Звернення президента Сербії Александара Вучича, з яким він виступив 13 вересня, відрізнялося від його аналогічних попередніх промов. На цей раз сербський президент не лякав громадян наближенням важких часів, не зосереджувався на темі «змови проти Сербії», а представив громадськості план захисту сербів та інтересів Сербії в Косово і Метохії.
Основний меседж Вучича – ЄС не справляється з місією посередника, Сербія намагатиметься щось робити щось сама «зі своєю південною провінцією».
Фактично, врегулювання косовського питання перейшло на нову стадію, чи навпаки, повернулося на попередні позиції, ближче до часів відкритого силового протистояння.
П’ять кроків, сім пунктів…
План Вучича складається з п’яти кроків:
I. Повернення до status quo ante (status quo ante bellum (лат.) – «стан, який існував до війни»).
II. Косово і Метохія як територія особливого соціального захисту.
III. Стійкість сербських інституцій Косово і Метохії.
IV. Створення спеціальної прокуратури.
V. Рішення про незаконність усіх органів та установ на території Косово і Метохії після незаконного проголошення незалежності та недійсність всіх актів, які були ними прийняті або будуть прийняті.
Перший крок, в загальних рисах, передбачає,
1. Проведення місцевих виборів на півночі Косово і Метохії за участю місії ОБСЄ та контролю ЄС;
2. Повернення сербів до поліцейських відділків на півночі.
3. Повернення сербських суддів і прокурорів до виконання своїх функцій;
4. Виведення підрозділів спеціального призначення косовської поліції з півночі.
5. Негайне формування Асоціації сербських муніципалітетів (ЗСО).
6. Звільнення всіх сербів, затриманих косовською поліцією за участь в протестах.
7. Відновлення роботи сербських банків та пошти на півночі Косово і Метохії.
Другий крок – Косово і Метохія як зона особливого соціального захисту – передбачає доплати і підвищені соціальні гарантії для сербів, що мешкають в КіМ.
Третій крок – стійкість сербських інституцій Косово і Метохії – передбачає продовження роботи закритих Приштиною сербських адміністративних установ. Вони продовжать роботу в Сербії, в двох містах біля (адміністративного) кордону з Косово.
Четвертий крок – створення спеціальної прокуратури, яка буде розслідувати злочинні та незаконні дії працівників і посадовців тимчасових установ у Приштині, які переслідують сербське населення.
П’ятий крок – рішення про незаконність усіх інституцій Косово і Метохії, створених після одностороннього проголошення незалежності та недійсність всіх актів, які були ними прийняті або будуть прийняті. За словами Вучича, подібна процедура була вжита після закінчення Другої світової війни, коли закон оголосив недійсними правові норми, прийняті під час ворожої окупації Югославії.
«План Вучича» негайно був затверджений урядом Сербії, тобто, фактично вже почалося його виконання.
Крок вперед, два назад
Що означають ці ініціативи сербської влади?
Насамперед, чітко зафіксовано позицію, що Косово і Метохія є невід’ємною частиною Сербії. Ні на які компроміси щодо міжнародного статусу Косова офіційний Белград не піде (хоча на початку діалогу за посередництва ЄС це передбачалося).
Нинішня влада в Приштині, створені нею органи та структури, ухвалені нею рішення Сербія однозначно оголошує нелегітимними.
Виглядає так, що на нинішньому етапі мета Белграда – повернути владі Сербії контроль над ситуацією в Косово, щоб, як вони кажуть, захистити свій народ. В Сербії не довіряють (більше не довіряють) в цьому питання міжнародним (західним) інституціям і їхньому представництву в Косово – НАТО (KFOR), ЄС (EULEX). В якості причину недовіри вказують останні рішення та дії косовської влади, які в Белграді вважають репресіями проти сербів (з останнього – це закриття сербських («паралельних») органів влади, пошти, банків, заборона готівкового обігу динара, затримання сербів за різними звинуваченнями…).
Програма-мінімум, або проміжна ціль Белграда – відновлення де-факто сербської влади на півночі Косова, в чотирьох муніципалітетах з переважно сербським населенням – Північна Митровиця, Лепосавич, Звечан, Зубін Поток. Асоціація сербських муніципалітетів (ЗСО), яка за Брюссельськими угодами має бути створена в північних регіонах, може бути інструментом досягнення цієї мінімальної мети, але тільки у тому випадку, якщо формування ЗСО відбудеться згідно із сербським баченням цього утворення. Іншими словами, якщо Асоціація сербських муніципалітетів на півночі Косова буде більше схожа на Республіку Сербську в Боснії і Герцеговині, ніж на ті механізми, завдяки яким після війни серби були вписані в систему влади в Хорватії.
Ця позиція – очевидний і гігантський крок назад в сербсько-косовському діалозі за посередництва ЄС. Хоча Сербія офіційно не виходить із переговорів, за теперішніх умов подальші перспективи переговорного процесу за участі посередників з Брюсселю виглядають дуже невпевнено.
Ще жорсткіше
Позиція влади Сербії могла бути ще більш жорсткою, як би Вучич оголосив Косово і Метохію «окупованою територією». Такий крок, за даними сербських медіа, серйозно обговорювався, і навіть були очікування, що саме про «окупацію КіМ» офіційно оголосить в своїй промові 13 вересня сербський президент. Однак Вучич цю ідею не підтримав. «Окупація, або військова окупація, можлива лише в міжнародних збройних конфліктах», – пояснив він, і радикальні та проросійські політики ще кілька днів його за це критикували.
Іншим кроком, до якого президент підштовхують, є судячи з усього, відмова від посередництва Європейського Союзу в діалозі між Белградом та Приштиною і передача косовського питання до виключної компетенції Ради Безпеки ООН, або створеної Радбезом Контактної групи, до якої увійдуть постійні члени РБ ООН.
Белград могла б погодитися на цей рок, спираючись на кілька аргументів.
Це
- відсутність позитивних для сербів результатів за підсумками 11-ти річного діалогу Белград-Приштина за посередництва ЄС,
- упередженість – з точки зору сербів – європейських посередників, бо абсолютна більшість членів Європейського Союзу визнали Косово, а ЄС, як інституція, по цілому ряду напрямків взаємодіє з Косово фактично як з окремою державою,
- і, головне – присутність в Раді Безпеки Китаю та Росії. Ці дві країни, як відомо, послідовно підтримують позицію Белграда щодо Косово, а росіяни навіть іноді виглядають більш радикальними, ніж самі серби.
Москва, скоріше за все, підтримає перенос косовського питання з ЄС до РБ ООН. Не виключено, що вона вже зараз це робить. Невипадково найактивніше виступають за зміну посередника з ЄС на РБ ООН сербські політики, які є послідовними прибічниками Росії.
“Kad se vojska na Kosovo vrati”
Окрім радикальних кроків в дипломатичної площині Белград може планувати розширення методів досягнення своєї мети щодо Косова і на інші сфери, насамперед, військову.
Сербські керівники в останні роки явно не бояться вдаватися до «брязкання зброєю». Це періодичні підвищення бойової готовності збройних сил Сербії «через ситуацію в Косово», військові навчання чи накопичення військ біля (адміністративного) кордону з Косово, надсилання до KFOR запиту щодо можливості повернення армії Сербії до Косова і загальний тренд на мілітаризацію.
Показово, що і нинішнє повернення обов’язкової військової служби сербське керівництво прямо пов’язує з Косово. Прем’єр-міністр Сербії Мілош Вучевич, коментуючи поновлення призову до війська та негативну реакцію на це рішення з боку Приштини, заявив: «якби вони не проводили терор проти сербів, державі Сербія не довелося б запроваджувати такі важливі заходи».
Таким чином, якщо дипломатія не буде давати потрібних сербам результатів, можна очікувати посилення військового компоненту сербської політики на косовському напрямку. Тим більше, що Вучич в своєму зверненні 13 вересня вже анонсував конкретний крок в цьому напрямку – підготовку повторного запиту до місії НАТО в Косово, KFOR, щодо повернення сербських військ до Косово.
Прихильників розвитку ситуації «у військовому напрямку» є достатньо багато як в самій Сербії, так і за її межами.
Так, в цьому році в двадцять п’яту річницю бомбардування НАТО Союзної Республіки Югославія в центрі Белграда кілька опозиційних парламентських партій та рух «Народний патруль» організували маніфестацію з транспарантами “Коли армія до Косово повернеться”, “Молися Богу і тримайся Росії” та прапорами з літерою Z, яка є символом російського вторгнення в Україну.
Або, наприклад, можна, згадати, як в минулому році графіті “Коли армія до Косово повернеться” сербською мовою (“Kad se vojska na Kosovo vrati”) з’явилися синхронно в Сербії і в кількох російських містах, включаючи Москву.
Росії, яка, за її твердженням, «протистоїть колективному Заходу в Україні», безумовно, є вигідним розпалювання конфлікту на Балканах. Тому, напевно, росіяни через своїх проксі продовжать просувати силовий сценарій «вирішення косовського питання». І, як показав оприлюднений Вучичем план, в Белграді уважно дослухаються до «порад» Москви.
