Угорщина активно нарощує свій вплив на Західних Балканах, використовуючи комплексний підхід, що поєднує економічні, політичні, геополітичні та безпекові інструменти. Цей процес є частиною стратегічних розрахунків уряду Віктора Орбана, який веде складну і багатоцільову внутрішньополітичну, зовнішньополітичну і геополітичну гру.
Дипломатія
Останнім часом спостерігається значна інтенсифікація дипломатичних контактів між Угорщиною та країнами Західних Балкан. У період із 1 червня по 1 липня 2025 року, угорські високопосадовці, включно з прем’єр-міністром Віктором Орбаном, міністром закордонних справ Петером Сіярто та міністром національної економіки Мартоном Надем, провели кілька зустрічей з лідерами абсолютної більшості країн регіону.
І, якщо контакти з Сербією, Республікою Сербською в Боснії і Герцеговині та Північною Македонією є традиційно тісними, тепер Угорщина активно працює над розширенням своїх зв’язків і з іншими країнами регіону.
Особливе значення в цій стратегії надається Чорногорії. Нещодавно чорногорський уряд уклав із Угорщиною угоди про співпрацю в галузях інфраструктурного розвитку, телекомунікацій, інформаційних технологій та правопорядку. Таким чином, можна казати про Чорногорію як новий пріоритетний напрямок для Орбана.
Безпекове партнерство
Угорщина традиційно долучається до вирішення безпекових питань Західних Балкан. Угорські військові беруть активну участь у миротворчих місіях EUFOR та KFOR. Зокрема, керівні посади в цих місіях часто займають угорці, що підкреслює зацікавленість Будапешту у впливі на ситуацію в регіоні.
Поза межами міжнародних місій, головним регіональним безпековим партнером Угорщини є Сербія. У 2023 році Белград та Будапешт підписали угоду про стратегічне співробітництвов галузі оборони. У червні 2025 року цю угоду було конкретизовано планом двостороннього військового співробітництва на 2025 рік, який передбачає проведення майже 80 спільних заходів, включаючи військові навчання, участь у миротворчих місіях та співпрацю в оборонній промисловості.
Президент Сербії Александар Вучич заявив, що ця угода є кроком до створення військового союзу між двома країнами, що, з одного боку, відображає поглиблення політичного та безпекового партнерства Сербії та Угорщини, з іншого – демонструє масштаб амбіцій Будапешта щодо Західних Балкан і загалом Південно-Східної Європи.
Енергетика
В своїй економічній співпраці із Західними Балканами Угорщина зосереджується на кількох ключових галузях, і в цьому списку енергетика грає провідну роль.
Після початку російської агресії проти України і змінення джерел та логістики поставок енергоносіїв до Європи, Угорщина розглядає Балканський регіон як маршрут постачання енергоресурсів. У цьому контексті ключовим союзником виступає Сербія – Угорщина вже отримує російський газ через Сербію завдяки «Турецькому потоку».
Іншим спільним угорсько-сербським проєктом є будівництво нового нафтопроводу, яке має розпочатися у 2026 році. Теоретично цей маршрут міг би використовуватися як альтернативний для Угорщини, яка наразі майже повністю залежить від російської нафти. Йдеться про колишній югославський нафтопровод JANAF, за яким нафта з хорватських портів на Адріатиці може прямувати не тільки в Сербію, але і далі. Однак на даному етапі единий варіант, який обговорюють угорські та сербські посадовці, це, фактично, продовження до території Сербії нафтопроводу «Дружба», по якому російська нафта поступає до Угорщини територією України. Хоча питання перекриття цього маршруту розглядається, воно все ще не прийняте, і Будапешт, очевидно, буде активно лобіювати збереження цих поставок.
Зосередженість Будапешту саме на російських енергоносіях угорські посадовці пояснюють суто економічними чинниками. Але реалізація цієї політики де-факто зберігає, і навіть посилює вплив РФ на Південно-Східну і Східну Європу і стає на завади запровадження більш жорстких санкцій проти Москви.
Ще одним напрямком угорсько-сербської енергетичної співпраці за участі росіян може стати ядерна енергетика.
Зараз (незважаючи на обурення ЄС) Будапешт реалізує проєкт Paks II – масштабне розширення єдиної атомної електростанції Угорщини. Підрядником виступає російська державна корпорація «Росатом». 80% видатків покриває російський державний кредит. Відповідно, ймовірна співпраця Сербії із Угорщиною у сфері ядерної енергетики передбачатиме обов’язкову участь Росії і, насамперед, є вигідною саме російської стороні.
Телекомунікації
4iG Group, штаб-квартира якої знаходиться в Будапешті та контрольним пакетом якої володіють угорські акціонери, має у власності провідні телекомунікаційні компанії як в Угорщині, та і в регіоні Західних Балкан. Серед них – ONE Crna Gora в Чорногорії, ONA Albania в Албаніїі та, віднедавна, One Macedonia Telecommunications.
Керівництво 4iG відносять до найближчого кола Віктора Орбана, і, як стверджують медіа, стрімке зростання компанії, в тому числі, експансія на Західні Балкани, не обійшлося без сприяння угорського лідера.
Особливий статус 4iG каже про те, що, окрім суто бізнес-розрахунків, балканський напрямок розвитку може працювати на збільшення впливу Будапешту на регіон. З урахуванням того, що галузь телекомунікацій є стратегічною не тільки з економічної, але і з безпекової точки зору, а серед сфер діяльності 4iG Group є і суто мілітарні, зростання угорського впливу має неабиякий потенціал.
Зазначимо, що в рамках 4iG Group існує 4iG Space and Defence Technologies (4iG SDT) – окрема холдингова компанія, що консолідує космічні та оборонні інтереси Групи. 4iG SDT вже встановила стратегічну співпрацю з провідними світовими гравцями галузі. Це, насамперед, Rheinmetall, а також ОАЕ EDGE Group, L3, Harris Technologies та Boeing. В найближчому майбутньому позиції компанії на ринку суттєво посиляться – 4iG SDT та державна компанія N7 Holding домовилися про створення першої угорської державно-приватної холдингової компанії оборонної промисловості. В результаті виконання угоди 75% акцій державного оборонного холдингу мають перейти у власність 4iG.
Інфраструктура
Серед інфраструктурних проєктів варто виділити проєкт швидкісного залізничного сполучення Будапешт-Белград.
Оновлення залізниці між столицями Сербії та Угорщини є важливим регіональним проєктом розвитку сучасної інфраструктури, реалізація якого має принести електоральні дивіденди Вучичу та Орбану. Але ще більш значущим є те, що ця залізнична магістраль є частиною геостратегічної ініціативи Китаю «Один пояс, один шлях». Фінансується реконструкція майже повністю (85%) за рахунок китайського кредиту, 15% витрат покриває Угорщина з власного бюджету.
Участь Будапешту в цьому проєкті можна розглядати як, власне, підтримку китайських геополітичних амбіцій і як залучення Західних Балкан до цього процесу.
Недавні домовленості Будапешта та Подгориці щодо співпраці для реалізації інфраструктурних проєктів, зокрема, щодо модернізації залізниці, кажуть про те, що лінія Будапешт-Белград може продовжитися далі, до Бара на Адріатиці. Це дозволить не тільки запустити «експреси до моря» з сербської та угорської столиць, але і включить чорногорський порт в китайські логістичні схеми. Це означатиме економічну вигоду для Чорногорії… але і зростання угорського та китайського впливу.
Фінансові інструменти
У квітні 2024 року уряд Угорщини виділив 140 мільйонів євро на низку проєктів у Республіці Сербській у Боснії і Герцеговині. Ці кошти були спрямовані на інфраструктурні, аграрні та енергетичні ініціативи, але метою був не тільки економічний розвиток цієї частини БіГ, але і підтримка дружнього Мілорада Додіка.
У липні 2024 року угорський державний Eximbank надав позику в пів мільярда євро на розвиток транспортної інфраструктури та підтримку економіки Північній Македонії, де при владі партія ВМРО-ДПМНЄ, яка є союзником Орбана вже багато років.
Позика має бути спрямована на розвиток транспортної інфраструктури та підтримку економіки.
Опозиція та медіа в Північній Македонії поставили під сумнів походження коштів, оскільки Eximbank міг використовувати кредитні ресурси, отримані від Китаю. Втім, китайський чинник в цьому кейсі не є визначальним. Надання пільгових кредитів і грантів урядам, лояльним до Віктора Орбана, стало інструментом “економічної дипломатії” Будапешта. Ця стратегія дозволяє Угорщині зміцнювати не тільки економічні зв’язки, але і політичні альянси в регіоні.
Широко відома історія із наданням притулку колишньому лідеру ВМПО-ДПМНЄ Ніколі Груєвському. Але і у випадку із Додіком Будапешт налаштований не менш рішуче. Окрім економічних преференцій, президент РС, судячи з усього, може розраховувати і на інші види підтримки. Історія зі намірами угорської влади забезпечити охорону Додіку і завадити його арешту в лютому цього року, коли група угорських спецпризначенців, нібито саме з цією місією, побувала в РС, підтверджує серйозність намірів Будапешта захистити свого союзника в регіоні.
З огляду на те, що Мілорад Додік наразі є найбільш прокремлівський політичний лідер регіону, підтримку, що надає йому Будапешт, можна розцінювати не тільки як самостійну політику угорського керівництва, але і як просування російських інтересів.
Євроінтеграція
Євроінтеграція стала ще одним суперечливим напрямом політики Угорщини в регіоні Західних Балкан.
На перший погляд, просування вступу західнобалканських країн до ЄС не викликає заперечень — це позитив, що угорські чиновники активно лобіюють розширення Європейського Союзу на цей регіон, особливо з огляду на те, що держави Західних Балкан чекають на прогрес десятиліттями.
Однак останнім часом команда Віктора Орбана, одночасно з підтримкою західнобалканської євроінтеграції, веде кампанію проти євроінтеграції України, протиставляючи ці два процеси.
Немає жодних об’єктивних та раціональних аргументів, які б підтвердили, що приєднання України до ЄС якимось чином створює перешкоди на європейському шляху балканських держав. Кожна країна регіону має свій унікальний досвід євроінтеграції та свій набір викликів, і Україна не впливає і не може впливати на цей процес щодо інших карїн-кандидатів.
Більше того, сама Угорщина не демонструє здатність істотно вплинути на євроінтеграційний прогрес регіону. Під час недавнього головування Будапешта в ЄС не вдалося вирішити ключові завдання:
– Північна Македонія так не розпочала повноцінні переговори через суперечку з Болгарією;
– Сербія не відкрила нові переговорні розділи — офіційної причини не було озвучено, проте фактично це пов’язано з відсутністю нормалізації між Белградом і Приштиною, а також із відмовою Сербії приєднатися до санкцій проти Росії.
Чому ж Угорщина активно просуває цю євроінтеграційну кампанію?
Існують дві основні версії:
Перша – зміцнення впливу: Орбан прагне зміцнити свій авторитет у регіоні, позиціонуючи себе як головного лобіста європейського майбутнього Західних Балкан.
За альтернативною версією, команда Орбана, насамперед, намагається розпалити антиукраїнські настрої серед країн-кандидатів, фактично створюючи “антиукраїнську коаліцію” на Балканах, де тема євроінтеграції використовується як привід.
Ось тільки закономірне запитання: у другій версії йдеться про самостійну ініціативу Будапешта, чи про виконання політичного запиту з Москви?..
Висновки
- Політика Будапешта в регіоні Західних Балкан представляє собою синергію економічних, політичних, геополітичних та безпекових інтересів. Угорщина впевнено нарощує свій вплив через зростання обсягу інвестицій (пільгових кредитів), розширення політичної співпраці та поглиблення безпекового партнерства.
- Очевидним є дисбаланс – деякі країни (Сербія, Північна Македонія, Чорногорія) чи окремі частини країн (Республіка Сербська в БІГ) визначені Будапештом як стратегічні партнери, тоді як інші (Албанія, Косово, Боснія і Герцеговина на центрально рівні, Федерація БіГ) отримують менше уваги і преференцій.
- Угорські лідери позиціонують свою політику в регіоні як суверенну, прагматичну, спрямовану на зміцнення власної ролі в регіоні і отриманні економічних і політичних дивідендів. Але по факту політика Угорщини на Західних Балканах тісно пов’язана з просуванням російських та китайських інтересів, навіть якщо це ніколи не було метою Будапешту.
