Присутність Китаю в країнах Західних Балкан є помітною, але дуже нерівномірно розподіленою. Так, якщо загалом в регіональному контексті можна говорити про участь Китаю в реалізації окремих інфраструктурних та енергетичних проєктів та культурну співпрацю, без суттєвого впливу на політику та безпекову сферу, то у випадку Сербії йдеться про розгалужене та розвинене стратегічне партнерство.
Для Європейського Союзу китайських вплив на регіон є викликом, на який дедалі буде все складніше дати адекватну відповідь.
Контекст
У 2012 році Китай і 16 країн Центральної, Східної, в тому числі, Південно- Східної Європи заснували ініціативу економічного співробітництва «16 плюс один». До проєкту доєдналися Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Латвія, Литва, Північна Македонія, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Угорщина, Естонія. Греція стала частиною процесу у 2019 році, перетворивши проєкт на «17 плюс один».
Китай майже щороку організовував саміти, сподіваючись залучити до співпраці європейські країни – учасниці ініціативи – через інвестиції в інфраструктуру та технологічні галузі.
Формат «16/17+1» був започаткований до іншого стратегічного зовнішньополітичного китайського проєкту – «Один пояс, один шлях», який згодом став називатися «Пояс та шлях».
«Економічний пояс Шовкового шляху», заснований на принципі стародавнього торгового шляху, який сполучав схід із заходом багато століть тому, стартував у 2013 році. Через 10 років до проєкту «Один пояс, один шлях» приєдналися понад 120 країни та майже 30 міжнародних організацій.
«16/17+1» став складовою стратегічного задуму Пекіну із налагодження зв’язків Китаю з Європою та збільшення присутності Китаю в Європі, а Західні Балкани стали частиною цього геополітичного процесу.
Для західнобалканського регіону нічого не змінилося навіть після того, як в травні 2021 року Литва вийшла з цього проєкту, а у серпні 2022 року Латвія та Естонія наслідували її приклад.
Албанія
Безумовно, ключовим партнером на Західних Балканах для Пекіна є Белград, але і відносини з деякими іншими країнами регіону можна вважати особливими і такими, що теоретично мають потенціал для зростання. Йдеться про Албанію.
В середині 20-го сторіччя відносини Тірани та Пекіна були дуже дружніми. Фактично, Албанія деякий час була головним європейським партнером Китаю.
Сьогодні про тісну співпрацю Тірани та Пекіна не йдеться.
На початку 2023 року прем’єр-міністр Еді Рама, виступаючи під час візиту до Японії, сказав, що рамкова програма (колишня 17+1), має свої переваги, але «з точки зору економічного впливу, я б сказав, що вона нульова».
В цьому сенсі можна вважати тільки один кейс.
У 2016 році китайська фірма Geo-Jade Petroleum придбала канадську Bankers Petroleum за 441 мільйонів доларів США (575 млн. канадських доларів), а з ним і концесію на велике нафтове родовище в Албанії. Після інвестицій понад 2 мільярдів доларів США компанія почала виробляти понад 90% сирої нафти в Албанії. Bankers Petroleum наразі позиціонує себе як найбільшого прямого іноземного інвестора, найбільшого платника податків в Албанії та одного з найбільших роботодавців.
Про якесь суттєве перетікання китайських «нафтодоларів» в албанську політику наразі не говорять. Тірана останні десятиліття проводить чітку прозахідну, ба більше, проамериканську політику, і окремі, навіть настільки потужні китайські компанії, здається, не могли б на це вплинути. Разом з тим, і про повну відсутність активності китайських інвесторів в сферах, дуже мало пов’язаних з нафтовим бізнесом, і дуже сильно – із просуванням інтересів Китаю, говорити не можна. Наприклад, Bankers Petroleum підтримує проєкти Інституту Конфуція в Тирані.
Наразі виходити з проєктів Пекіна в Європі Албанія не збирається. Принаймні, в цьому запевняє Еді Рама.
Боснія і Герцеговина
В Боснію і Герцеговину Китай вклав близько трьох мільярдів доларів, в тому числі інвестицій на суму 610 мільйонів доларів з 2019 по 2021 рік та 2,44 мільярда доларів кредитів з 2010 до 2022 рік. Причому йдеться про обидві частини БіГ, як Республіку Сербську, так і Федерацію Боснії і Герцеговини. Показово, що Інститут Конфуція працює як Баня-Луці (РС), так і в Сараєво (ФБіГ.,
Китайські інвестиції та кредити в БіГ спрямовані насамперед на транспортний, енергетичний та металургійний сектори і супроводжуються скандалами, пов’язаними із підозрами в корупції, непрозорістю, затримкою із реалізацією, а деякі анонсовані проекти взагалі провалилися.
На думку місцевих журналістів-розслідувачів, в залученні китайських грошей зацікавлені, насамперед, корумповані політики, а також політики антизахідної орієнтації, які, завдяки співпраці з Китаєм, можуть продовжувати свою політику, відмовляючись від реформ, необхідних для євроінтеграції і отримання прозорих європейських грошей.
Косово
Співпраці між Пекіном і Приштиною немає, що не дивно: Пекін не визнає незалежність Косово, а Косово вважає Китай своїм ворогом.
Північна Македонія
В Північній Македонії в останні роки зростає позитивне сприйняття Китаю, при чому без значних китайських інвестицій в економіку, головним чином через «м’яку силу» – культурні, освітні та медійні проєкти співпраці. Процес став настільки помітним та особливим, що було проведено окреме дослідження під назвою «Розуміння інструментів, наративів і впливу китайської «м’якої сили» в Північній Македонії».
«Стовпом» китайської «м’якої сили» дослідники вважають Інститут Конфуція – він надає стипендії на навчання, дослідження, підписує меморандуми про співпрацю, проводить конференції та ярмарки.
Окремо відбувається інтенсифікація співпраці північномакедонських та китайських університетів.
Суттєвий внесок в збільшення впливу Китаю на суспільну думку македонців зробили медіа. Місцеві видання регулярно публікують статті китайського посла та транслюють матеріали китайських ЗМІ завдяки угодам про обмін контентом.
Ще один напрямок – література. В останні роки в Північній Македонії спостерігається вибухова активізація перекладацької та видавничої діяльності саме в частині перекладів з китайської на македонську, при чому значна частина книжок була призначена дитячої аудиторії
Дослідники стверджують, що Північна Македонія стало свого роду експериментальним майданчиком, де Китай вивчає, як працює м’яка сила в демократичному суспільстві.
Хорватія
Будування Пелєшкого мосту, довжиною майже 2,5 кілометри, що з’єднав південну Хорватію (регіон Дубровника) з усією частиною країни, оминаючи прохід суходолом через територію Боснії і Герцеговини. Це найбільший інфраструктурний проєкт країни за останні роки, який на 85% профінансував ЄС. Проте його реалізацію в 2018 р. у жорсткій конкуренції виграла китайська фірма China Road and Bridge Corporation. Зрозуміло, що це не китайська інвестиція, проте серйозний іміджевий для Пекіну проєкт. Роботи було здійснено вчасно і на необхідному якісному технічному рівні. Відкриття мосту стало головною подією Хорватії у 2022 році.
Сербія
Головним стратегічним партнером Китаю не лише в регіоні, а й у Європі є Сербія.
Особливі відносини між двома країнами склалися після того, як під час повітряної операції НАТО проти Югославії в 1999 році ракета влучила в посольство Китаю в Белграді.
Співпраця Сербії та Китаю відбувається в усіх без виключення напрямках – культурному, освітньому, торгівельно-економічному, політичному та безпековому.
Дві країни офіційно є стратегічними партнерами, що включає інтенсивний двосторонній політичний діалог та обмін візитами на найвищому рівні.
в 2006 році в Белграді було урочисто Перший Інститут Конфуція на Балканах.
У 2016 році китайська компанія офіційно стала власником металургійного заводу в Смередево.
Китай став найважливішим торговим партнером Сербії – обсяг китайсько-сербської торгівлі у 2022 році склав понад шість мільярдів доларів США.
В жовтні 2023 року Сербія та Китай підписали Угоду про вільну торгівлю, що стало безпрецедентним кроком для європейської країни.
Китай за останні роки поступово збільшує свою присутність в економіці Сербії. Реалізовані та заплановані проекти є дуже різними – від мосту через Дунай для нової залізничної лінії між Белградом і Будапештом до контракту на 3,2 мільярда євро на покращення каналізаційних систем у 60 місцевих громадах.
Прямі іноземні інвестиції Китаю в минулому році склали 1,4 мільярда євро, трохи поступаючись 1,44 мільярда, інвестованих Європейським Союзом. За підсумками 2023 року, згідно з існуючої тенденції, китайські інвестиції вперше дорівнюватимуть загальній сумі інвестицій всіх країн-членів ЄС разом взятих.
При цьому між китайськими та європей1ськими інвестиціями є принципова різниця – на відміну від Євросоюзу, Китай не висуває умов щодо реформ і не вимагає від Сербії де-факто визнати Косово. Навпаки – Пекін є непохитним прихильником територіальної цілісності Сербії і, як член Ради Безпеки ООН забезпечує Белград надійною підтримкою під час розгляду косовського питання.
Окремо варто виділити військове співробітництво двох країн. За останнє десятиліття Китай неодноразово передавав сербській армії різне обладнання, яке може бути використано в оборонній сфері: від ІТ-обладнання до гумових човнів, вантажівок і екскаваторів.
Співпраця між Збройними силами Сербії та армією Китаю розвивається в різних напрямках. Це, насамперед, військово-технічне співробітництво, а також кібербезпека, військова освіта та військова медицина.
Найпомітнішим кроком стало придбання Белградом у Пекіна озброєння, яке стало проривом для сербської протиповітряної оборони –це зенітно-ракетна система середньої дальності FK-3 та незамінні для сучасної війни безпілотні літальні апарати CH-95 та CH-92A. Сербська армія стала єдиною в Європі власницею комплексу FK-3, який є китайським аналогом російської С-300 та американського Patriot.
Наразі Міністерство оборони Сербії продовжує переговори з китайськими партнерами про нові придбання як безпілотних платформ, так і систем ППО.
Сербію можна розглядати як головного стратегічного партнера Китаю в Європі, китайський форпост на європейському континенті. З іншого боку, для Белграда Пекін є провідним союзником для підтримки на міжнародній арені сербської позиції щодо неможливості визнання незалежності Косово.
Чорногорія
В сусідньої Чорногорії присутність Китаю не настільки всеохоплююча.
Найбільш масштабним китайським проєктом в Чорногорії стало будівництво автомагістралі Бар-Боляре.
В 2014 році Чорногорія позичила понад 900 мільйонів доларів США від Експортно-імпортного банку Китаю для фінансування 41-кілометрової ділянки швидкісної траси, що має з’єднати портове місто Бар із сусідньою Сербією. Контракт було укладено з China Road and Bridge Corporation (CRBC) без відкритого тендеру.
Хоча завершення будівництва було заплановане на кінець 2019 року, автомагістраль була запущена лише у липні 2022 року, а уряд Чорногорії Подгориці виявився обтяжений боргами, що становлять більше однієї третини річного бюджету країни. Зрештою, офіційна Подгориця була змушена попросити ЄС про допомогу для рефінансування позики і уклала 1 угоди з французьким Societe Generale, німецьким Deutsche Bank і американськими Merrill Lynch і Goldman Sachs.
Будівництво чорногорської магістралі в борг за китайські гроші супроводжувалося негативними прогнозами, аж до пророкування вимушеної передачі Китаю державного майна, або навіть частини території. Зрештою, втручання західних партнерів врятувало Подгорицю від розвитку ситуації по найгіршому сценарію.
Проблеми, пов’язані із будівництвом дороги, не зруйнували китайсько-чорногорські відносини. Приход нового президента, парламенту та уряду в 2023-му році також не став на заваді співпраці Чорногорії з Китаєм. Нещодавно призначений глава міністерства економіки країни вже встиг поспілкуватися із китайським послом, який пообіцяв нові інвестиції.
Як констатував глава чорногорського парламенту Андрія Мандич на зустрічі з главою дипломатичної місії Китаю в Подгориці, «Чорногорія прагне якомога швидше стати повноправним членом Європейського Союзу, але залишається відданою подальшій співпраці з Китаєм».
Варто додати, що Інститут Конфуція успішно працює в Чорногорії і є партнером державного університету в Подгориці.
Висновки
Вплив Китаю в регіоні Західних Балкан має тенденцію до зростання. Регіон став мішенню Пекіна через обмежену здатність урядів залучати ресурси для розвитку економіки на західних ринках капіталу, через поширену корупцію та корупціонерів при владі, які зацікавлені в непрозорих умовах інвестицій та кредитування, а також через специфічні особливості, як то ностальгія населення по соціалістичному минулому, антизахідні настрої в , країнах, які потерпіли поразку у війні та особливі геополітичні інтереси країн, які досі не подолали наслідки недавніх військових конфліктів.
Для Європейського Союзу, і загалом Заходу, приплив китайських грошей на Західні Балкани в поєднанні із китайською м’якою силою є складним викликом. Доступність грошей, які не потребують реформ та прозорості стане фактором, який буде блокувати впровадження необхідних для євроінтеграції змін. Водночас, якщо гальмування євроінтеграції регіону триватиме, проблема розбудови західнобалканського китайського плацдарму буде надалі ставати все більш складною для розв’язання.
