Нафтова індустрія Сербії опинилася на межі катастрофи через свою залежність від Росії. Санкційний удар, який мав на меті послабити російський енергетичний сектор та підірвати фінансування війни, одночасно поставив під загрозу усю енергетичну систему Сербії, яка виявилася частиною російської мережі. Белград довгий час підтримував життєздатність російських тіньових схем, намагаючись водночас демонструвати своє прагнення налагодити дружні зв’язки із Вашингтоном і досягти успіхів в євроінтеграції. Але часи показного «сербського нейтралітету» закінчилися.
Енергійні санкції в енергетичному секторі
8 жовтня вступили в дію санкції США проти компанії «Нафтова індустрія Сербії» NIS, запроваджені ще 10 січня 2025 року. Ця компанія контролюється російськими структурами, зокрема державною «Газпром-Нафта», отже удар був нанесений не по Сербії, а по російському енергетичному сектору, але проблеми виникли саме в сербів через їхню енергозалежність від російських енергоносіїв.
NIS контролювала від 80% до 90% ринку нафтопродуктів всередині балканської країни. Решту ринку майже повністю контролювала ще одна російська компанія Lukoil, яка потрапила під нову хвилю американських санкцій 22 жовтня 2025 р., коли Office of Foreign Assets Control (OFAC) включило компанію до списку SDN у рамках указу Е.О. 14024.
Побоюючись вторинних санкцій, іноземні компанії припинили справи з NIS. Виникла проблема з постачанням сирої нафти, адже трубопровід від адріатичного термінала і сам термінал належить хорватській компанії JANAF, нафту постачали міжнародні компанії, а платежі йшли через іноземні банки. Навіть зарплатня робітникам NIS здійснювалася через міжнародні платіжні системи, а національна платіжна система DіnaCard прив’язана до американських партнерів. Розраховуючись за бензин на російських заправках відбувається порушення санкцій, отже картками за бензин серби платити не можуть.
Більше того, американці попередили що проблеми з санкціями можуть виникнути у державного банку Сербії, адже НПЗ в Панчево обслуговує платіжна система IPS Serbia, керована National Bank of Serbia. Катастрофічний сценарій в економіці, спричинений залежністю від російських енергокомпаній, став все більш реальним.
Як Сербія дійшла до такого становища?
Після югославських війн, які Сербія програла, країна опинилася в важкому економічному і політичному становищі. Після економічної блокади режиму Милошевича і втрати контролю над краєм Косово сербська держава потребувала союзників. Ситуацію ускладнювала економічна криза 2007-2008 років. Західні інвестори забирали свої гроші з Балкан, інших джерел поповнення бюджету не спостерігалося. На допомогу прийшли «брати» з Москви. Росія запропонувала епічний «Газовий контракт» та підтримку у питанні Косова. Але далеко не безкорисно. Користуючись важким становищем «брата», Москва монополізувала енергоринок Сербії, а також забрала собі єдиний великий нафтопереробний завод у Панчево. Уряд Сербії продав пакет підприємства російській державній компанії «Газпром-Нафта» за $500 млн. тоді як сербська рахункова палата оцінювала його справжню вартість в $2 млрд. Угода передбачала, що «Газпром нефть» отримає 51% акцій NIS, а сербська держава залишить за собою 49%. Офіційне пояснення Белграда — «політичне партнерство з Москвою», яке мало гарантувати енергетичну безпеку та підтримку Росії у питанні Косова. «Підписання енергетичної угоди з Російською Федерацією — це вимушений і реалістичний крок для Сербії. Росія — наш друг і партнер, і в часи, коли інші відвертаються, природно спиратися на тих, хто нам простягає руку підтримки» – заявив колишній прем’єр-міністр Сербії Воїслав Коштуница, який був «батьком» великої угоди.
Звичайно, простим сербам продаж єдиного нафтопереробного заводу ще й нижче реальної ціни не дуже сподобалося, і уряд пішов на роздачу акцій з державного пакета. Кожен серб отримав по 5 акцій загальною ринковою вартістю близько 30 євро.
Нафтове ярмо
Втім, як виявилося, для Росії цей контракт став не стільки економічним, скільки геополітичним інструментом. Через NIS Москва отримала в Сербії не просто джерело прибутку, а важіль політичного впливу. Контроль над Панчевським нафтопереробним заводом, мережею заправок і стратегічними резервами пального дав Росії можливість диктувати умови енергетичної політики Белграда. Фактично NIS стала “енергетичним посольством” Москви на Балканах — каналом впливу, який діяв паралельно до дипломатичного.
З роками роль NIS лише зростала: компанія вкладала кошти у проєкти соціальної відповідальності, фінансувала місцеві ініціативи, наукові програми, культурні заходи — формуючи образ «доброго інвестора». Водночас через такі програми створювалася м’яка залежність регіонів, де NIS була найбільшим роботодавцем чи благодійником. Сербські експерти неодноразово попереджали, що це — форма економічного патерналізму, що прикриває політичну лояльність.
Саме тому нинішня енергетична криза Сербії є не випадковістю, а прямим наслідком стратегічної помилки, зробленої ще п’ятнадцять років тому — продажу енергетичного суверенітету в обмін на політичну підтримку Москви.
Тут ще треба згадати залежність сербської економіки від «особливих умов» постачання російського газу, коли ціну енергоносія визначає не ринок, а Кремль в залежності від «поведінки» Белграда, і картина стає ще більш сумною.
Після початку війни Росії проти України – а це, нагадаємо, ще 2014-й рік! – і, тим більше, після повномасштабного вторгнення у 2022-му, у Сербії, як у всіх інших європейських країн, була можливість перебудувати свій енергосектор, позбувшись тотальної залежності від Росії. Але цього так не сталося.
Браття по нафті
Коли у 2025 році США внесли NIS до санкційного списку OFAC, удар був по Сербії став неминучим. Представники США неодноразово наголошували, що ціллю санкційного пресу є підрив фінансування війни російським нафтопромом. Він мав послабити російський контроль, але на практиці поставив під удар усю енергетичну систему Сербії. Компанія, яка забезпечувала до 90% ринку нафтопродуктів, виявилася відрізаною від міжнародних фінансів і постачання. Це викрило справжню ціну «братської допомоги»: Сербія отримала дешеву нафту — і втратила свободу енергетичних рішень. Виявилося, що енергетичний сектор країни повністю залежить від Росії і серби змушені будуть платити по російським рахункам.
Белград опинився між двох вогнів. З одного боку — Вашингтон і Брюссель, які вимагали зменшення російської присутності; з іншого — Москва, яка шантажувала припиненням поставок енергоносіїв, зокрема, газу. Вихід з цієї пастки поки не знайдено.
Після оголошення санкцій компанія NIS намагалася врятувати контрольовану Москвою систему постачань і водночас уникнути повного блокування з боку США. Сербський уряд і російські власники вдалися до низки маневрів, покликаних створити видимість «реструктуризації» без реальної зміни впливу. Першим кроком стало розмивання частки «Газпромнефті»: у вересні 2025 року близько 11,3 відсотка акцій було передано маловідомій компанії «Інтелідженс» зі Санкт-Петербурга, формально не пов’язаній з енергетичним сектором. Насправді власником «Інтелідженс» лишився той самий «Газпром» у вигляді «Газпром капітал». На папері це виглядало як зменшення російської присутності, але фактично контроль залишився тим самим — юридичний фасад прикрив економічну залежність. Спроба замести російські сліди мала наївний характер. Російський контроль зберігся, лише набув складної форми. І американці у особі OFAC це чудово зрозуміли.
Пошуки «п`ятого кута»
Паралельно NIS почала шукати альтернативні джерела сировини, щоб диверсифікувати імпорт. Однак ці пошуки швидко вперлися у географічну та логістичну реальність. Після блокування хорватського термінала JANAF, через який ішов основний потік нафти, Белград зробив ставку на річкові перевезення — баржами по Дунаю.
Баржові постачання по Дунаю — короткострокове технічне рішення, що гіпотетично нібито могло надати можливість уникнути частини контролю. Але транспортування нафти баржами виявилося не лише технічно складним, а й економічно невигідним. Дуже швидко аналітики підрахували, що для забезпечення потреб NIS потрібно щонайменше 145 (!) барж на місяць. Низький рівень води в Дунаї, нестача портових потужностей і високі витрати на перевалку роблять кожен рейс дорогим і ризикованим.
Інший проект – прокладання труби від Угорщини до Панчева за якою можна перекачувати російську нафту, шо надходить зараз до Угорщини трубопроводом «Дружба». Хоча Сербія і Угорщина за сприяння Москви вже уклали договір про будівництво нової труби, а до фінансування гілки висловив цікавість Китай, майбутні перспективи самої «Дружби» викликають певні сумніви через постійне розширення європейських і американських санкцій проти російського нафтопрому . Вкладати величезні кошти в ризикований проект – сумнівна інвестиція.
Тому енергетична вразливість Сербії зберігається навіть при активному використанні ризикованих річкових маршрутів і фантомні гілки трубопроводів.
Гібридна нафта
Коментатори відзначають, що небажання росіян втрачати контроль над NIS пояснюється не лише фінансовими міркуваннями. За збереженням частки стоїть очевидне небажання допустити сторонній чи незалежний аудит, який міг би виявити транзакції, проведені через посередницькі компанії й тіньові схеми. Зокрема, висвітлити справжні зв’язки з гібридними проектами «Россотрудничества», мереж «любителів російської культури», чи фінансування антиукраїнської пропаганди в Сербії і навколишніх країнах. Відкритий аудит означав би розкриття справжніх маршрутів постачання, реальних джерел прибутку та можливих перетоків коштів між NIS і російськими силовими структурами. Саме тому Москва воліє залишатися «невидимим співвласником» — контролюючи фінансові потоки, але уникаючи публічної відповідальності.
Сербія, таким чином, опинилася в ситуації подвійної залежності: формально намагаючись уникнути конфлікту із Заходом, вона фактично змушена підтримувати життєздатність російських схем. І що глибше Белград занурюється у цю «сіру зону» між санкціями і виживанням, то важче йому буде повернути собі реальний суверенітет у сфері енергетики.
Перемовини навколо NIS у листопаді: ілюзія нейтралітету
Світ, у якому існує Сербія, більше не дозволяє бути «поза боєм». У глобальній війні за ресурси та вплив немає нейтральних — є лише ті, хто ще не визнає, на чиєму боці стоїть. Санкції проти Naftna Industrija Srbije лише оголили цей факт. Коли 8 жовтня 2025 року запрацювали обмеження США, Белград ще сподівався на компроміс. Та через місяць стало ясно: енергетика не знає компромісів. У ній, як у битві добра і зла, треба обирати сторону.
NIS — компанія, створена в союзі з Москвою і залежна від західних фінансових систем, — стала уособленням подвійності, що більше не працює. США вдарили по російському капіталу, але насамперед по самій ідеї сербського «нейтралітету». Адже коли твоя нафта йде через хорватський JANAF, платежі — через іноземні банки, а власність — через «Газпром», ти не незалежний, ти просто ще не визнаний залежним.
Вашингтон залишив Белграду півроку на вибір. Серію відстрочок, спеціальних ліцензій, «перехідних дозволів» — час, щоб ухвалити рішення, а не час на порятунок. У лютому — waiver на 90 днів, у березні — ще один, у липні — спецліцензія, у жовтні — останнє продовження. 8 листопада — крапка. Тепер або вихід із російської орбіти, або спільна поразка з нею.
Активність Орбана: перемога, якої не було
На початку листопада Віктор Орбан знову зіграв роль «посередника між світами». Після зустрічі з Дональдом Трампом у Флориді він урочисто заявив, що домігся «повного звільнення Угорщини від санкцій» на російські енергоресурси. Угорські державні медіа подали це як геополітичний тріумф: мовляв, санкції знято, енергетична безпека збережена, а Орбан довів, що здатен вести діалог і з Москвою, і з Вашингтоном.
Та у Вашингтоні швидко пояснили, що жодного скасування санкцій не відбулося — йдеться лише про однорічну відстрочку. Вона передбачає тимчасове невиконання санкційних обмежень щодо постачання через трубопроводи «Дружба» та TurkStream в обмін на укладення угод про закупівлю американського скрапленого газу й палива Westinghouse для угорської АЕС «Пакш».
Отже, за гучними словами про «дипломатичну перемогу» стояв звичайний обмін — політична лояльність на рік енергетичної стабільності. Орбан отримав короткострокову передишку, а Трамп — новий ринок збуту для американського палива.
Цей крок викликав хвилю реакцій на Балканах. Окрилений видимим «успіхом» Орбана, Александар Вучич почав готуватися до власного походу до Вашингтону, сподіваючись отримати подібну індульгенцію — цього разу для NIS. Однак, на відміну від угорського прем’єра, Вучич вирішив дистанціюватися від безпосередніх переговорів: він переклав усю роботу на росіян, які, мовляв, самі мають домовлятися з американцями.
Кому дістанеться NIS?
На цьому тлі Москва пом’якшила свою позицію й заговорила про можливість продажу своєї частки в NIS третім сторонам. Це стало першим офіційним сигналом, що Кремль готовий до тактичного відступу — принаймні на папері.
Проте питання, кому саме продадуть цю частку, залишається без відповіді. Раніше експерти були впевнені, що йдеться про покупців із США. Тепер кажуть про інтерес до NIS з боку арабського шейха, чи про грецьку компанію, пов`язану з британським нафтовим бізнесом. Не виключають, що покупцем хоче стати угорська MOL. Російський менеджмент тримає інтригу, демонструючи, що контроль над NIS — це не лише економічний, а й політичний ресурс. І хоч офіційно мова йде про «незалежного інвестора», є сумніві – чи не виявиться покупцем структура, лояльна до Кремля?
Вучич тим часом уважно спостерігає за грою двох сил. Його стратегія проста — дати Росії домовитися з Америкою, а самому скористатися будь-яким результатом. Якщо угода спрацює — він скаже, що «врятував Сербію». Якщо зірветься — нагадає, що «це була російська відповідальність». Але жодне ухвалене рішення не принесе Белграду свободу від геополітичної нафтової залежності. Ілюзія того, що можна знаходитися «над сутичкою», дотримуватися нейтралітету, закінчилася разом із останнім барелем, який JANAF відправив до Панчево.
Запровадження санкцій проти НІС стали моментом істини, наглядно продемонструвавши, що в часи глобальних геополітичних потрясінь жодна країна не зможе залишатися осторонь. Ти або частина енергетичної системи США і Європи, або ланка у російській мережі. І NIS — лише чергова форма цього вибору.
Аналітична група CWBS
