Парламентські вибори які пройшли в Молдові 28 вересня справді можна назвати самими драматичними за всю історію країни. Від результатів виборів залежало майбутнє не лише Молдови, а і цілого регіону. В самої РМ перемогу про-європейських сил назвали Другим днем незалежності країни від Росії. Всі розуміли що перемога політичних партії яких підтримував Кремль буде значити що країна стане знов «провінцією» Російської імперії.
Притому остання кинула на підкорення маленької Молдови величезні ресурси. Так лише в минулому році для зриву референдуму стосовно підтримки євроінтеграції країни Росія витратила 150 млн. євро, це 1% ВВП Республіки Молдова, і це лише кошти які вдалося ідентифікувати. Скільки загалом було витрачено Росією з 2023 по 2025 ще треба визначити. Гроші надсилалися в Молдові через пов’язаний з російськими спецслужбами «Промсвязьбанк», використовуючи різні кріптовалютні платформи або готівкою через кур’єрів.
Головним чином ці кошти були витрачені на підтримку проросійських політичних сил в країні, але є ще підозри що крім відкрито проросійських сил як партія соціалістів, партія комуністів, «Велика Молдова», «Серце Молдови» та інших, Росія підтримувала і сили які з першого погляду не можна назвати проросійськими чи які декларували себе як про європейські. Так к останнім відносили представників блоку «Альтернатива» який очолює мер Кишинева, Іон Чебан, і якій декларує себе як про європейська політична сила, але в той самий час більшість членів політичної сили мають проросійський бекграунд. Не треба забувати про партію «Демократія дома», яка позиціонує себе як націоналістично румунська і уніоніська (тобто виступає за об’єднання Молдови з Румунією), тобто її ідеологія має бути протилежною від проросійських партії, але вона має тісні зв’язки з румунською партією «Альянс за об’єднання румунів (AUR)» на чолі з Джоджє Сіміоном стосовно котрої у румунських правоохоронних служб є підозра що вона отримує фінансування з Москви, як і більшість праворадікальних і євро скептичних партії в Європі. Головним чином Росія підтримували ці партії, сподіваючись що вони відтягнуть голоси від правлячої про європейської «Дія і Солідарність (PAS)».
Але російські кошти ішли не лише на підтримку партії, головним чином вони ішли на підтримку так званої «мережі Шора». Мережа яку пов’язано з молдовським олігархом Іланом Шором, якого в Молдові звинувачують з створені злочинного угрупування, а також в участі в викраданні 1 млрд. долларів з державного бюджету. Сьогодні Шор переховується в Москві. Мережа, яка названа його іменем, служить головним чином для:
- Поширенню російської пропаганди через такі соціальні мережи як ТікТок, Телеграм та Фейсбук.
- Залучення учасників для вуличних акції і протестів на підтримку проросійських сил.
- Координація і підкуп виборців під час самих виборів.
- Пошук і залучення потенційних учасників груп завдання котрих є провокації і участь в сутичках з поліцією. Навчання учасників відбувалося в західнобалканських країнах, здебільше в Сербії та в Боснії та Герцеговині.
Членами цієй мережі може бути коло 140 тис. громадян Молдови. Це більше ніж населення другого за чисельністю міста країни муніціпія Бельци. Для того щоб нівелювати діяльність мережі молдовська поліція провела коло 2 тис. обшуків. Коло сотні людей були затримані. З них 74 людини по підозрі в підготовці до участі в провокаціях після виборів. Всі вони пройшли підготовку в таборах в Сербії, де навчалися користуватися зброєю і техникам протидії поліції. Ці активні дії поліції Молдови при підтримці з боку розвідок сусідніх країн дозволило нівелювати вплив мережі на вибори. Молдові вдалося зберегти свій про європейський курс,за який згідно соціальним опитування виступає більшість громадян країни.
Яка мета була Росії? Що вона кинула стільки ресурсів для того щоб привести вигідні собі сили до влади в Молдові. Крім імперіалістичного бажання повернути під свою владу колишню провінцію російської імперії, існує ще розуміння ролі Молдови як вигідного плацдарму для розповсюдження свого впливу на сусідні країни – Румунію та Україну. Особливо на Україну в контексті сучасної війни. Проросійська Молдова стала б плацдармом для керування шпигунської мережі в сусідніх регіонах України, особливо Одещині. Крім того на територію Одеської області з боку РМ могли заходити ДРГ та дестабілізувати ситуацію відволікаючи увагу ЗСУ і вимагаючи перекидання ресурсів з більш важливіших ділянок фронту. Також проросійська Молдова посилила ізоляцію України від союзних держав і перекрила одних з важливих логістичних шляхів якій зв’язує країну з Європою.
Для Молдови це б значило посилення економічної та політичної кризи. Без підтримки з боку ЄС і великого європейського ринку, економіка країни не впорися з кризою викликаною свого часу через пандемію ковіду та повномасштабне вторгнення Росії в Україну, коли багато імпортних та експортних шляхів було порушено.
Чи залишить Росія Молдову після провалу на парламентських виборах? Це гарне питання. Поки що проросійські сили в країні намагаються оговтатися від поразки на виборах. Однак скоріш за все Москва не зупиниться. Вона вже намагається дестабілізувати ситуацію, спровокувавши гуманітарну кризу в підконтрольному її Придністров’ї зупинивши постачання газу в регіон. Також не треба забувати що Росія за звичаєм працює на підвищення ставок в грі. Якщо її не вдається підкорити країну політично вона намагається це зробити це зброєю. Сучасна війна з Україною є кривавим прикладом цього.
Роман Руссу, політолог (Молдова)
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру
