Останні події в Хорватії можна із впевненістю вважати найбільш серйозною політичною кризою в країні за останні 10 років, з моменту вступу країни до Європейського Союзу. Причина такої оцінки не тільки в надзвичайній гостроті конфлікту між провідними політичними силами країни, але і в наслідках, які матиме нинішнє політичне протистояння для подальшого напрямку розвитку не тільки самої Хорватії, але і для ЄС, НАТО, регіону Південно-Східної Європи, та, особливо, Західних Балкан.
Тепер на вибори
Нинішня криза почалася з суперечок влади та опозиції навколо законодавчих ініціатив та кадрових призначень. Підготовка закону, який, як заявили представники опозиції та медіа, позбавить журналістів можливості проводити розслідування та призначення генерального прокурора, який, опозиція вважає “людиною правлячої партії Хорватський демократичний союз (HDZ)» та пов’язує його з кримінальним середовищем.
Наприкінці січня в Загребі та Спліті пройшли протестні зібрання медійників, до яких долучилися опозиційні політики. В середині лютого акція протесту опозиції пройшла на площі Святого Марка в Загребі. Протест організували 11 опозиційних парламентських партій на чолі із Соціал-демократичною партією (SDP). Опозиційна акція в Загребі пройшла під лозунгом “Досить! Тепер на вибори”, а головною вимогою маніфестантів став розпуск парламенту та проведення дострокових виборів.
Вже на початку березня ідея проведення виборів в найближчий час була підтримана правлячою партією, HDZ (лідером виборчих симпатій згідно із опитуваннями). Через кілька днів депутати хорватського Сабору практично одностайно проголосували за саморозпуск, і президент Зоран Міланович, згідно із своїми повноваженнями, призначив вибори на середу, 17 квітня.
Ось після цього і починається розгортання небаченої для Хорватії політичної кризи.
Сюрприз від президента
Майже одночасно із оголошенням дати виборів, Міланович заявив, що буде балотуватися як незалежний і безпартійний кандидат за списком провідної опозиційної Соціал-демократичної партії, SDP, залишаючись одночасно на президентській посаді. Подати у відставку з поста президента Міланович пообіцяв після того, як його політична сила одержить перемогу на виборах та зможе сформувати коаліцію та призначити уряд, який він планує очолити.
Заява президента стала сюрпризом навіть для деяких членів SDP, не кажучи про інші партії та громадян, і спричинила потужну бурю на хорватській політичній сцені.
На плани Мілановича щодо участі в парламентських виборах оперативно відреагував Конституційний суд, який виніс рішення про те, що президент не може брати участь у політичній діяльності будь-якої політичної партії під час виконання своїх президентських обов’язків. Це виключає будь-яку можливість того, що президент буде кандидатом у списку партії на парламентських виборах або висунутися як кандидат у прем’єр-міністри, пояснили в Конституційному суді. Якщо ж президент держави, перебуваючи на цій посаді, все ж таки балотується на виборах до парламенту Хорватії або з’являється публічно як майбутній кандидат на посаду прем’єр-міністра, він повинен негайно подати заяву про відставку з посади президента. У цьому випадку обов’язки тимчасового президента держави бере на себе голова хорватського Сабору (парламенту), наголосили в Конституційному суді.
Втім, це рішення не поставило точку в цієї нестандартній ситуації.
Зоран Міланович не пішов у відставку з поста президента, і хоча балотуватися він не буде, все одно візьме участь у виборчої кампанії… неформально.
«Ріки справедливості»
Щоб не порушувати Конституцію і виконати рішення Конституційного суду, SDP не буде напряму включати Мілановича до партійного списку, але збирається проводити кампанію, в який, скажімо так, буде відчуватися присутність президента.
21 березня голова SDP Педжа Грбін, після засідання керівних органів партії, повідомив, що опозиційний блок навколо Соціал-демократичної партії буде мати назву «Ріка справедливості». Окрім того, що це назва культової пісні загребської групи Film з альбому 1985 року, це ще й пряма цитата заяви Мілановича, яку він зробив після оголошення рішення Конституційного суду. «Ріки справедливості наближаються!» (Rijeke pravde dolaze) – написав він на Фейсбуці.
“Ріка справедливості” на шляху до перемоги і Z…, не можемо це говорити, на шляху до перемоги” («Rijeke pravde’ kreće u pobjedu i Z… ne smijem to reći, kreće u pobjedu”), – сказав Грбін, викликавши додаткове здивування спостерігачів використанням суперечливої літери Z, яка після вторгнення Росії Україну сприймається як символ російського агресора.
Стрибок рейтингу
Не можна не зауважити, що кампанія Мілановича / SDP є добре підготовленою професійними політтехнологами. Свідченням того, що всі кроки президента і партії, на яку він спирається, були прораховані наперед, є те, що рейтинг Соціал-демократичної партії на тлі всіх суперечливих заяв та кроків не обвалився, навпаки. Цьому не завадив навіть вихід зі спільної коаліції з SDP за останні дні трьох інших опозиційних партій – «Фокус», IDS (Істрійський демократичний сабор) та «Робітничий фронт».
Згідно із соціологічним дослідженням HRejting, яке проводилося з 16 по 19 березня на вибірці в 1000 респондентів, лідерами симпатій виборців є правляча HDZ з 27,7% голосів та SDP з 21,6% голосів (стрибок на 9% за три дні).
За даними агентства Ipsos, яке 17 березня провело опитування на вибірці 604 громадян, у HDZ 27,3% підтримки, у SDP 22,6%. З тих, хто збирається голосувати, 32% хочуть бачити Зорана Мілановича прем’єр-міністром, і практично стільки ж, 30% – діючого главу уряду Андрея Пленковича. Перевага Мілановича знаходиться в межах статистичної похибки (4% для цього дослідження). Але загальний настрій є зрозумілим – скандальні заяви та дії президента значна частина хорватських виборців не засуджує, а підтримує. Тому шанси у команди Мілановича / SDP прийти до влади, проводячи агресивну кампанію та після виборів сформувавши коаліцію з іншими опозиціонерами, є.
Зміна пріоритетів
На питання «чому так сталося?» треба відповідати, спочатку зауваживши, що на сьогодні Хорватія досягла цілей, які були пріоритетними з часів боротьби за незалежність. Країна перемогла агресора, повернула окуповані території, стала членом НАТО та ЄС, увійшла в Шенген та зону євро. Тепер фокус уваги громадян зосереджено на менш масштабних та амбітних завданнях, вирішення яких має сприяти розвитку соціально-економічному розвитку країни, але, головне, покращити життя хорватів вже сьогодні.
На цьому шляху переваги мають не ті політичні сили, які займаються рутинними справами, а ті, які готові показувати яскраві результат тут і зараз, і не ті політики, що складно торочать про відповідальність та майбутнє, а ті, що гучно пропонують прості кроки, що матимуть негайний результат. Тобто йдеться про класичний популізм.
Навіть боротьба з корупцією стає насамперед ефективним інструментом боротьби із політичними опонентами, а вже потім інструментом встановлення справедливості.
Звісно, що дії HDZ не є небездоганними. Але в цьому режимі виборчої кампанії, який запропонували Міланович та CDP, якісної та змістовної дискусії про здобутки та помилки просто не може бути, те той формат.
Нинішньому президенту Хорватії за допомогою сміливих політтехнологічних рішень і гучних заяв вдалося швидко стати головним ньюсмейкером виборчої кампанії і задати її основні теми. Це корумпована влада, небажана міграція, необхідність більш прагматичних («егоїстичних») відносин з ЄС (особливо коли йдеться про європейські фонди) та максимальне відсторонення від війни в Україні. Тут треба зазначити, що, відповідаючи 21 березня на питання про ситуацію в Україні, Міланович заявив, що йдеться про війну між Росією та Америкою, але через посередників, і підкреслив, що Хорватію потрібно відсунути від України.
Трамп, Орбан, Додік… Міланович
Місцеві оглядачі називають Мілановича «хорватським Трампом», чи «Орбаном», і нинішнє політичне обличчя неформального лідера SDP, дійсно, має багато спільних рис з цими політиками. В умовах, коли Соціал-демократична партія погодилася з лідерством Мілановича, можна передбачати, що політична позиція SDP з цих питань теж стане схожою на «трампівську» чи «орбанівську».
Інші суперечливі погляди Мілановича стосуються Боснії і Герцеговини, і вони майже тотожні із позицією лідера боснійських сербів, президента Республіки Сербської Мілорада Додіка, з поправкою на хорватський вектор замість сербського. (Недарма два політика зустрічаються час від часу в неформальній обстановці).
Нинішній устрій БіГ Міланович називає колоніальним і не визнає повноважень Високого представника міжнародної спільноти, і це є копією тез Додіка і його російських «друзів». Захист прав хорватів в Боснії і Герцеговини (право обирати свого, хорватського представника до Президії (Президентства) БіГ) Міланович вже встиг оголосити своїм пріоритетом, зазначивши, що «Пленкович на це не наважився, але я зроблю це негайно». (Треба зазначити, що і HDZ весь час педалювала цю тему, але, дійсно, без радикалізму).
Трамп, Орбан, Додік… До цього переліку може додатися і прізвище Мілановича, якщо плани його команди будуть реалізовані.
Логічним є запитання, чи є в останніх подіях в Хорватії російський слід? Експерти про це не кажуть, але в той же час ні в кого немає сумнівів, що Хорватія, якою буде керувати Міланович та / або його політична команда, змінить курс на більш проросійський. І ці зміни будуть стосуватися і політики Загреба щодо Боснії і Герцеговині, і позиції щодо допомоги України, і поведінки в ЄС і НАТО. Але, як ми бачимо, такий розвиток подій лякає далеко не всіх хорватських виборців.
