва безпілотників, при цьому Україна мала інвестувати в проєкт свій досвід, а Об’єднані Арабські Емірати – фінанси. Підтвердження цієї інформації не надходило, але розмови про «фабрику дронів» швидко стали дуже популярними.
Започаткування спільного сербсько-українсько-еміратського виробництва товарів військового призначення могло стати справжньою сенсацією і головною новиною за підсумками візиту українського президента, але цього не сталося. На підсумковій конференції Вучич наголосив: «У вересні ми відкриємо тут завод із виробництва дронів, але разом з ізраїльтянами – ми робимо це з ізраїльськими партнерами».
Новин про інший аспект військової співпраці Белграда та Києва – опосередковане постачання сербських боєприпасів українській армії через треті країни – також за підсумками переговорів немає. На спільної пресконференції із Зеленським Вучич підкреслив: «Ми сьогодні не говорили про будь-яку військову співпрацю».
Втім, незважаючи на відсутність будь-яких новин, в Україні є популярною думка, що співпраця в сфері постачання боєприпасів існує, і що саме її продовження було головною метою Зеленського в Сербії, і, нібито, її вдалося досягти. Втім, наразі це всього лише оцінки експертів та журналістів.
Іншою ціллю поїздки українського президента до Сербії, як неофіційно наголошували в Києві, був задум дати символічного «ляпаса росіянам». Можна стверджувати, що цей план був реалізований.
Проросійські сили в Сербії сприйняли сам факт візиту Зеленського в Белград як потужну антиросійську акцію.
100 сербських громадських діячів, науковців та митців, які традиційно підтримують політику Кремля, підписали відкритий лист протесту проти першого офіційного візиту президента України.
Фанати белградського футбольного клубу «Црвена звезда» (генеральним та титульним спонсором команди з 2010 року є російська державна компанія «Газпром») влаштували на стадіоні шоу з російськими прапорами та банерами із образливими написами про українського лідера.
Втім, незважаючи на спротив проросійські налаштованих кіл, Вучич заявив про чітку і однозначну підтримку територіальної цілісності України. «Сербія, і я як її президент це підкреслив, підтримує Статут Організації Об’єднаних Націй, резолюції Організації Об’єднаних Націй, а це означає територіальну цілісність усіх держав-членів ООН. Це означає також територіальну цілісність України. …Ми й надалі проводитимемо таку принципову політику, і тут немає жодного «але»», – наголосив він на підсумкової пресконференції.
Подібні заяви Вучич робив і раніше, але в Белграді це було заявлено на тлі теплої зустрічі, влаштованої українському президенту. В такому контексті заява сербського лідера стала виглядати як ще більш жорстке і недвозначне послання Москві про те, що Сербія не погоджується визнавати анексовані / окуповані Росією українські території такими, що належать Росії. Тобто, незважаючи на всю «дружбу із Росією», нинішня сербська влада не буде підтримувати російську агресію проти України.
Однак, кардинально змінювати зовнішньополітичний курс та займати проукраїнську позицію в Белграді також не збираються. Вучич, який зробив багатовекторність фірмовим стилем своєї зовнішньої політики, після від’їзду Зеленського активно переконував внутрішню аудиторію та, очевидно, Москву, в своєму прагненні і надалі проводити «незалежну та самостійну» зовнішню політику, будувати багатовекторні відносини, в тому числі і з Росією.
«Я не служитиму нікому, ні Англії, ні Німеччині, ні Америці, ні Росії. Я служу лише Сербії», – заявив сербський президент журналістам через два дні після завершення візиту Зеленського, спростувавши заяви опонентів про те, що сербська влада перейшла «на інший бік». «Ми нікуди не перейшли. Я вклав усе своє життя і все своє життя боровся, щоб Сербія вела незалежну та самостійну політику», – наголосив він.
Показово, що російські медіа розповсюдили цю заяву Вучича з заголовками: «Сербія не стала на бік України проти Росії», намагаючись нівелювати негативний для них ефект від активізації співпраці Белграда та Києва.
Тема підтвердження територіальної цілісності була важливою не тільки для України, але і для Сербії.
Відповідаючи на питання журналістки державного Радіо-телебачення Сербії, РТС, «Чи можуть Сербія та громадяни Сербії розраховувати на твердий курс України щодо невизнання односторонньо проголошеної незалежності Косова?», Володимир Зеленський заявив, що позиція України «про односторонньо проголошену незалежність Косова, залишається незмінною».
Підтвердження невизнання Україною Косово в подальших коментарях Вучич виділив як один з важливих результатів візиту Зеленського і успіхів сербської зовнішньої політики. Ця тема була основною і в публікаціях сербських провладних медіа.
В той же час українська дипломатія має тепер вирішувати складне завдання відновлення довіри Приштини (та Тирани), при чому без негативних наслідків для сербського напрямку зовнішньої політики.
Як відомо Косово послідовно підтримувало Київ з перших днів російської агресії. Тепер на адресу Києва з Приштини лунає жорстка критика. Міністерство закордонних справ Албанії теж виступило із критичною заявою, коментуючи висловлювання Зеленського щодо Косова в Белграді.
Олександр Мережко, голова Комітету з питань зовнішньої політики в українському парламенті, каже, що аргументи проти визнання Косова Україною пов’язані переважно з побоюванням, що Росія може використати Косово як прецедент для окупації українських територій, з підтримкою Сербією територіальної цілісності України та, певною мірою, з постачанням сербських боєприпасів в Україну. За його словами, він особисто скептично ставиться до цих аргументів, окрім того, на його думку, визнання Косова не порушуватиме міжнародне право. Водночас, Мережко вважає, що питання Косова може повернутися до політичного порядку денного в Києві після закінчення війни.
* * *
Візит Зеленського до Белграда закріпив тенденцію до активнішого діалогу між Україною та Сербією, але не перетворив її на стратегічне партнерство. Сторони окреслили конкретні напрями співпраці – від торгівлі й гуманітарної допомоги до взаємної підтримки на шляху до ЄС. Питання військової співпраці залишилося за кадром. Хоча офіційно ці теми не обговорювалися, ми достеменно не знаємо, чи були досягнуті якийсь домовленості в цій сфері.
Головним досягненням як для Києва, так і для Белграда стало взаємне підтвердження підтримки територіальної цілісності. Втім, на цьому тлі сербська влада зберігає багатовекторний курс і дистанцію від однозначно проукраїнської позиції.
Для Києва подальший успіх на сербському напрямку залежатиме від здатності поєднати розвиток відносин із Белградом зі збереженням довірливих та відкритих відносин із країнами-друзями України в регіоні.
Аналітична група CWBS
