Статистичне бюро Чорногорії (MONSTAT) опублікувало результати перепису 2023 року через півтора року після його проведення. Хоч деякі дані були опубліковані практично одразу, значно затягли з публікацією питань, пов’язаних із національною, етнічною ідентичністю, релігією та мовою.
За даними бюро, значно знизилася кількість тих, хто ідентифікує себе як чорногорців, при тому, що зросла кількість тих, хто ідентифікує себе як сербів. Багато хто пов’язує це з тим, що з 2020 року у Чорногорії при владі парламентська більшість, яка частково підтримується Сербською православною церквою та Сербською державою.
У попередній моій статті для CWBS йшлося про роль Сербської православної церкви в Чорногорії. Результати перепису свідчать про вплив церкви на політичне та соціальне життя в країні. Чорногорська ідентичність перебуває під загрозою сербського націоналізму, коли чорногорці вважаються субетнічною групою всередині більшого сербського етносу. Така ідеологія нинішнього режиму в Белграді та Сербської православної церкви покликана підірвати чорногорську ідентичність під виглядом захисту сербської.
Чорногорська ідентичність довгий час була досить динамічною, тим самим викликаючи численні наукові дискусії. Процес її формування детально описаний в популярній та академічній літературі. Однак найчастіше упускається роль Сербської держави та Сербської церкви у її формуванні.
За переписом 1948 року чорногорці становили 90 % населення Чорногорії. До 1981 року цей показник скоротився приблизно до 70 %, тоді як серби становили лише 3%. Процес відродження сербського націоналізму наприкінці 1980-х років ще більше вплинув на зменшення кількості тих, хто вважав себе чорногорцем: кількість чорногорців скоротилася до 60%, а сербів зросла до 10%. За десятиліття правління Слободана Мілошевича рівень чорногорської ідентичності знизився до 42 %, а сербської – збільшився до 32 %.
Після відновлення незалежності Чорногорії у 2006 році, перепис 2011 року продемонстрував зворотну тенденцію. Чорногорців стало 45 %, а сербів – 29 %. Однак після політичних змін 2020 року, згідно з останнім переписом населення, сербів стало на 4% більше (33 %), а чорногорців – на 4% менше (41 %).
Ця тенденція простежується у Чорногорії і надалі. На регіональному рівні кількість людей, що ідентифікують себе як чорногорці, знижується.
Наприклад, у Сербії чисельність чорногорської меншини скоротилася зі 140 тис. осіб у 1991 році до менш ніж 20 тис. осіб у 2021 році. Враховуючи, що в усьому світі мешкає лише близько 300 тис. чорногорців, можна стверджувати, що наша маленька країна перебуває на межі зникнення.
Причиною такої тенденції є етноцид, влаштований сербськими націоналістами. Сербська церква у Чорногорії пропагує сербську ідентичність, мову та національну міфологію. Як правило, сербське духовенство вважає чорногорців «плодами комуністичної ідеології».
Найімовірніше тут справа не в міграції, а в самоідентифікації населення від перепису до перепису. Сербська церква та держава відіграли ключову роль у формуванні останніх результатів перепису, про що нещодавно говорив президент Сербії Александар Вучич на зустрічі в Безпеково-інформаційному агентстві Сербії (БIA).
Після виборів 2020 року, штаб-квартира найбільшої фракції правлячої коаліції «За майбутнє Чорногорії» розмістилася у «Сербському домі» у Подгориці. Сербський уряд повністю профінансував будівництво будівлі, яка вигідно відрізняється від скромної архітектури міста. На вході встановлено меморіальну табличку на знак подяки президенту Вучичу. На його відкритті у 2019 році особисто був присутній сербський міністр Селакович. Це лише один із прикладів активних інвестицій Сербії у свої організації на території Чорногорії.
Хоч як це не парадоксально, але більшість сербських політиків та лідерів Чорногорії не із Сербії. Вони є етнічними чорногорцями, які вважають Чорногорію сербською державою, а не окремим утворенням.
Сербський націоналізм активно висвітлюється чорногорськими ЗМІ. Три із чотирьох найбільших національних телеканалів належать сербським компаніям, дві з яких контролюються особами, близькими до Вучича. Під час свого недавнього візиту до Чорногорії, Вучич почував себе як вдома, критикуючи урядовців, журналістів та громадянське суспільство Чорногорії.
З 2020 року чимало зусиль було задіяно для того, щоб не допустити захоплення сектору безпеки та оборони Чорногорії проросійськими сербськими націоналістичними елементами. Проте культурні та освітні установи Чорногорії не залишилися поза увагою Сербської церкви та націоналістичних рухів. Ректором єдиного державного університету Чорногорії було призначено відомого проросійського сербського націоналіста, а інший праворадикал став міністром освіти. Цим призначенням високоцентралізована система освіти замінила численних директорів шкіл на лоялістів-націоналістів. Тривожним знаком стало святкування випускного вечора у старших класах, коли 18-річні підлітки розмахували сербськими націоналістичними символами та співали сербські націоналістичні пісні.
З 2020 року у Чорногорії функціонують націоналістичні організації Сербії. Їхня діяльність сприяла формуванню нового просербського культурного пласта. Для акторів та співаків із Чорногорії, які підтримують цю націоналістичну ідею, відкрилися нові можливості не лише у Сербії, а й у Москві.
Сербським компаніям вдалося досягти значного успіху в Чорногорії. Наприклад, MTEL, телекомунікаційна компанія, яка стала найбільшим постачальником послуг мобільного зв’язку, інтернету та кабельного телебачення в Чорногорії, має неабиякий політичний вплив в країні.
Інші відомі особи, такі як зірка тенісу Новак Джокович, поширює сербські націоналістичні наративи, тим самим впливаючи на громадську думку Чорногорії.
Поки не вдалося досягти цілей, поставлених сербською церквою і державою в Чорногорії. На порядку денному – подальше зміцнення їх впливу у Чорногорії. Тим часом спікер парламенту Чорногорії наполягає на будівництві сербської каплиці на горі Ловчен, яка має важливе значення для національної міфології Чорногорії. Крім того, ведеться активна робота з лібералізації законів про надання чорногорського громадянства громадянам Сербії. Цей крок може кардинально змінити політичний ландшафт Чорногорії, потенційно призвівши до конституційних змін, які зблизять дві країни.
Ці та інші дії Сербії, зокрема підрив євроінтеграційних зусиль Чорногорії, створили ідеальні передумови, які загрожують незалежності Чорногорії. Якщо це триватиме й надалі, чорногорці ризикують стати меншістю у своїй власній країні. Сербська націоналістична програма знищить їхню ідентичність та використає її на користь режиму у Белграді. Історія повторюється. Згадаймо ганебну роль Чорногорії у війнах 1990-х років.
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру.
Любомир Філіпович. Чорногорський політолог
