Превлака – півострів на вході в Которську затоку. Ділянка суші, що простягається на довжину 2,6 кілометрів, в найширшій точці має лише 500 метрів. Попри свій скромний розмір, півострів, а також морський простір навколо нього, є предметом давньої територіальної суперечки.
Під час розпаду Югославії Превлака, що знаходиться неподалік від Дубровника, стала полем бою між югославсько-сербсько-чорногорськими та хорватськими силами. Гармати давно вже замовкли, в регіоні майже 30 років панує мир і спокій, але сам конфлікт не було повністю та остаточно вирішено. Суперечка набула вигляду мирного спору і перейшла в дипломатичну площину.
23 роки тому між Республікою Хорватія та колишньою Союзною Республікою Югославія було підписано Протокол про тимчасовий режим уздовж південного кордону між двома державами. Документ є тимчасовим як за своєю назвою, так і за своєю природою, і вимагає від сторін пошуків більш сталого рішення. Але прикордонне питання, тепер вже між Хорватією та Чорногорією, все ще залишається відкритим.
Ключовою розбіжністю є те, що Загреб вважає питання сухопутного кордону вирішеним, і наполягає на суто технічному визначенні лінії кордону на місцевості. В Подгориці немає одностайності з цього приводу – окремі чорногорські політики ставлять під сумнів існуючу прикордонну межу.
Втім, з кордоном на море теж не все так просто, головним чином через можливі поклади вуглеводнів в цьому районі.
Хорватія, як держава-член Європейського Союзу, має важелі впливу на Чорногорію, що й було доведено в грудні минулого року. Тоді Загреб загальмував євроінтеграційний рух Подгориці, заблокувавши закриття одного з переговорних розділів. Причин для цього було кілька, серед них і невирішене питання кордону на Превлаці.
Історія конфлікту
Через рік після закінчення хорватської Вітчизняної війни (Domovinski rat), у вересні 1996 року, між Хорватією та Союзною Республікою Югославією був підписаний Договір про нормалізацію відносин. Стаття 1 документу проголошує: “Сторони поважають одна одну як незалежні, суверенні та рівноправні держави в межах своїх міжнародних кордонів”.
Переговори безпосередньо щодо Превлаки розпочалися в 1998 році. Втім, діалог був призупинений з початком операції НАТО проти Союзної Республіки Югославії в1999 році.
У 2000 році переговори між Загребом та Белградом продовжилися. В 2001 році було сформовано спільну міждержавну дипломатичну комісію, завданням якої було вирішення невирішених прикордонних суперечок між Хорватією та СРЮ.
10 грудня 2002 року сторони підписали Протокол між Союзним урядом Союзної Республіки Югославії та урядом Республіки Хорватія про тимчасовий режим уздовж південного кордону між двома державами, який встановив тимчасовий транскордонний режим на півострові Превлака.
Сухопутний кордон, по суті, повторив адміністративний кордон між колишніми республіками Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії (принцип uti possidetis), тоді як з морським кордоном так не вийшло, бо кордонів на морі всередині СФРЮ не існувало.
Хорватії, за тимчасовою угодою, відійшла сухопутна частина півострову з обмеженою морською зоною біля входу в Которську затоку. Частина моря вздовж узбережжя, ближче до чорногорського Ігало, була оголошена нейтральною зоною.
21 травня 2006 року Чорногорія здобула незалежність, водночас успадкувавши суперечку на своєму кордоні з часів спільної із Сербією держави. Від самого початку країна дотримувалася політики мирного врегулювання наявних територіальних суперечок. Не зважаючи на це, Подгориця остаточно не відмовилась від претензій на півострів і до поступок щодо морського кордону теж не була готова.
2008 року пройшла зустріч прем’єр-міністрів Хорватії та Чорногорії. Тодішні глави урядів – Іво Санадер та Міло Джуканович, досягли згоди щодо спільної відданості врегулюванню конфлікту навколо півострова Превлака. Під час зустрічі в Загребі було домовлено, що до діалогу буде залучений Міжнародний суд ООН в Гаазі. Тогочасні лідери хорватської та чорногорської республік висловили надію, що рішення суду замінить рамку Протоколу про тимчасовий режим, а також буде справедливим та сприятиме подальшому потеплінню у відносинах між Хорватією та Чорногорією.
У 2009 році Хорватія вступила в НАТО.
В березні 2013 року тодішній міністр закордонних справ Чорногорії Ігор Лукшич заявив, що для встановлення тривалої домовленості щодо Превлаки будуть створені міждержавні комісії, і що Подгориці та Загребу краще розібратись з цією проблемою самостійно.
У липні 2013 року Хорватія стає членом Європейського Союзу.
У 2015 році Чорногорія приєднується до НАТО.
У 2016 році тодішній прем’єр-міністр Чорногорії Міло Джуканович знов заявив про необхідність міжнародного посередництва та передачу питання Превлаки до міжнародного суду. Офіційний Загреб був налаштований на вирішення суперечки шляхом переговорів між двома державами. Але з того часу – тобто, вже 10 років – міждержавна комісія щодо Превлаки не збиралась.
В 2020 році в Чорногорії відбулася зміна влади – Демократична партія соціалістів (ДПС) Міло Джукановича, що була у керма з початку 1990-х, опинилася в опозиції. В 2021 році були оголошені чергові плани зі створення нової комісії із прикордонних питань. Міністри закордонних справ Хорватії та Чорногорії Гордан Грлич Радман, і Джордже Радулович, який тоді обіймав посаду глави МЗС, заявили про наміри активізувати співпрацю в цьому напрямку.
Прикордонне питання обговорювалося на зустрічі президентів Хорватії та Чорногорії Зорана Мілановича та Якова Мілатовича 4 вересня 2023 року в Загребі, але прориву не сталося.
В підсумку, незважаючи на багаточисельні заяви про готовність до вирішення суперечки, що лунали з обох боків продовж всіх цих років, жодних результативних рішень прийнято так і не було.
Думки вголос
В квітні 2021 року тодішній прем’єр-міністр Здравко Крівокапич (лідер просербської політичної сили, що перемогла на виборах) розкрив кулуарні подробиці перемовин: “Я не порушу зобов’язання щодо захисту секретних даних, якщо скажу вам, що переговори, які до цього часу проходили поза увагою громадськості, за згодою сторін, показали значний ступінь взаємних розбіжностей, насамперед у тлумаченні та визначенні предмета територіального спору. Республіка Хорватія вважає, що Протокол 2002 року дозволяє лише демаркацію морських кордонів і що існуюча тимчасова демаркація материка повинна не підлягає обговоренню, тоді як Чорногорія вважає, що як сухопутний, так і морський кордон є предметом суперечки, можливо, це розбіжності, чому попередні спроби досягти чіткої демаркації провалилися».
Міодраг Лекич, один з старожилів югославсько-чорногорської дипломатії та політики, який брав участь в переговорах щодо Превлаки в 1992-1994 рр., впевнений, що протокол, підписаний у 2002 році між тодішнім федеральним урядом і Хорватією, не вирішує питання кордону між Чорногорією та Хорватією, в тому числі і на суші.
Якщо Чорногорія остаточно втратить Превлаку, Которська бухта стане спільною затокою зі спільними правами, «це буде державна поразка для Чорногорії», заявив Лекич, виступаючи на державному телебаченні Чорногорії наприкінці січня. На його думку, у Чорногорії є підстави вважати Превлаку своєю територією через так звані “натуральні» чи «історичні» кордони.
В колонці, що була опублікована найпопулярнішим чорногорським виданням Vijesti в останній день 2024 року, Лекич пише: «Вважаємо, …що затока належить одному власнику. Власне, як це завжди було в історії Адріатичного моря та історії самої Бокі (Которської затоки). …За часів Венеції та Австрії, які найдовше домінували на узбережжі Адріатичного моря, …ситуація навколо Превлаки була ясною. Той, хто володів Которською затокою, також володів Превлакою як невід’ємною частиною Которської затоки».
Через кілька днів після публікації Міодрага Лекича, видання оприлюднило відповідь професора Часлава Пейовича, почесного професора юридичного факультету Університету Кюсю (Японія).
«Лекич посилається на природні межі, стверджуючи, що затоки можуть мати лише одного власника. Це неправда», – стверджує Часлав Пейовець, нагадуючи про Піранську затоку, яка розділена між Словенією та Хорватією (окремий цікавий кейс прикордонної суперечки на екс-югославському просторі).
Апеляції до історії професор вважає не тільки безглуздими з точки зору міжнародного права, але й небезпечними. «Згадка про історичні кордони – це порох, який легко запалити. Особливо на Балканах», – зазначає він.
“Розмови про природні та історичні кордони та непряма пропозиція змінити кордони безпідставно підвищують напругу», – пише Часлав Пейович, зазначаючи, що «особливо цього слід уникати в цей чутливий момент, коли відносини з Хорватією зіпсовані, а Чорногорія знаходиться в залі очікування Європейського Союзу”.
Перешкода на шляху до ЄС
У своїй резолюції в березні 2015 року щодо звіту про прогрес у Чорногорії за 2014 рік, Європейський парламент закликав владу Чорногорії швидко вирішити питання кордону з Республікою Хорватія за взаємною згодою, а в разі невдачі – вирішити суперечку в Міжнародному суді ООН у Гаазі відповідно до норм і принципів міжнародного права.
В 2018 році Європейська комісія прийняла стратегію «Надійної перспективи розширення та розширеної співпраці ЄС із Західними Балканами», підтверджуючи європейське майбутнє регіону. Документ містить пункт, згідно з яким всі країни Західних Балкан повинні вирішити свої двосторонні прикордонні суперечки.
У вересні 2023 року речниця Європейської комісії Ана Пісонеро, коментуючи ситуацію навколо Превлаки, заявила, що двосторонні суперечки не повинні «перешкоджати процесу вступу», і що сторони повинні вирішити їх до вступу до Європейського Союзу.
В 2024 році неврегульоване питання кордону стало однієї з причин для появи першої відчутної перешкоди на шляху Чорногорії до ЄС. В грудні минулого року Хорватія заблокувала закриття Чорногорією одного з переговорних розділів – розділу 31, який стосується зовнішньої політики, безпеки та оборони, а також охоплює сферу добросусідських відносин. Загреб висунув цілу низку претензій до Подгориці, зокрема, і щодо відсутності рішення про демаркацію кордону в районі Превлаки.
13 січня 2025 року відбулась зустріч міністрів закордонних справ Чорногорії та Хорватії. За результатами переговорів було оголошено, що дві держави почнуть консультації стосовно “відкритих питань”, зокрема і щодо Превлаки.
Коментуючи зустріч, хорватський міністр Грліч Радман повторив, що сухопутний кордон на Превлаці не викликає сумнівів, а от питання морського кордону вирішуватиметься на двосторонній основі.
Чорногорські офіційні особи заявили про готовність до переговорів та демонстрували оптимізм, але без конкретики.
27 січня в Загребі відбулися двосторонні консультації між Хорватією та Чорногорією під керівництвом Державних секретарей Міністерств закордонних справ щодо «відкритих питань» (серед яких, очевидно, і Превлака). Сторони «висловили готовність до відкритого та активного діалогу».
За 23 роки з моменту підписання Протоколу про тимчасовий режим це не перша спроба домовитися. Але, з огляду на неодноразово озвучені наміри Чорногорії приєднатися до ЄС не пізніше, ніж через три роки, є шанс, що реальне рішення проблеми-«привіда з 1990-х», нарешті буде знайдено.
