Вступ
З часу заснування глобальної ініціативи «Пояс і шлях» у 2013 році Китайська Народна Республіка поступово розширювала формат своєї присутності на Західних Балканах. Найбільш відомими прикладами китайської активності в регіоні є масштабні інфраструктурні проєкти, однак китайська присутність ніколи не обмежувалася цією сферою. Останні місяці продемонстрували, що вплив Пекіна на Західних Балканах має тенденцію до ще більшого розширення, насамперед завдяки розвитку стратегічного партнерства із Сербією і поширенню його на військову сферу.
Інфраструктура
Потік китайських інвестицій в інфраструктуру регіону розпочався майже одразу з оголошення ініціативи «Пояс і шлях». З 2014 року інвестори з Китаю (переважно через державний Exim Bank) фінансують проєкти, спрямовані на розбудову логістики регіону, а китайські підрядники займаються їхньою реалізацією.
Інтерес Пекіна до інфраструктурних проєктів регіону закладений у самій причині виникнення ініціативи «Пояс і шлях» — відновлення старих та побудова нових торговельних шляхів між Китаєм та Європою (Європейським Союзом). Країни Західних Балкан є важливою ланкою цього маршруту.
Найбільш значущими логістичними проєктами регіону, до яких долучився Китай, стали швидкісна залізниця Будапешт – Белград, автомагістралі Бар-Боляре (Чорногорія), Кичево-Охрид (Північна Македонія), Баня-Лука-Прієдор (Боснія і Герцеговина, Республіка Сербська),.
Будапешт-Белград
Флагманським проєктом китайської ініціативи «Пояс і шлях» у регіоні (за оцінкою самих китайських посадовців) є швидкісна залізнична магістраль між столицями Сербії та Угорщини. Проєкт профінансований позикою від Exim Bank у розмірі $1,78 мільярда угорському уряду, що становить 85% вартості залізниці. 15% вартості Будапешт покриє з власного бюджету. Треба зазначити, що угорсько-китайські угоди є непублічними.
Сербська частина залізниці будується консорціумом із Chinese consortium CRIC&CCCC (China Railway International Co. Ltd and China Communications Construction Company Ltd), тоді як угорська секція будується спільною угорсько-китайською компанією CHRN (Chinese–Hungarian Railway Non-profit Limited Company).
Реалізація проєкту триває з 2017 року, а офіційне відкриття планується в кінці 2025 – на початку 2026 року.
Руйнування навісу на залізничному вокзалі в Новому Саді, реконструкція якого відбувалася в рамках будівництва швидкісної магістралі, що призвело до загибелі 16 людей і масових антиурядових протестів, призвело до політичної кризи в Сербії, але не зупинило проєкт.
Бар-Боляре
Важливим проєктом для Китаю мала стати автомагістраль Бар-Боляре, яка має пов’язати швидкісним автомобільним сполученням узбережжя Чорногорії з північною частиною країни та Сербією.
Чорногорський уряд залучив позику в $944 мільйони від китайського Exim Bank для побудови першої черги траси (Смоковац-Матешево), а підрядником стали китайські компанії China Road and Bridge Corporation (CRBC) та China Communications Construction Company (CCCC).
Процес будівництва, що розпочався у 2015 році, відзначився значним перевищенням кошторису, багаторазовими затримками і несприятливими умовами обслуговування боргу, що змусило Чорногорію звернутись до ЄС та західних банків (Société Générale, Deutsche Bank, Merrill Lynch International, Goldman Sachs International) за допомогою. Тоді уряду вдалось знизити відсоткові ставки свого боргу та уникнути китайського «боргового зашморгу».
Першу ділянку автомагістралі було завершено у 2022 році.
Після завершення відрізку Смоковац-Матешево відбулась відчутна зміна в підходах, насамперед з боку ЄС. У липні 2025 року Чорногорія та Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) підписали кредитну угоду на 200 мільйонів євро для будівництва другої черги (Матешево-Андрієвиця). Водночас уряд Чорногорії забезпечив грант розміром у 150 мільйонів євро від Європейської Комісії.
Окрім фінансування, ЄБРР також виступає наглядачем за процесом обрання підрядників, серед яких є компанії з Китаю, а також з Туреччини, Азербайджану, Індії та Нідерландів. Остаточне затвердження підрядника виноситься Радою директорів ЄБРР.
Таким чином, китайські компанії можуть продовжити участь у проєкті, але участь Пекіна загалом значно зменшиться.
Кичево-Охрид
Прикладом китайського залучення у Північній Македонії є будівництво траси Кичево-Охрид, профінансоване кредитом від китайського Exim Bank. Підрядником є китайська Sinohydro Corporation Limited, яка свого часу перебувала «в чорному списку» Світового Банку (World Bank Group) та деяких інших міжнародних фінансових установ через різноманітні порушення.
Будівництво автомагістралі, загальною довжиною 57 кілометрів, розпочалося у 2014 році та з початково запланованих €374 мільйонів досягло вартості €598 мільйонів. Було підписано кілька додатків до контракту з Sinohydro для продовження термінів будівництва. Але на середину липня 2025 року було офіційно відкрито лише перші 20 кілометрів автомагістралі. За прогнозами уряду, завершення робіт можна очікувати в кінці 2026 – на початку 2027 року.
Баня Лука-Прієдор
У Республіці Сербській Китай реалізує проєкт траси Баня-Лука-Прієдор. У 2018 році влада РС підписала концесійний контракт на будівництво автомагістралі з «Shandong Hi-Speed International» (SDHS).
Фінансується будівництво кредитом на майже €300 мільйонів від китайського Exim Bank.
Хоча про завершення будівництва було оголошено до весни 2026 року, існуючі темпи виконання робіт недостатні для дотримання початкових термінів.
Проєкт відзначився непрозорістю, позаяк влада РС не оприлюднила повну версію контракту навіть після тиску з боку громадськості.
Неоднорідність китайського впливу: Албанія та Косово
Інвестиції КНР у регіоні не є рівномірно розподіленими. Так, Албанія і Косово залишаються «на узбіччі» процесу китайської активності в регіоні.
Ігнорування Косова
Головною причиною практично відсутності китайських грошей і впливу в Косові є невизнання Пекіном незалежності республіки.
Зі свого боку, офіційні особи Косова критично оцінюють політику Пекіна в регіоні. Президент країни – Вйоса Османі, заявляла у вересні 2024 року: «Ми вважаємо, що (ініціатива “Пояс і шлях”) є зловмисним впливом. Ми вважаємо, що вона не привела інші країни нашого регіону до більшого добробуту. Насправді вона переважно призвела їх до проблем. …Ми не співпрацюємо з Китаєм. Ми не дозволили Китаю використовувати жодні свої інструменти для впливу на формування політики або навіть суспільної думки в Косово. Звичайно, вони намагаються. Вони справді намагаються», – наголосила Османі в одному з інтерв’ю.
Нереалізовані ініціативи в Албанії
Колись, в епоху албанського соціалізму, між Тираною і Пекіном були особливі, тісні відносини. Але цей період нинішня албанська влада хоче залишити позаду.
У 2023 році прем’єр-міністр країни, Еді Рама, під час саміту НАТО у Вільнюсі заявив: «З Китаєм у нас дружні відносини, але це не та країна, звідки ми мали б значні інвестиції, і ми не вітаємо їх надто радо». «Ми не хочемо повертатися до старих стосунків», – зазначив він.
Другим фактором, що впливає на стосунки Тирани та Пекіна, є принципова відмова Китаю від визнання Косова.
Було декілька запланованих, але так ніколи і не реалізованих інфраструктурних проєктів в Албанії:
- Автострада Арбер, що мала стати важливим логістичним зв’язком між Албанією та Північною Македонією. Підрядником мала стати китайська CSCEC (China State Construction Engineering Corporation). Китайський Exim Bank планував надати кредит у розмірі €298 мільйонів, однак CSCEC вийшов з проєкту. Тендер виграла албанська Gjoka Konstruksion.
- Концесія міжнародного аеропорту Тирана, яку в жовтні 2016 року отримала Everbright (China Everbright Limited). Концесія, що мала тривати до 2027 року, закінчилась за чотири роки: Everbright потрапила в скандал внаслідок масштабного озброєного пограбування, скоєного в аеропорту. Албанський уряд звинуватив Everbright у невиконанні безпекових зобов’язань. 24 грудня 2020 року китайська компанія оголосила про продаж 100% акцій концесії місцевій компанії.
Геополітична дружба Пекіна і Белграда
Політичні інтереси та геополітичний світогляд є визначальними не тільки у відносинах Тирани та Пекіна, але й Белграда та Пекіна, але в другому випадку із протилежним результатом. Взаєморозуміння Сербії та Китаю ґрунтується на традиційній антизахідності суспільств двох країн, на прагненні до багатополярного світу, а також на відстоюванні своєї територіальної цілісності всупереч позиції більшості країн Заходу. Сербія розраховує на підтримку Китаю в міжнародних організаціях для протидії визнанню Косова, так само як Белград підтримує «політику одного Китаю» та не визнає незалежності Тайваню.
Спільні погляди сформували основу для стабільної довіри між двома країнами, яка після розпаду Державного союзу Сербії і Чорногорії втілилась у численних домовленостях.
Першим значним посиленням двосторонніх відносин стало стратегічне партнерство, започатковане між Пекіном та Белградом у 2009 році. Пізніше воно було доповнено Спільною заявою щодо поглиблення стратегічного партнерства, яку сторони підписали у 2013 році.
Домовленості 2009 та 2013 років було конкретизовано під час візиту Генерального секретаря Комуністичної партії Китаю (КПК) – Сі Цзіньпіна до сербської столиці у 2016 році. Всебічне стратегічне партнерство поставило на меті посилити співпрацю в промисловості, фінансах, інфраструктурі, торгівлі, енергетиці, телекомунікаціях, науці, технологіях, місцевих справах, культурі та туризмі.
Перше втілення Всебічного стратегічного партнерства в галузі безпеки відбулося вже наступного року, коли сторони підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо посилення розвитку «Цифрового Шовкового Шляху» (Digital Silk Road). Проєкт «Розумне місто» (Smart City), впровадив інфраструктуру відеоспостереження на основі китайських технологій ШІ для розпізнавання обличь.
За впровадженням китайських технологій послідували спільні поліцейські заходи. У 2019 році сербські та китайські поліцейські загони організували спільні патрулі, а невдовзі й перші контртерористичні навчання в сербському Смедереві.
Найбільш істотним поглибленням співпраці у сфері безпеки та оборони стала закупівля озброєння. У 2020 році Белград придбав у Пекіна шість ударних безпілотників CH-92A, а через два роки – систему протиповітряної оборони FK-3. Таким чином, Сербія стала першим оператором цих китайських бойових дронів та ракет у Європі.
Пізніше було придбано новий китайський безпілотник CH-95, але офіційно не було оголошено, але кількість придбаних БпЛА не розголошувалася.
Двостороння співпраця вийшла на новий рівень після підписання Договору про вільну торгівлю, що почав діяти в липні 2024 року. Окрім всього іншого, цей договір також включає в себе двостороннє скасування імпортних мит на озброєння: Сербія зобов’язалась скасувати мита на китайську зброю впродовж 10-15 років, тоді як Китай бажає досягти скасування за п’ять років.
Зростання співпраці в усіх сферах, і особливо у військовій, як і тяжіння до багатополярної зовнішньої політики, передбачувано призвело до зміцнення зв’язків Пекіна та Белграда «на землі».
З 19 по 28 липня 2025 року в провінції Хебей, на півночі Китаю військовослужбовці 72-ї бригади спеціального призначення сербської армії та одна зі спеціальних бригад Народно-визвольної армії Китаю провели спільні навчання «Захисник миру 2025». Це були перші спільні військові навчання двох країн.
“Основна увага приділялася тактиці використання дронів при виконанні завдань спецпідрозділів, а тренування включали вогневу, тактичну та альпіністську підготовку”, – зазначило Міністерство оборони Сербії.
Втім, окрім практичної користі для сербських військових, які змогли покращити свої навички у використанні китайських дронів, навчання мали геополітичний і політичний вимір, ставши для Сербії інструментом утвердження своєї багатовекторності навіть у таких чутливих питаннях, як військове співробітництво.
М’яка сила в Чорногорії
Розбудовою ініціативи «Пояс і шлях» і співпрацею в оборонно-безпековому секторі активність Китаю на Західних Балканах не вичерпується. Для просування своїх інтересів Пекін активно застосовує «м’яку силу» у вигляді програм культурного співробітництва та освітніх ініціатив.
Культурні проєкти переважно реалізуються під егідою «Інститутів Конфуція» – системи науково-навчальних закладів, що популяризують китайську мову, історію та традиції. Ініціатива була започаткована у 2004 році та спонсорується організацією «Ханьбань», що безпосередньо підпорядковується Міністерству освіти КНР.
Кілька «Інститутів Конфуція» діють в усіх країнах регіону, окрім Косова.
Регіональний лідер освітньої співпраці з КНР – Чорногорія. Окрім жвавої роботи «Інституту Конфуція», ця країна також відома тісними зв’язками з китайськими університетами. Так, всі три університети в країні започаткували відповідні партнерства. Окрім того, Подгориця та Пекін взаємодіють і на найвищому рівні: 31 січня 2024 року міністри освіти Чорногорії – Анджела Якшич, та Китаю – Хуай Цзіньпень, підписали Програму співпраці в освіті на 2024-2027 роки, а також Угоду про взаємне визнання кваліфікацій вищої освіти.
У липні 2025 року між Державним університетом Чорногорії та Обчислювальним центром провінції Шаньдун (Національний суперкомп’ютерний центр у Цзінані) був підписаний Меморандум про взаєморозуміння. «Цим меморандумом ми відкриваємо двері до стратегічної співпраці в галузях, що формують майбутнє цифрової безпеки та технологій — від криптографічних протоколів і штучного інтелекту до блокчейну та спільних дослідницьких платформ. Наша мета — обмін знаннями, розробка інноваційних рішень та побудова міцних зв’язків між академічними спільнотами Чорногорії та Китаю», — зазначив ректор Університету Чорногорії Владимир Божович.
Але Національний суперкомп’ютерний центр у Цзінані з 2021 року перебуває під американськими санкціями, коли Міністерство торгівлі США внесло його до санкційного списку за участь у військових дослідженнях, модернізації військових потужностей КНР та розробкою озброєнь, включаючи гіперзвукові ракети та зброю масового знищення.
До 2025 року освітня співпраця між Чорногорією та КНР не викликала посиленої уваги та значних критичних зауважень з боку західних союзників Подгориці. Однак із започаткуванням інституційної взаємодії з підсанкційним китайським центром характер цієї співпраці став викликати питання, бо очевидно, що подібні контакти сприяють виникненню напруги у відносинах Подгориці з Брюсселем і Вашингтоном.
Висновки
- Сфера діяльності Китаю в регіоні Західних Балкан охоплює економіку – насамперед, це реалізація інфраструктурних проєктів, безпековий та військовий напрям, культурно-освітні та наукові контакти.
- Китайський вплив останнім часом розширюється через поглиблення безпекової і суто військової співпраці із Сербією та освітньої і науково-технічної з Чорногорією. Таке розширення відбувається попри зобов’язання цих країн перед Європейським Союзом, як кандидатів на вступ, та, окремо, Чорногорії, як члена НАТО.
- Інфраструктурні проєкти, до реалізації яких долучається Китай, часто супроводжуються проблемами з прозорістю, перевищенням кошторису та затримками у втіленні, що створює корупційні ризики, не забезпечує належної якості виконання (навіс на вокзалі в Новому Саді), та може сприяти зростанню залежності країн регіону від Китаю (чого ледве не відбулося із Чорногорією).
- М’яка сила Китаю, зокрема, освітні та наукові програми, можуть мати геополітичні наслідки і створювати безпекові загрози, коли йдеться про співпрацю з підсанкційними організаціями (меморандум Університету Чорногорії).
- Відносини Китаю з країнами Західних Балкан є неоднорідними. Сербія є ключовим стратегічним партнером, Чорногорія – перспективним партнером, тоді як Косово та Албанія залишаються або взагалі не залученими, або менш залученими через політичні причини (невизнання Косова Китаєм, небажання Албанії відновлювати старі зв’язки).
