Вищий суд в Подгориці 12 липня виправдав всіх фігурантів справи про “державний переворот” 2016 року, фактично спростувавши твердження про те, що спроба насильницької зміни влади в Чорногорії, організована агентами російських спецслужб вісім років тому, взагалі мала місце.
Вирок
Вироком виправдано
- громадян Росії Едуарда Шишмакова і Володимира Попова (яких називали російськими агентами),
- лідерів колишнього «Демократичного фронту», нинішніх лідерів коаліції «За майбутнє Чорногорії», голову парламенту Чорногорії Андрія Мандича, депутата Мілана Кнежевича (відомих своїми проросійськими поглядами),
- очільника жандармерії Сербії у відставці Братислав Дікича,
- та ще кілька громадян Сербії та Чорногорії.
Фігурантів справи обвинувачували у створенні злочинної організації задля насильницького захоплення влади в день парламентських виборів 2016 року з метою запобігання вступу країни до НАТО. Зловмисники нібито планувати влаштувати заворушення, захопити будинок парламенту та вбити тодішнього прем’єр-міністра країни, Міло Джукановича. Росіяни, як стверджувало слідство, були організаторами путчу, а місцеві проросійські політики – виконавцями та посібниками. Першим вироком у цієї справі у 2019 році усі підозрювані були визнані винними і засуджені загалом до 70 років ув’язнення. Обвинувачувальний вирок було скасовано три роки тому в Апеляційному суді та призначено новий розгляд справи.
Новий вердикт у старій справі винесла 12 липня 2024 року колегія суддів на чолі із Зораном Радовичем. «Не було доказів провини підсудних у інкримінованих їм злочинах, тому вони виправдані», — зазначив Радович, пояснюючи вирок. Для того, щоб когось оголосили винним, має бути впевненість у фактах, «а цього немає», зазначив він.
Вердикт не є остаточним – спеціальна прокуратура може оскаржити вердикт Вищого суду. Але той факт, що судове засідання 12 липня спецпрокурори взагалі проігнорували, демонструє незацікавленість обвинувачення у відстоюванні своїх попередніх обвинувачень, робить перспективи перегляду виправдального вироку дуже сумнівними.
Державний удар VS «державний удар»
Демократична партія соціалістів (ДПС), яка саме була при владі в Чорногорії у 2016-м році, і загалом з моменту здобуття незалежності Чорногорії до 2020-го року, очікувано розкритикувала рішення суду від 12 липня. В своїй заяві ДПС підкреслила, що вирок, згідно з яким усі обвинувачені у справі про «державний переворот» були виправдані, демонструє, що судова система Чорногорії втратила обриси незалежності і є «подовженою рукою влади», і що рішення ухвалюються не в залі суду, а в колах, наближених до центрів політичного впливу за межами країни.
Мілош Ніколич, речник ДПС, заявив, що суддя Зоран Радович своїм вердиктом «зрадив державні інтереси Чорногорії та безпрецедентним чином зруйнував правову систему». «Після його рішення судова система Чорногорії більше не існує», — написав Ніколич в соціальних мережах.
За словами голови ДПС Даніеля Живковича, судову систему було використано для боротьби з державою Чорногорія. «Маємо легітимізацію державної зради, продажу державних інтересів», – зазначив він. Демократична партія соціалістів наразі вимагає відкриття парламентського розслідування щодо справи про державний переворот з акцентом на всі обставини винесення виправдального вироку. «Ми вимагатимемо відкриття парламентського розслідування державного перевороту, щоб з’ясувати всі обставини цієї справи», – заявив Живкович.
Ідею ДПС підтримали деякі інші опозиційні партії, але не тільки.
«Коаліція за майбутнє Чорногорії» (ZBCG) Мандича та Кнежевича, яка нині є частиною правлячої більшості, виступила на підтримку ініціативи про початок парламентського розслідування процесу про «державний переворот», який партія вважає з початку та до кінця сфальсифікованим. Мета ZBCG – покарати тих, хто, на їхню думку, сфальсифікував справу. «Першим, хто опинився у в’язниці після слухання в комітеті з розслідування, безумовно, є автор цього кримінального обвинувачення Міло Джуканович», – йдеться в заяві партії.
Зрозуміло, що своєї прагнення покарати своїх політичних опонентів ZBCG позиціонують як прагнення справедливості і боротьбу за верховенство права. Втім, їх опоненти впевнені – йдеться про помсту і про бажання покінчити раз і назавжди із колишньою політичною силою №1 в Чорногорії, Демократичною партією соціалістів Джукановича, та із самім Джукановичем, як з політичним діячем, що призвів Чорногорію до незалежності та членства в НАТО.
Що далі?
Якби не розцінювати нинішні події в Чорногорії, очевидно одне – якщо вирок Вищого суду від 12 липня залишиться в силі, це повністю змінить внутрішньополітичний баланс в Чорногорії, геополітичний курс країни, суттєво вплине на позиції зовнішніх гравців в регіоні та на зовнішньополітичний вектор подальшого розвитку Чорногорії і всіх Західних Балкан.
«Програмою максимум» цих перетворень може стати перетворення Подгориці на сателіта Белграда (в тому числі, щодо в питання щодо Косово), на «троянського коня» Москви в НАТО, або ж виходу країни з Північноатлантичного альянсу. Євроінтеграція Чорногорії може бути продовжена, але за сербським сценарієм – без дотримання зовнішньополітичних та безпекових вимог, тобто без дотримання всіх санкційних обмежень щодо РФ, без прямої та відкритої підтримки України, із розвитком відносин із Росією (та Китаєм).
Російські пропагандистські медіа вже встигли написати, що виправдальний вирок в справі про державний переворот «може призвести до перегляду тієї прозахідної лінії Чорногорії, коли було обрано всупереч волі чорногорського народу колишнім керівництвом країни на чолі з колишнім президентом Міло Джукановичем у 2016 році».
Захід наразі воліє не драматизувати ситуацію.
Посольство Сполучених Штатів у Подгориці, до якого звернулися журналісти за коментарями, підкреслило, що йдеться про вирок першої інстанції, отже, «існує можливість оскарження в подальшому судовому розгляді».
Європа намагається зберігати спокій і взагалі дистанціюватися від процесу.
Але очевидно, що наслідки судового рішення 12 липня – якщо, знов таки, воно вступить в силу – напряму зачеплять західні інтереси та західну присутність в регіоні.
Авторитет Заходу в регіоні буде підірвано, реальний вплив Вашингтону, Лондону та Брюсселю на процеси в регіоні кардинально зменшиться. В той же час вплив і присутність Москви на усіх Західних Балканах зросте в рази, а всі проросійські сили в регіони посилять свої позиції.
Фактично, головним тріумфатором після вироку 12 липня, став саме Кремль, і, якщо він не зустріне ефективної протидії, йому вдасться швидко розвинути свій успіх.
