«Випадкова» фотографія, що з’явилася на військових форумах на початку березня 2026 року, викликала гостру дискусію щодо безпекової ситуації в Південно-Східній Європі і спричинила напруженість у відносинах Белграда із сусідами. На знімку сербський винищувач МіГ-29 зафіксований із новітнім озброєнням, яке раніше не фігурувало в арсеналах жодної країни Європи.
Йдеться про китайські гіперзвукові ракети CM-400 AKG, здатні вражати цілі на відстані сотен кілометрів. Поява такої зброї у Белграда не лише змінила баланс сил у регіоні, а й спровокувала нервову реакцію в сусідній Хорватії.
Поки офіційний Загреб апелює до НАТО, застерігаючи від нової загрози, президент Сербії Александар Вучич заявляє про підготовку до оборони від «ворожих» сусідів. Що стоїть за заявами сербського лідера: реальний страх перед нападом, «рука Москви» чи політтехнологія?
Гіперзвукова «Загребчанка»
9 березня в інтернеті (на військово-технічному форумі MyCity Military) була опублікована фотографія літака Повітряних сил Сербії, спорядженого якимось новими ракетами, про наявність яких в сербській армії до цього нічого не було відомо. Пізніше стало відомо, що на фото – сербський винищувач МіГ-29 з двома ракетами CM-400 AKG “повітря-земля” на підкрилових пілонах. Літак, за інформацією медіа, належить 101-й винищувальній ескадрильї 204-ї авіаційної бригади, яка дислокується на військовому аеродромі у Батайниці поблизу Белграда. CM-400 AKG — це гіперзвукова балістична (або, як її називають експерти, квазібалістична) ракета повітряного базування. Виробником CM-400 є Китайська корпорація аерокосмічної науки та промисловості (CASIC).
Ракети вже є на озброєнні Повітряних сил армії Китаю та Повітряних сил Пакистану. Сербія стала першою країною Європи, що отримала ракети такого типу.
Задекларована дальність польоту CM-400 AKG – до 240 кілометрів, але після індійсько-пакистанського конфлікту 2025 року представники ВПС Пакистану заявили, що CM-400AKG здатна вражати цілі на відстані 400 км. Радіотелебачення Сербії, РТС, написало, що у медіа та соціальних мережах нову ракету Збройних сил Сербії назвали «Загребчанкою», оскільки вона нібито може вразити Загреб.
Скарга до НАТО
Новини про нове сербське дальнобійне озброєння, тим більше в контексті обговорення гіпотетичних ударів по столиці сусідньої держави, викликало занепокоєння в Хорватії, що є цілком зрозумілим. По-перше, Загреб вже зазнав ударів сербських ракет під час війни в 1990-х. По-друге, на тлі російських ударів балістикою по українським містам і іранських в Перській затоці, що стали жахливою реальністю сьогодення, навіть гіпотетичні дискусії про ракетні напади сприймаються з великою пересторогою.
Прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович 12 березня заявив, що Загреб попередить партнерів по НАТО про нову гіперзвукову ракету китайського виробництва, яка, за повідомленнями медіа, нібито належить Збройним силам Сербії. Хоча він і наголосив, що не очікує, що Сербія зможе використовувати гіперзвукові ракети проти сусідніх країн, Хорватії чи будь-якої іншої, тем не менш, за його словами, він буде «розмовляти з нашими партнерами по НАТО та попереджати їх про таку зброю, яка є новою в арсеналі Збройних сил Сербії».
Наступного дня Пленкович повідомив, що він вже проінформував генерального секретаря НАТО Марка Рютте про появу «дуже серйозного озброєння», якого раніше не бачили в Європі, назвавши цю інформацію актуальною для Альянсу та його держав-членів.
Відчуття загрози
Президент Сербії Александар Вучич у своєму виступі на державному телебаченні РТС ввечері 12 березня підтвердив закупівлю китайських гіперзвукових ракет, хоча і зазначив, що споряджений ракетами літак «випадково сфотографували». «Ми успішно інтегрували китайську ракету на російський винищувач четвертого покоління МіГ-29. І це сьогодні найкраще оснащені МіГи у всій Європі, я гадаю, у всьому світі», – похвалився він. За словами Вучича, СМ-400 дійсно може вражати цілі до 400 км. Нове придбання він охарактеризував як «жахливо дорогі та жахливо ефективні ракети», але додав, що Сербія «отримала знижку». «У нас є значна кількість цих ракет, і їх буде більше», – зазначив Вучич.
Президент Сербії пояснив, що причиною, яка спонукала Белград до закупівлі цього китайського озброєння, стало відчуття загрози через утворення військового альянсу Загреба, Тирани та Приштини. «Цей військовий союз спрямований безпосередньо проти Сербії. Немає жодної іншої причини, чому цей військовий союз був створений. А потім вони здивувалися, коли побачили, що у нас є ракети», – сказав він. «Сьогодні я б не недооцінював сербські Збройні сили, що ми зазвичай робимо, але ще менше хочу недооцінювати тих, хто укладає військові союзи проти нас», – зазначив Вучич.
На думку президента Сербії, Хорватія, Албанія та Косово створюють військовий альянс, щоб колись напасти. «Вони чекатимуть моменту, який станеться в майбутньому, коли спалахне більший розкол між європейцями та росіянами, і коли спалахне ще більший розкол на Близькому Сході. …Я чесно думаю, що це їхні єдині наміри. …Вони чекають на сприятливий момент, коли у світі настане загальний хаос, і коли, як вони думають, матимуть можливість», – заявив він. «Ми готуємося до їхнього нападу», – зазначив Вучич, додавши, що «Сербія має достатньо сил стримування», «і громадяни Сербії можуть спати спокійно». «Сербія достатньо сильна, щоб зберегти свою територіальну цілісність, суверенітет, свободу та безпеку своїх громадян. І вони не нападуть на нас не тому, що не хочуть, а тому, що знають, якою буде відповідь», – наголосив він.
Війна – це минуле
Офіційний Белград і раніше заявляв, що розцінює військовий альянс Загреба, Тирани та Приштини як загрозу. Але ось така чітка і однозначна заява сербського президента про підготовку сусідніх країн («двох країн і одного ентитета», як каже Вучич) до нападу на Сербію пролунала вперше.
Пленкович заперечив заяви Вучича, заявивши, що співпраця на рівні міністерств оборони Хорватії, Албанії та Косова взагалі не спрямована проти Сербії. «Це повністю сфабрикована тема, яка нібито має підтримувати якийсь наратив про якусь зовнішню загрозу Сербії на внутрішньополітичному рівні», – сказав хорватський прем’єр, додавши, що Хорватії таке не спадає на думку. «Ви маєте справу з сусідами, для яких війна – це минуле. Агресія режиму Мілошевича – це минуле», – підкреслив він.
Пленкович також черговий раз спростував чергові звинувачення Вучича про втручання Хорватії у внутрішню політику Сербії (підтримку студентських протестів і намагання влаштувати «кольорову революцію»).
Заяви з Белграда щодо хорватського сліду в протестному русі лунають вже кілька місяців, але тепер до них додалася і тема «підготовки військового нападу». Чому риторика Белграда загострюється?
Три версії
Версія 1. Фото сербського літака з китайськими ракетами було зроблено випадково.
Після чого Вучич, як міг, виправдовув закупівлю китайського озброєння, і чомусь йому здалася доречною в цьому контексті розповідь про загрозу агресії з боку військового союзу Загреба, Тирани та Приштини.
Версія 2. Тему «хорватсько-албанської загрози» Вучичу «підкинули» з Москви.
Підтверджують цю версію заяви росіян, які пролунали в ці ж дні, на початку березня.
11 березня керівниця делегації Російської Федерації на пленарному засіданні Форуму ОБСЄ зі співробітництва в галузі безпеки у Відні в своєму виступі «акцентувала увагу» «на проблематиці субрегіональних військових блоків, які становлять серйозну загрозу миру і стабільності на Західних Балканах», нагадавши, що навесні 2025 р. Загреб, Тирана та Приштина уклали угоду про співпрацю у сферах оборони та безпеки.
За кілька днів до цього, 4 березня, офіційний представник Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова сказала, що антисербська зарядженість хорвато-албанського проекту очевидна. «Белград виправдано б’є на сполох, розуміючи всю небезпеку розростання на своїх рубежах ворожого силового компонента. …Закликаємо країни Заходу, поки не стало надто пізно ще й тут, припинити розпалювати недовіру між балканськими державами, підштовхувати їх до перегонів озброєнь та зрештою збільшувати ризики військового зіткнення у Південно-Східній Європі», – заявила Захарова.
Про «підготовку нападу» російські чиновники публічно не казали, але в своїх заявах звертали увагу на «серйозну загрозу миру» та збільшення ризиків військового зіткнення» через створення, як вони вважають, антисербського військового альянсу. Не можна виключати, що в якихось непублічних комунікаціях вони використовують більш радикальні визначення, переконуючи сербське керівництво, що сусіди готуються до нападу.
Версія 3. Вибори.
Ще у одного сусіда Сербії, Угорщини, скоро відбудуться парламентські вибори. Угорський лідер Віктор Орбан головною темою виборчої кампанії зробив дуже жорстке протистояння із Україною. Спочатку він звинувачував Київ у втручанні у внутрішні справи та у підтримці опозиції, в тому числі акцій протесту. Ближче до виборів до цих звинувачень додалися загрозливі заяви про підготовку українцями диверсій. Було навіть ухвалено рішення про залучення армії для охорони енергетичних об’єктів.
Читаючи одночасно угорські та сербські політичні новини, можна подумати, що сербська влада могла позичити у сусідів деякі політтехнологічні прийоми. Бо, скоріше за все, десь через рік Сербію чекають вибори парламенту, а може і президента.
Аналітична група CWBS
