Сербська влада активно шукає підтримки в Москві для протидії «кольоровим революціям», які нібито готує Захід. Але чи дійсно Росія зацікавлена в стабільності влади Вучича?
Московське досьє для Вуліна
10 серпня в Белграді пройшла велика акція протесту проти видобутку літію. Напередодні президент Александар Вучич заявив, що російські спецслужби попередили, що в Сербії готуються масові заворушення, кінцевою метою яких є державний переворот і повалення законно обраного керівництва країни.
Хоча Вучич посилався на якусь закриту інформацію спецслужб і не розкривав деталей, офіційний представник Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова була більш багатослівна.
8 серпня вона звинуватила в спробах розхитати внутрішньополітичну ситуацію в Сербії «західних ідеологів «площадної демократії» та їхніх місцевих поплічників» – «маріонеткові ЗМІ та НГО».
В середині серпня віце-прем’єр-міністр Сербії Александар Вулін (який перебуває під санкціями США) відправився до Москви, де провів низку зустрічей з російськими високопосадовцями.
У розмові з секретарем Ради безпеки Росії Сергієм Шойгу Вулін подякував російським силовим структурам, які «попередили керівництво Сербії про підготовку масових заворушень і спробу державного перевороту», а в інтерв’ю «РИА Новости» повністю підтримав російське бачення подій у Сербії. “МЗС РФ ясно вказало, що ці протести – платформа для початку кольорової революції, яка повинна буде повалити владу», – заявив, зокрема, він, зазначивши, що організатори протестних акцій готують Вучичу долю Мілошевича.
За його словами, Сербія та Росія допомагають один одному в тому, щоб не допустити “кольорових революцій” та насильницької зміни влади.
Дійсно, ще приблизно чотири роки тому Росія і Сербія в умовах найсуворішої секретності сформували «Робочу групу з боротьби з кольоровими революціями», завданням якої було запобігання масовим демонстраціям і ведення постійного стеження за опозиційними активістами, неурядовими організаціями і незалежними журналістами. Куратором цього напрямку співпраці з росіянами з сербської сторони був (і, очевидно, залишається) Александар Вулін.
В 2021 році стало відомо, що Вулін передав спецслужбам РФ запис зустрічі, яку мали в Белграді члени російської опозиційної організації “Відкрита Росія”.
Колишній виконавчий директор «Відкритої Росії» Андрій Пивоваров, якого звільнили 1 серпня в рамках обміну полоненими між Росією та західними країнами, провів у в’язниці більше трьох років. Після звільнення він розповів журналістам, що його заарештували завдяки матеріалам зустрічі російських активістів у Белграді, які передав компетентним органам РФ тодішній міністр внутрішніх справ Сербії Александар Вулін.
Немає жодних сумнівів, що російські спецслужби «симетрично» постачають сербським колегам компрометуючі відомості про опозицію та громадських активістів в Сербії. Очевидно, про матеріали саме такого типу і склали основу досьє про «підготовку кольорової революції», яке передали на початку серпня цього року Вучичу.
Конспірологічні теорії
Співпраця спецслужб Сербії і Росії, яка має на меті протидію опозиції, триває вже не перший рік. Статус кандидата на вступ до ЄС цьому, здається, ніяк не заважає.
Останній вояж Вуліна в Російську Федерацію не залишився поза увагою Брюсселю. Але представники Європейського Союзу обмежилися зауваженням про те, що підтримка зв’язків з Росією під час її агресивної війни проти України несумісна з цінностями ЄС і процесом вступу.
Треба зазначити, що Європейський Союз і загалом Захід через останні сербські протести проти видобутку літію знаходяться в доволі пікантному становищі, бо і ЄС, і США, як і окремі західні держави, насамперед, Німеччина, впевнено підтримують літієвий проєкт, а планує його реалізувати західна корпорація.
Аналітики вже констатували, що рейтинг Європейського Союзу в Сербії через зацікавленість ЄС в розробці сербських покладів літію знижується. Ця проблема варта окремого аналізу. Зараз хотілося б звернути увагу на інше – навіщо в такій ситуації Заходу підтримувати сербські протести проти літієвого проєкту, тим більше організовувати повалення влади, «державний переворот», як про це кажуть представники офіційного Белграда та Москви? Це виглядає щонайменше нелогічним, навіть абсурдним. Так само, як і дивнуватим виглядає готовність Кремля допомогти сербської владі реалізувати західний проєкт щодо видобутку літію.
Більш логічним був б розгляд нинішніх протестів як природнього спротиву громадян будь-яким індустріальним втручанням в навколишнє середовище, яке базується на недовірі до глобальних корпорацій і до власної влади. Знов таки, історія і нинішня активізація руху проти видобутку літію потребують більш ретельного розгляду, тут ми лише зазначимо, що Вучич і його команда розглядають ці процеси лише з точки зору змов і конспірології.
Втім, якщо все ж таки продовжувати розглядати саме конспірологічні теорії, можна зазначити, що більш логічним, з врахуванням всіх обставин, виглядала би причетність до протестів проти літієвого проєкту, який обіцяє Сербії значні західні інвестиції і тіснішу економічну інтеграцію із Заходом, антизахідних сил, хоча це в корні протирічить позиції сербської влади та їхніх російських друзів.
«Лист до Путіна»
Днями остання версія отримала своєрідний розвиток.
Один з проросійських опозиційних діячів, президент руху Oslobođenje Младжан Джорджевич, у соціальній мережі Х оприлюднив листа із закликом до Путіна безпосередньо долучитися до повалення Вучича, зокрема, і через його позицію щодо літію. В посланні було написано, зокрема, таке:
«Вучич фактично віддав натівцям стратегічні запаси сербського літію, відмовивши нашим російським та китайським братам».
«В цій ситуації Росія може і повинна надати всю необхідну допомогу сербському народу для захисту своїх національних інтересів, аж до безпосереднього втручання, з метою відсторонення Вучича».
Ще більш цікавим, ніж зміст листа, була ілюстрація до нього – фотографія, на який Джорджевич позував із двома чоловіками, один з яких – схожий на екс-главу болгарського руху “Русофіли” Ніколай Малінов, якого в Болгарії звинуватили в шпигунстві на користь Росії, інший – схожий на російського генерала у відставці, екс-начальника відділу аналізу та інформації Служби зовнішньої розвідки РФ Леоніда Решетнікова, якого вважають куратором низки проєктів із просування російського впливу на Балканах.
Через деякий час цей допис стало вже неможливо знайти. Приблизно в той же час Джорджевич написав, що його акаунт був зламаний, і додав до цього посту своє фото із чоловіком, знов таки, схожим на Решетнікова. (До речі, Софія свого часу забороняла Решетнікову в’їзд. Белград, здається, ні).
В Сербії, як і в більш ширшому регіоні, добре знають, хто такий Младжан Джорджевич. Для всіх інших можна зазначити, що йдеться про старожила сербської політичної сцени, який має тісні стосунки (є кумом і був партнером) з лідером опозиції Драганом Джиласом. Джорджевич послідовно критикує Вучича за «здачу» Косово, за занадто прозахідну, «пронатівську» політику, а тепер ще і за літієвий проєкт. Провладні медіа та політики називають його «сірим кардиналом опозиції», але ці заяви виглядають як частина політичної боротьби.
В той же час, доконаним фактом є те, що Джорджевич є одним з найбільш активних та послідовних проросійських політиків Сербії. Він дійсно свого часу співпрацював з Решетніковим та його структурами (про це є маса публікацій у відкритому доступі). Окрім того, Джорджевич бере участь в різноманітних політичних івентах в Росії і періодично з’являється в російському медіапросторі, коли треба жорстко розкритикувати Вучича (зокрема, через його позицію щодо України). Тепер ось незрозуміла ситуація зі «зверненням до Путіна» та «фото з генералом СВР»…
Все це змушує замислитися – яким насправді є план Москви щодо нинішньої сербської влади?
Ускладнення політики «двох стільців»
Вулін переконує, що росіяни є помічниками в боротьбі з опозицією, яка нібито хоче влаштувати «кольорову революцію».
Але взаємодія російських представників і медіа із непримиренним критиком Вучича може свідчити про те, що в Москві є прихильники гри «в обидва ворота». Коли в високих кабінетах декларується підтримка офіційного Белграда, одночасно, через неформальні канали, налагоджується співпраця з протестним рухом. Зрештою, участь РФ в кампанії із протидії західному проєкту мала б набагато більш логічне пояснення, ніж участь в його лобіюванні та захисті.
Некоректно було б стверджувати, що антивладні протести в Сербії, зокрема, нинішні, екологічні, режисуються з Кремля, і взагалі кимось режисуються. Але не можна не відмітити, що Москві було б вигідно мати інструмент тиску на Вучича у вигляді вуличних акцій для того, щоб мати змогу корегувати політику офіційного Белграда по ключових для РФ напрямках, насамперед, зовнішньополітичних. Да і вигода саме Москви від нагнітання антизахідної істерії на тлі несприйняття літієвого проєкту очевидна.
Також очевидно, що команда Вучича, і Вулін насамперед, щосили намагаються зберегти російську підтримку для нинішньої сербської влади, з її багатовекторної політикою. Втім, судячи з усього, робити це надалі буде все важче і важче…
