Суперечка між Будапештом та Загребом щодо можливості транспортування російської нафти через Адріатичний нафтопровід JANAF виходить далеко за межі комерційних відносин. Геополітика, глобальна енергетична політика, європейська зовнішня політика та політика безпеки, внутрішньополітична боротьба в Угорщині – все це є не просто тлом, але й змістом спору двох сусідів і двох давніх партнерів по нафтовому бізнесу.
Туга за Фіуме і «військові спекуляції»
Виключення для Угорщини та Словаччини щодо імпорту російської нафти були запроваджені як частина шостого пакета санкцій ЄС у 2022 році. Основною причиною стала їхня критична залежність від постачань через нафтопровід «Дружба» (що йде через територію України) та відсутність швидкої альтернативи. Передбачалося, що через деякий час нафтопереробна промисловість цих країн зможе перебудувати свої логістичні ланцюжки та технологічні процеси, після чого шлях до запровадження санкцій буде відкрито.
Втім, наступив 2026 рік, а угорці та словаки не збираються відмовлятися від російської нафти. Згідно з опублікованими даними, загальні щорічні потреби Угорщини в нафті становлять 5,75 мільйона тон, з яких 87% надходить з Росії, тоді як Словаччина імпортує загалом 4,66 мільйона тон, з яких 86% з РФ.
На сьогоднішній день Будапешта та Братислава думають не про диверсифікацію джерел імпорту нафти, а про забезпечення стабільного постачання російської нафти, і боряться з тими, хто заважає їм в цьому.
В фокусі уваги угорців та словаків опинився Київ, який вони звинувачують в зловмисної зупинці нафтопроводу «Дружба», не приймаючи пояснення про те, що трубопровідна система пошкоджена через російські обстріли. Але і інший сусід, Хорватія, теж перебуває під вогнем критики Угорщини.
Перше загострення риторики між Будапештом та Загребом сталося ще в травні 2022 року, коли санкційні обмеження проти російських енергоносіїв тільки готувалися. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан тоді заявив, що його країна не може погодитися на запровадження ембарго на російську нафту через те, що в угорців «забрали» морські порти. «У тих, хто має море і порти, є можливість привозити нафту на танкерах. Якби у нас не забрали море, у нас були б і порти», – наголосив Орбан.
Всі зрозуміли, що глава угорського уряду натякав на Фіуме – нині Рієка, Хорватія – морський порт Королівства Угорщина на Адріатиці у часи Австро-Угорщини. Будапешт був змушений офіційно відмовитися від усіх прав на Фіуме після підписання Тріанонського мирного договору в 1920 році.
Хорватія на офіційному рівні різко засудила заяву прем’єра Угорщини, і цю тему угорські політики більше не піднімали, сфокусувавшись на інших претензіях до сусідів.
Восени минулого року спалахнула скандальна суперечка щодо тарифів на прокачку нафти хорватським Адріатичним трубопроводом (JANAF).
У вересні минулого року міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто звинувачував Хорватію у «воєнній спекуляції». «Хорвати наживаються на воєнній ситуації. Хорвати тепер також стягують з нас воєнні репарації, оскільки з початку війни хорвати підвищили ціну на транзитні перевезення трубопроводом у п’ять разів вище європейських референтних значень. Тож хорвати користуються ситуацією, коли йде війна, і тим, що Угорщині потрібна нафта, що надходить через Адріатичний трубопровід, і стягують з нас воєнні репарації», – заявив він.
Хорватський прем’єр-міністр Андрей Пленкович відразу відкинув ці звинувачення. «Я з обуренням відкидаю хибні тези міністра закордонних справ Угорщини про те, що Хорватія наживається на війні», — сказав тоді Пленкович. «Спекулянтом можна назвати того, хто зараз отримує дешевшу нафту та газ з Росії», — підкреслив він.
JANAF замість «Дружби»
Претензії щодо тарифів не зняти Будапештом з порядку денного дотепер, але агресивна риторика майже зникла, і загалом ця тема, хоча і не втратила актуальності, відійшла на другий план. Головною вимогою Угорщини наразі є збереження доступу до російської нафти, незважаючи ні на що. В умовах, коли це неможливо забезпечити, використовуючи «Дружбу», угорці намагаються задіяти хорватський трубопровід JANAF.
В Будапешті впевнені – вони, разом із Братиславою, мають право на отримання нафти з Росії, і Загреб мусить виконати їхню вимогу.
В середині лютого Угорщина та Словаччина звернулися до Хорватії з проханням терміново дозволити транспортування російської нафти через JANAF, з танкерів в хорватському порту Омішаль на острові Крк до нафтопереробних заводів угорської компанії MOL в Угорщині та Словаччині. У спільному листі до міністра економіки Хорватії Анте Шушняра угорська та словацька сторони наголосили, що їхнє виключення із санкцій ЄС дає можливість імпортувати російську нафту морем у разі перебоїв із трубопровідним постачанням.
Міністр Шушняр підтвердив готовність країни допомогти Угорщині та Словаччині, проте висловився проти продовження імпорту саме російської нафти. «Ми готові допомогти вирішити гострі перебої відповідно до законодавства ЄС та правил ЄС та OFAC (Управління з контролю за іноземними активами США)», – наголосив він. За його словами, Хорватія діяла відповідально та прозоро з точки зору регіональної енергетичної безпеки і зробить це знову для Угорщини, з повною повагою до своїх українських союзників та щоденних страждань, які вони зазнають. «Барель, куплений в Росії, може здатися деяким країнам дешевшим, але він допомагає фінансувати війну та напади на український народ», – зазначив міністр, підкресливши, що Адріатичний трубопровід здатний забезпечити поставки, і більше немає жодних технічних виправдань для будь-якої держави-члена Європейського Союзу продовжувати імпортувати російську нафту.
Практично в цей саме час болгарський Центр вивчення демократії (CSD) оприлюднив звіт, у якому стверджував, що Угорщина не потребує російської нафти, оскільки має доступ до інших джерел. «Немає жодних технічних чи економічних підстав для продовження дії винятку з санкцій щодо російської нафти в Центральній Європі. Постійна залежність Угорщини – це політичний вибір, який послаблює єдність ЄС та підриває довіру до режиму санкцій. Поступова відмова від російської сирої нафти до кінця 2026 року є одночасно доцільною та необхідною для довгострокової енергетичної безпеки Європи», – наголошував Мартін Владимиров, директор Програми енергетики та клімату CSD.
Але у Будапешті аргументи хорватських урядовців та болгарських експертів не взяли до уваги.
Угорський ультиматум
26 лютого MOL висунула ультиматум JANAF, вимагаючи негайно надати гарантії пропуску російської нафти і погрожуючи зверненням до ЄС та позовами щодо збитків.
«Група MOL закликає JANAF негайно надати гарантії пропуску несанкціонованих партій російської сирої нафти, що надходять морем. Згідно із санкціями ЄС та США, хорватський оператор трубопроводів повинен це зробити. MOL очікує прямої відповіді від хорватської компанії не пізніше 27 лютого 2026 року. У разі відмови MOL може звернутися до Європейської Комісії та подати позов про відшкодування збитків», – йдеться в заяві угорської компанії.
«Згідно із відповідними санкціями ЄС та США, JANAF не має іншого вибору, окрім як пропускати партії російської сирої нафти, що надходять морем. Відповідно, MOL терміново просить JANAF підтвердити, що вона прийматиме морські партії сирої нафти російського походження, легально імпортовані відповідно до санкцій ЄС та США», – наголошує MOL.
Відмова у наданні необхідних транспортних послуг може, на думку угорської компанії, трактуватися як зловживання домінуючим становищем згідно з законодавством ЄС про конкуренцію. Якщо JANAF продовжуватиме відмовлятися надавати підтвердження, MOL попередив, що «не матиме іншого вибору, окрім як звернутися до відповідних органів ЄС, включаючи Генеральний директорат з питань конкуренції Європейської Комісії».
MOL також зазначає, що JANAF нестиме юридичну та фінансову відповідальність за будь-які фінансові збитки, спричинені затримкою отримання підтвердження щодо згоди на транспортування російської нафти. «MOL залишає за собою право пред’явити JANAF вимогу про відшкодування збитків», – йдеться в заяві.
У своєї відповіді на угорський ультиматум, JANAF 27 лютого заявив, що працює у повній відповідності до чинних санкційних режимів Європейського Союзу та Сполучених Штатів і зазначив, що вже транспортував для угорської MOL значні обсяги нафти, на яку не поширюються санкційні обмеження. «Щодо ультиматумів, надісланих JANAF, ми вважаємо важливим оголосити, що переговори між партнерами та союзниками ведуться гідно, з аргументами та на основі фактів», – йдеться у заяві.
В хорватській компанії додали, що безпека поставок Угорщини та Словаччини не перебуває під загрозою, оскільки транспортний маршрут через JANAF існує, вже використовується та має достатню потужність для покриття їхніх потреб у нафті. Зазначається, що минулого та цього тижня для угорської MOL вже було транспортовано значні обсяги нафти, на яку не поширюються санкційні обмеження, і до початку квітня «для того ж користувача» мають прибути ще сім танкерів. «Рішення щодо закупівель та транспортування до Угорщини та Словаччини прийматимуться на основі законності та дотримання санкцій, а не під тиском чи ультиматумами. Якщо будуть запити, пов’язані з нафтою російського походження або суб’єктами, пов’язаними з Росією, вони можуть розглядатися виключно в суворих рамках санкційних критеріїв ЄС та OFAC, з повною юридичною перевіркою, чіткою підзвітністю та максимальною прозорістю», – наголосили в JANAF.
На завершення хорватська компанія додала, що Хорватія не відмовляється від поставок і не політизує енергетику.
Дешева нафта Путіна
Міністр економіки Анте Шушняр у відповідь на угорський ультиматум, в свою чергу, заявив, що країна є надійним партнером, але не дозволить тиснути на себе. «Ми — суверенна держава і не схилимося ні перед чиїм тиском, але ми будемо поважати міжнародне право. Ми не погодимося на жоден шантаж», — підкреслив Шушняр. «Ніде в міжнародному праві не сказано, що ми повинні щось робити з постачанням російської нафти», – сказав Шушняр, нагадавши про санкційні режими США і Європейського Союзу.
В ЄС, в свою чергу, вважають, що рішення щодо транспортування нафти має прийматися самостійно Загребом, але із врахуванням санкційних обмежень. «Основний принцип полягає в тому, що держави-члени несуть відповідальність за впровадження та застосування санкцій», – сказала речниця Європейської Комісії Анна-Кайса Ітконен у відповідь на запитання журналіста про те, чи може Хорватія постачати російську нафту через Адріатичний трубопровід.
Втім, влада Хорватії підкреслює, що буде ухвалювати рішення виключно у співпраці із США та ЄС.
Прем’єр-міністр Андрей Пленкович, коментуючи вимогу MOL до JANAF щодо транспортування російської нафти пояснив, що JANAF вже транспортував для MOL нафту з кількох танкерів з «неросійською нафтою», і процес «йде нормально». Але наприкінці лютого було «анонсовано один танкер з російською нафтою, і тому в цей момент наші служби, профільні міністерства та всі, хто займається санкційними режимами, розмовляють і зі службами Європейської комісії, і з американською адміністрацією», — зазначив Пленкович 28 лютого. «Існують два режими санкцій — один європейський, а інший американський — для того, щоб ми побачили, чи та нафта, яку б заявив для своїх потреб MOL, не підпадає під обмеження цими згідно із цими санкційними режимами», — сказав голова хорватського уряду, підкресливши, що тільки після цього буде прийнято рішення. «На цей момент ми оцінюємо ситуацію», – констатував він.
Він наголосив, що, окрім дешевшої ціни, «російська нафта за своєю суттю не потрібна ні Словаччині, ні Угорщині». «Йдеться про їхній політичний вибір — купувати дешевшу російську нафту у Путіна», — підкреслив Пленкович.
Заява прем’єра чітко демонструє позицію Хорватії: причина суперечки – в політичному небажанні Угорщини відмовлятися від дешевої російської сировини, попри наявність альтернатив.
Передвиборча гра Орбана
Хорватський депутат Європарламенту Тоніно Піцула вважає всю цю історію про російську нафту та JANAF передвиборчою грою Орбана.
Говорячи про угорський ультиматум Хорватії щодо постачання російської нафти трубопроводом JANAF, він назвав це радше політичною, або навіть геополітичною, ніж технічною проблемою. На його думку, Хорватія не повинна погоджуватися на такий тиск з боку Будапешта, оскільки, перш за все, це поставить під сумнів її власну зовнішньополітичну орієнтацію.
Говорячи про можливі наслідки для Хорватії через угорський ультиматум, зокрема, про можливі негативні наслідки для провідної хорватської нафтової компанії INA, в який угорська MOL має 49%, Піцула не виключив такого розвитку подій, але зазначив: «Я думаю, що зараз нам просто потрібно терпіти такий тип діяльності Орбана до виборів, бо все, що він зараз робить, — це вижити політично».
Тим часом, згідно з опитуванням Median, проведеним з 18 по 23 лютого на замовлення HVG, серед усіх громадян, що мають право голову, опозиційна партія “Тиса” Петера Мадяра лідирує з перевагою в 11 відсотків над “Фідес” Віктора Орбана. А серед тих, хто вже точно визначився зі своїми вподобаннями на виборах, перевага є ще більш переконливою – 20 відсотків.
Аналітична група CWBS
