Внутрішньополітична ситуація в Сербії надалі стає все більш складною і заплутаною.
Студенти, які протестували проти авторитарного, корумпованого режиму, організовують зібрання, що перетворилося на шовіністичний мітинг.
Влада, що звинувачувала Захід в спробі влаштувати в Сербії «кольорову революцію», обвинувачує в «замаху на конституційний лад» людину, яку пов’язують із російськими спецслужбами.
Чим далі – тим більше складається враження, що якщо і можна говорити про іноземне втручання в сербські справи, то точно не про західне.
Політизація
28 червня 2025 року в Белграді відбувся масовий протест під назвою «Побачимося на Відовдан», який завершився зіткненнями з поліцією та арештами.
Протест був організований студентами, які протягом місяців, починаючи з листопада 2024 року, блокували університети по всій країні, організовували мітинги та інші маніфестації. Приводом для протестів стала трагедія в Новому Саді, коли 1 листопада минулого року обвалився навіс на залізничному вокзалі, в результаті чого загинуло 16 людей. Студенти, активісти, багато громадян по всій Сербії, виходили на акції, вимагаючи кримінальної та політичної відповідальності винних у цій трагічній події. Втім, винні досі не те що не покарані, але навіть не визначені остаточно.
З осені минулого і до кінця весни нинішнього року молодь демонстративно трималася осторонь політики та політиків, висуваючи до влади вимоги суто громадянського характеру. Але поступово цей настрій змінився.
Початок літа приніс нові протестні тренди. Під час чергової масової акції, яка понад місяць тому пройшла в багатьох великих і малих містах Сербії, студенти заявили, що відтепер вимагають від влади оголошення дострокових виборів. Якщо ж вибори не будуть оголошені «у розумні терміни», то, як було заявлено, протестувальники розпочнуть акції громадянської непокори і «не дозволять нормально функціонувати системі, яка ігнорує волю громадян».
На місцевих виборах, які пройшли в двох містах Сербії на початку червня, студентський рух ще не брав активної участі як політична сила, але вже відкрито підтримував опозиційних кандидатів, що стало ще одним проявом політизації протестів.
Акція «Побачимося на Відовдан» стала, по суті, першим масовим політичним зібранням до того громадянського студентського протестного руху.
Що ж показав белградський протест 28 червня?
Радикалізація
Почнемо з того, що, як виявилося, серед протестувальників є значна кількість рішуче налаштованої молоді, яка готова вступати в зіткнення із поліцією. Після завершення великого мітингу на белградської площі Славія сталося кілька сутичок учасників протесту із поліцейськими, що забезпечило журналістів з усього світу яскравими картинками протистояння громадян та поліції на вулицях Белграда.
Сербське керівництво традиційно звинуватило протестувальників в спробі насильницької зміни влади, «тероризмі» і намаганні здійснити «кольорову революцію», а провладні медіа та коментатори навіть почали говорити про загрозу громадянської війни. Хоча, об’єктивно кажучи, підстав для таких гучних звинувачень явно недостатньо.
Протестувальники, в свою чергу, не змогли чітко пояснити, що стало причиною зіткнень, чому після формального завершення мітингу люди не розійшлися, а вирушили до урядового кварталу, де їх вже чекали поліцейські кордони, повністю спорядженні для розгону демонстрантів.
Загалом події останніх днів червня показали, що обидві сторони готові до загострення протистояння, до «підняття ставок».
Влада остаточно вирішила позиціонувати протестний рух як антидержавних заколотників, тоді як протестувальники продемонстрували свою готовність до більш радикальних дій.
Відовданський протест
Заявка на радикалізацію протестного руху не єдиний новий тренд, який можна було помітити на Відовдан. Ще більш значущою новиною стало неочікуване для багатьох ідеологічне забарвлення протесту.
Детально про це для балканської редакції Аль-Джазіра написав 29 червня журналіст та письменник Томіслав Маркович. Його основні висновки – з якими погоджуються і багато інших регіональних експертів – проголошена на мітингу ідеологія протесту виявилася не ліберально-демократичною, не громадянською і правозахисною, а шовіністичною і великосербською.
Як констатував в розмові із «Радіо Вільна Європа» політичний аналітик Душан Пайович, символ кривавої руки на транспарантах, що мав нагадувати про трагедію в Новому Саді, про необхідність покарання винних та про корупцію, яка вибиває, був замінений прапорами з мапою Косово і написом «Ні капітуляції» (“Nema predaje”).
Згадували виступаючи не тільки Косово, але і інші країни, і саме в контексті необхідності захисту сербських інтересів.
Як зазначив Маркович, під час виступів багатьох ораторів на Відовданському мітингу «у глядача та слухача склалося враження, ніби вони помандрували в часі до 1989 року та спостерігали за Слободаном Мілошевичем на Газіместані».
Політичний оглядач Драган Бурсач в інтерв’ю (RSE) назвав протестне зібрання 28 червня «четницькою оргією».
Підозри щодо саме такого настрою протестувальників виникли ще під час анонсування акції, призначеної саме на Відовдан, але після мітингу вже не залишилося сумнівів – протестний рух в його нинішньому вигляді почав обходити владу «справа», демонструючи більшу сербськість, а не більшу демократичність чи європейськість, як можна було очікувати.
Наступне коло протистояння
Влада зі свого боку, продовжила свій курс на жорстке протистояння з тими, хто бере участь в антивладних протестах. Немає жодних ознак того, що президент Александар Вучич готується зробити крок назустріч і оголосити дострокові вибори. Навпаки, все свідчіть про те, що нинішня сербська влада вирішила «дотиснути» протестувальників і припинити всі блокування, всі протестні мітинги та марші репресивним шляхом.
Для цього влада представляє протестний рух не як опозиційну силу, не як політичних опонентів, не як громадянський спротив, а як «терористів» та заколотників, що готують насильницьке повалення влади.
Напередодні 28 червня в ході спільної операції поліції та спецслужб було заарештовано кілька людей, які нібито готували захоплення будівель державних інституцій та провладних медіа і загалом планували напад на «конституційний лад» країни. Ще кілька «заколотників» опинилося за гратами за цими ж звинуваченнями після Відовданського протесту. Понад 70 (!) протестувальників було затримано в ніч на 29 червня, після зіткнень демонстрантів із поліцією.
У відповідь студенти і громадяни почали блокувати дороги в містах по всій Сербії, але в основному в Белграді.
Процес протистояння влади із незадоволеними громадянами пішов на наступне коло.
Офіційні особи і провладні медіа Сербії активно просувають думку, що так жорстко реагують на занадто бурхливі громадянські протести в будь-якій демократичній країні. Але є деталі, які кажуть про те, що Белград орієнтується більше на східні, ніж на західні практики боротьби із масовими протестними акціями.
План із «секонд-хенду»
Ключовими маркерами саме «східного» підходу сербської влади до протидії протестному руху, є використання терміну «кольорова революція» для характеристики протестів, постійні звинувачення у «іноземному (західному) втручанні», і, нарешті, постійні консультації із російськими спецслужбами.
Тобто, Вучич за цим сценарієм виступає в якості борця із організованою Заходом спробою насильницького повалення його влади.
Складається враження, що цю інструкцію написали в Москві доволі давно. Спочатку її намагався використати Янукович в Україні, потім Лукашенко в Білорусі… Тепер і Вучич користується цим планом із «секонд-хенду»… Але виходить не дуже.
По-перше, нинішня сербська влада і сама є достатньо прозахідною.
Сербські високопосадовці нон-стоп або приймають західних лідерів в Белграді, або їздять в західні країни із візитами. Сербія активно отримує західні інвестиції та спеціальне фінансування з ЄС як кандидат на вступ. Белград не збирається відмовлятися від наміру вступити до Європейського союзу. Більше того, сербські військові навіть проводять спільні навчання із НАТО (ось, буквально на днях відбувся черговий «Платиновий вовк», який сербські військові організовують разом із американцями).
По-друге, незважаючи на всі звинувачення сербської влади на адресу Заходу щодо спроб організувати в Сербії «кольорову революцію», досі переконливих доказів залучення західних держав до організації протестів не пред’явлено.
Натомість – і це по-третіх – сам протестний рух не є однозначно прозахідним.
Вже зазначалося, що останній великий мітинг, який відбувся в Белграді на Відовдан був схожим на «великосербське» зібрання. Але і до того протестувальники не вимагали, приміром, прискорення вступу до ЄС, або євроатлантичної інтеграції. Щоправда, студентські делегації відвідали європейські структури в Страсбурзі та Брюсселі, але прапора ЄС на протестах не видно (здається його взагалі не було).
Російська гра
В четвертих – і це, напевно, найбільш пікантний момент – серед обвинувачених в організації «насильницького повалення влади» Сербії опинився опозиційний діяч, відомий… зв’язками із російською ФСБ.
Йдеться про екс-голову Військової профспілки Сербії Новиця Антич.
Свого часу Politico називало Антича ймовірним агентом впливу Росії і наголошувало, що одна із західних розвідок звинувачувала його у зв’язках із російськими спецслужбами, зокрема, з ФСБ.
«Антич відомий як послідовний прихильник зміцнення дружніх та союзницьких відносин між Росією та Сербією, активною громадянською позицією щодо захисту прав сербських військовослужбовців – ветеранів війни у Югославії», – так Антича характеризує російське видання «Версія».
Як пише «Версія», після затримання Антича, демонстрантів, що беруть участь в антивладних протестах, сербська влада могла оголосити «агентами ФСБ».
Цього не сталося, але, очевидно, на тлі цих даних про «заколотників» можна зробити саме такі висновки і важко, навіть неможливо стверджувати, що за протестами стоїть Захід.
Із врахуванням того, що сербська влада сама співпрацює із російськими спецслужбами, може скластися враження про якусь дуже складну гру Кремля. Можна навіть подумати, що в Москві цільоспрямовано вирішили грати за обидві команди, намагаючись чи то послабити чи навіть змістити Вучича, чи то дестабілізувати Сербію, Західні Балкани, і загалом Південно-Східну Європу.
