*У своєму базовому значенні точка біфуркації означає критичний момент у розвитку певної системи, коли невелика зміна може призвести до абсолютно різних результатів. Термін походить із теорії хаосу та нелінійної динамічної системи, але може бути застосований і до суспільних процесів.
Президент Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн під час відвідування Чорногорії 14 жовтня назвала амбітною, но досяжною метою план Подгориці закрити всі розділи на переговорах з ЄС наступного року та стати 28-ю державою-членом ЄС до 2028 року. За її словами, Чорногорія може досягти поставлених цілей, “якщо залишиться зосередженою на меті та єдиною”.
Але чи вдасться чорногорській владі виконати цей дороговказ очільниці Єврокомісії?
Хвиля гучних арештів у Чорногорії, що сталася на початку жовтня 2025 року, є симптомом значного загострення політичної ситуації в країні. За ґратами опинилися не лише відомий бізнесмен Александар Міяйлович, якого пов’язують із колишньою керівною, а нині опозиційною Демократичною партією соціалістів (ДПС), але й колишні високопосадовці, включно з ексміністром оборони та функціонером ДПС Предрагом Бошковичем.
Цей випадок набуває особливого значення в контексті геополітичного протистояння на території Західних Балкан і може мати суттєві наслідки не лише для країни, а й для всього регіону.
Історія (гео)політичного протистояння
Запекле протистояння прозахідних політичних сил і структур, які більше орієнтуються на Белград, а подекуди й прямо на Москву, триває в Чорногорії з середини 2010-х років, коли країна під керівництвом Міло Джукановича та ДПС взяла чіткий курс на євроатлантичну інтеграцію. Чорногорія успішно приєдналася до НАТО в червні 2017 року, чому передували дуже бурхливі події. Перш за все, спроба державного перевороту у 2016 році. Як стверджує слідство та вирок суду першої інстанції, який був скасований, змовою нібито керували російські агенти, а в спробі насильницької зміни влади брали участь сербські громадяни (включно з пенсіонером-командувачем сербської Жандармерії) та просербсько-проросійські політики з Чорногорії. Метою перевороту було, як зазначалося в суді, запобігання вступу країни до НАТО. Але путч, як і спроба зупинити євроатлантичну інтеграцію Чорногорії, закінчилися невдачею.
Наприкінці 2010-х років політичне протистояння в Чорногорії вступає в нову фазу. У 2019 році суперечка навколо Сербської православної церкви (СПЦ) призвела до нового загострення. У відповідь на ухвалений Закон про свободу віросповідання, який передбачав повернення в державну власність монастирів і храмів, які використовувала СПЦ, у країні розвинувся широкий рух опору. Масові протестні акції за участі вірян — літії — змогли об’єднати проти влади широкий суспільний і політичний фронт. Протистояння кульмінувало поразкою ДПС на парламентських виборах 30 серпня 2020 року. Успіх опонентів ДПС закріпили й наступні парламентські, а також президентські вибори, що відбулися у 2023 році.
Відхід від влади Демократичної партії соціалістів, лідером якої довгий час був колишній президент і експрем’єр Міло Джуканович, багато хто в Чорногорії та за її межами, включно із Заходом, розтлумачив як перемогу нових політиків над старою корумпованою, авторитарною владою. Але, водночас, не можна відкидати й того факту, що, замість ДПС — прозахідної політичної сили, яка вважалася недостатньо демократичною та звинувачувалася в корупції — до влади, окрім нових, проєвропейських політиків, прийшли й політичні актори, які довго орієнтуються на Белград (і особисто на президента Сербії Александара Вучича), а подекуди навіть на Москву (і Владіміра Путіна). Достатньо зауважити, що президентом Скупщини Чорногорії наразі є Андрія Мандич, колишній лідер проросійського Демократичного фронту та обвинувачений у справі «державний переворот».
Хоча, завдяки коаліційним домовленостям та тиску із Заходу, до різкої зміни геополітичного курсу Чорногорії після 2020 року не дійшло, членство в НАТО та курс на євроінтеграцію збережені, деякі зміни у зовнішній політиці та загальному геополітичному наративі все ж помітні.
Як кричущий приклад може слугувати справа «державного перевороту». Після зміни влади у 2020 році вирок суду першої інстанції, яким було винесено обвинувальний вирок, був скасований апеляційним судом у 2021 році. Пізніше справа була відправлена на повторний розгляд. Але остаточного судового рішення ще немає, крапка в цьому процесі не поставлена, а обвинувачені у справі де-факто повністю звільнені від відповідальності.
На полі зовнішньої політики сталося різке погіршення відносин із сусідньою Хорватією, насамперед, через ухвалення Декларації про Ясеновац у чорногорському парламенті. Голосування в Подгориці відбулося незабаром після ухвалення Резолюції про геноцид у Сребрениці в Генеральній асамблеї ООН, проти чого жорстко протестував Белград. Через це в регіоні всі розуміють, що цей крок керівної коаліції Чорногорії був свого роду «кроком сербської солідарності». Це розуміють і в Загребі. Наслідком цього голосування стала зміна наративу Хорватської зовнішньої політики щодо Чорногорії. Хоча Подгориця формально зберегла підтримку Загреба на шляху до ЄС, на практиці хорвати фактично заблокували відкриття чергового кластера в перемовинах між Чорногорією та Європейським Союзом наприкінці минулого року та висунули цілий список умов для його розблокування. З огляду на те, що практично всі пункти цього списку стосуються двосторонніх проблем, що виникли під час війни або як наслідок війни, тобто що вони жодним чином не є новими, очевидно, що нова хорватська політика на чорногорському напрямку пов’язана саме з діями чорногорської влади в останні роки. Тобто, не можна не бачити зв’язку між приходом апологетів «Сербського світу» до керівної коаліції в Подгориці та погіршенням відносин із Загребом і, як наслідок, гальмуванням процесу євроінтеграції, хоча «на словах» уся чорногорська влада нібито підтримує вступ до ЄС.
Справа Міяйловича
Скандальні події, що розгортаються в чорногорському політичному житті сьогодні, є продовженням змін політичного пейзажу, які почалися у 2020 році, і також можуть вплинути на євроінтеграційні процеси в країні.
На початку жовтня 2025 року в Чорногорії було заарештовано кілька відомих і впливових осіб. Це бізнесмен, за визначенням медіа, «неформальний співвласник» “Bemax” — найбільшої будівельної компанії в Чорногорії, Александар Міяйлович, кілька колишніх та активних високопосадовців поліції, служби безпеки, прокуратури та колишній міністр оборони, нині функціонер опозиційної Демократичної партії соціалістів (ДПС) Предраг Бошкович.
Спеціальна державна прокуратура (СДП) Чорногорії підозрює їх у створенні злочинної організації, яка діяла з 2018 до 2024 року, і яку нібито очолює Міяйлович. Підозрювані звинувачуються у зловживанні службовим становищем та розголошенні таємних інформації з метою отримання незаконної вигоди та влади, повідомила прокуратура. «Кожен член мав заздалегідь визначене завдання та роль», існувала «готовність до застосування насильства та залякування». Також, як стверджує обвинувачення, був «вплив злочинної організації» на владу та медіа.
Подгорицькі “Vijesti” стверджують, що Міяйлович отримував дані таємного нагляду, вміст перехоплених розмов, а також нібито мав доступ до розвідувальних даних і записів Агентства національної безпеки (АНБ) Чорногорії. Водночас прокуратура стверджує, що з 2018 до 2024 року Міяйлович впливав на редакційну політику “Standard”, “Pobjeda”, “CDM”, “Portal Analitika”, “Antena M”, “Mportal” та “Portal ETV” (тобто медіа, які займають чітку прозахідну позицію та критикують актуальну чорногорську владу).
Цікаво, що у виділених листуваннях, які прокуратура винесла на публіку, згадується й комунікація Міяйловича з колишньою журналісткою “Vijesti” Оліверою Лакіч, яка у 2018 році зазнала нападу кримінальних груп через її журналістську роботу, і яка є лауреаткою престижної нагороди International Women of Courage Award, яку їй вручив тодішній американський державний секретар Майк Помпео. Хоча вона, як колишня журналістка видання, яке сьогодні відкрито підтримує акцію прокуратури, не вписується в наратив про нібито «мережу медіа», яку координував Міяйлович, і вона опинилася під прицілом прокурорських структур. Її дослідницький портал Libertas Press останніми місяцями публікував тексти про повторну актуалізацію справи «Державний переворот», що жодним чином не відповідає інтересам нової влади.
За твердженнями обвинувачення, секретні відомості, які Міяйлович отримав від інших обвинувачених, використовувалися для «створення громадської думки з метою придушення конкуренції, для особистої та професійної дискредитації людей, релігійних та політичних організацій і бізнес-структур». Зокрема, прокуратура підозрює, що помічник колишнього керівника поліції, який також фігурує у справі, надавав Міяйловичу інформацію про учасників і точну кількість присутніх на літіях, які СПЦ організовувала наприкінці 2019 року та протягом 2020 року у зв’язку з ухваленням Закону про свободу віросповідання. Серед перехоплених розмов, які знаходяться в матеріалах справи, також є обмін повідомленнями між Міяйловичем та Бошковичем про стан здоров’я нині покійного митрополита Чорногорсько-Приморського СПЦ Амфілохія в час, коли він лікувався в медичному центрі в Подгориці.
В окремому провадженні Міяйлович підозрюється у керівництві злочинною організацією, яка з 2019 до 2021 року займалася контрабандою сигарет із порту Бар.
Реакція медіа та політиків
Рада із саморегулювання у сфері медіа (РСС), орган, який контролює роботу найбільшої кількості чорногорських медіа, засудила небезпечні спроби криміналізації журналістської роботи.
Душан Пайович, колумніст “CDM”, стверджує, що ідея такого підходу полягає в тому, щоб будь-яке опозиційне або критичне слово прирівняти до кримінальної діяльності.
Редактори порталів “M portal”, “Standard”, “Pobjeda”, “CDM”, “Portal ETV”, “Analitika” та “Antena M” категорично відкинули звинувачення прокуратури, назвавши їх нападом на свободу медіа та закликали Йохана Сатлера, посла Європейського Союзу в Чорногорії, відреагувати на «грубе та безпрецедентне зловживання владою, яка намагається заглушити будь-який критичний голос».
Демократична партія соціалістів, коментуючи останні події, назвала Спеціальну державну прокуратуру «батогом актуальної влади для боротьби з політичними дисидентами». «Спеціальна державна прокуратура на чолі з Владіміром Нововичем діє відповідно до списку пріоритетів, який їй представила ця влада, чий рейтинг невпинно падає, тому єдиний порятунок бачить у безсоромному очорненні політичних опонентів», — заявляє ДПС. На думку цієї партії, «Чорногорія входить у фазу відкритої диктатури».
Представники влади стверджують – мета діяльності правосудних органів – боротьба зі злочинністю, в якій держава переможе.
Після затримання кількох високопосадовців, віцепрем’єр-міністр з питань безпеки, оборони, боротьби зі злочинністю та внутрішньої політики, координатор Бюро з оперативної координації органів розвідувально-безпекового сектора, лідер «Демократичної Чорногорії» Алекса Бечич привітав головного спеціального прокурора, директора Управління поліції та начальника Сектора спеціальної поліції та їхні команди з історичними кроками в боротьбі «проти всіх видів злочинності». У публікації в мережі “X” він написав, що з одного боку «йде рішуча боротьба проти злочинності, перевірка та відкриття темних тем минулого», тоді як з іншого – «шум, галас, підлість, напади і, по суті, страх і паніка». «Держава не зупиниться. Держава піде до кінця. Держава переможе», – наголосив Бечич.
Але які наслідки матиме та перемога?
Можливі наслідки
На думку влади, результат актуальної діяльності правосудних органів має бути знищення старих кримінальних кланів, тісно пов’язаних із ДПС, які, попри перебування в опозиції, ще мали значний вплив на суспільно-політичне життя країни. Успішна боротьба проти злочинності та корупції – як, очевидно, передбачається – має стати важливим аргументом на перемовинах із ЄС.
Інший результат – про який в урядових кабінетах не говорять публічно – стане дискредитація та остаточна ліквідація залишків впливу Демократичної партії соціалістів. Це означає, що в опозиції не стане потужного гравця, який має достатньо сил і натхнення для зміни влади. Власне, саме це має на увазі ДПС, коли робить заяви про наближення диктатури.
Також, влада не бере до уваги й таки наслідки, як обмеження свободи слова. Одномоментна дискредитація цілої низки впливових опозиційних видань і журналістів виглядає як цілеспрямоване створення проблем для діяльності неконтрольованих урядом медіа саме через їхню позицію.
Якщо успіх у боротьбі проти корупції та злочинності буде плюсом на шляху до ЄС, то тиск на журналістів з боку влади та звуження демократії в політичному житті принесуть Чорногорії великі проблеми. Звісно, офіційна Подгориця переконуватиме Брюссель, що йдеться виключно про переслідування кримінальних злочинців, без жодної політичної компоненти. Подальший розвиток ситуації покаже, чи справдяться ці очікування, чи насправді останні події в чорногорському політичному житті сприятимуть євроінтеграції країни, чи, навпаки, сповільнять її.
Однак, головний результат нинішньої діяльності чорногорської влади матиме інші наслідки.
Чим би відкриті справи врешті-решт не закінчилися, зрозуміло, що ми є свідками завершального етапу політичної трансформації Чорногорії, розпочатої у 2020 році. Замість Демократичної партії соціалістів — партії з поганою репутацією та тягарем минулого, але й послідовно прозахідною політикою — у Подгориці серйозно та довгостроково закріплюється влада коаліції, складеної, з одного боку, з нових, помірковано просербських і номінально прозахідних сил, а з іншого з досвідчених і могутніх просербсько-проросійських політичних структур. Чи зможе Чорногорія з такою владою досягти мети членства в Європейському Союзі за три роки та чи зможе вона зберегти свій євроатлантичний курс, особливо якщо Белград і Москва цьому протистоятимуть — питання риторичне.
Аналітична група CWBS
