Станом на грудень 2025 року євроінтеграція Західних Балкан перебуває у активній фазі, і є пріоритетом як для регіону, так і для ЄС. Але поки одні країни демонструють рекордні досягнення, інші тупцюють на місці. На тлі прискореного прогресу одних країн і геополітичних тупиків інших, президент Сербії Александар Вучич виступив із гучною пропозицією про одночасний вступ усіх шести країн регіону до ЄС.
Президент Сербії озвучив свою позицію 10 грудня на форумі в Белграді.
«Якщо ви приймете одного, двох чи трьох із нас, то що ми будемо робити з рештою? Як ми з цим впораємося? Як ми вирішимо всі відкриті питання?», – сказав Вучич під час виступу на панелі під назвою «Європейська конкурентоспроможність у фрагментованому геополітичному середовищі».
Він додав, що йдеться не лише про майбутнє регіону, а й про майбутнє Європи. «Якщо хтось хоче зрозуміти геополітику, це єдине, що може зробити ЄС: прийняти нас усіх разом, без кордонів між нами. Серби почуватимуться краще, боснійці почуватимуться краще, албанці почуватимуться краще, хорвати будуть ОК, я сподіваюся. І я бачу лише хороші речі як спільний знаменник цієї ідеї», – сказав Вучич.
Стан євроінтеграції
Процес євроінтеграції Західних Балкан стартував у далекому 1999 році із підписання Угод про стабілізацію та асоціацію. У 2003 році на саміті у Салоніках ЄС визнав, що майбутнє регіону в Європейському Союзі. З того часу всі західнобалканські країни уклали угоди про стабілізацію та асоціацію, отримали безвізовий режим і набули статусу або кандидата на вступ, або «потенційного кандидата» (Косово).
Сьогодні країни знаходяться на кардинально різних етапах переговорів.
Чорногорія
Кандидат з 2010 року.
Мета – вступ до ЄС через три роки. Прем’єр-міністр Мілойко Спаїч впевнений: «Ми будемо членами ЄС у 2028 році».
Підтримка населенням членства країни в Європейському Союзі – 70% (Балканський барометр 2025 (RCC).
Відкрито всі 33 переговорні розділи, закрито 7. Останній — «Державні закупівлі» у червні 2025. Очікується закриття ще 5 розділів у грудні 2025.
Прогрес Чорногорії частково гальмується сусідньою Хорватією (членом ЄС), яка фактично використовує право вето на закриття одного з ключових переговорних розділів – 31, який стосується зовнішньої політики, безпеки та оборони.
Загреб наполягає на вирішенні цілої низки питань, які стосуються післявоєнного врегулювання. Деякі вимоги формалізовані, про деякі існує тільки неофіційна інформація.
Серед спірних питань:
- питання власності на навчальний вітрильник «Ядран»,
- делімітація кордону між двома країнами в районі півострова Превлака,
- захист ідентичності хорватської «автохтонної національної меншини» в Чорногорії,
- покарання воєнних злочинців, причетних до нападу на Дубровник в 1991-1992 рр.,
- забезпечення «справедливої й гідної» компенсації всім хорватським в’язням, що утримувалися у таборах у Чорногорії (у Морінї) під час агресії проти Хорватії,
- пошук зниклих безвісти під час війни на початку 1990-х,
- зміна назви міського басейну в Которі, якого названо на чуть спортсмена, який був охоронцем в таборі для полонених хорватів.
Подгориця вже веде переговори із Загребом щодо вирішення суперечливих питань, але фіналізації цього процесу не відбулося.
Албанія
Кандидат з 2014 року.
Мета – вступ до ЄС через 5 років. Прем’єр-міністр Еді Рама наголошує: «Ніщо не зупинить наш шлях до членства у 2030 році».
Підтримка приєднання до Європейському Союзі – 91% (найвища в регіоні).
У листопаді 2025 року відкрито останній кластер переговорів — «Ресурси, сільське господарство та згуртованість». Таким чином, всі переговорні розділи відкриті, але жоден не закрито.
Ключові вимоги ЄС: судова реформа, боротьба з корупцією та організованою злочинністю.
Сербія
Кандидат з 2012 року.
Підтримка членства в Європейському Союзі – 33%, антирекорд для регіону.
Відкрито 22 розділи, закрито лише 2. Сербія не відкрила жодного розділу чи кластера вже понад три роки.
Головні вимоги: нормалізація відносин з Косово, покращення свободи медіа, забезпечення вільних і чесних виборів та узгодження зовнішньої політики Сербії із зовнішньою політикою ЄС (приєднання до санкцій проти Росії).
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Лян у жовтні 2025 року підкреслила: «Ми очікуємо від Сербії дій, а не лише слів».
Північна Македонія
Кандидат з 2005 року, тобто вже 20 років (сумний рекорд).
Підтримка євроінтеграції – 69%.
Переговори відкриті у 2022 році, завершено скринінг усіх кластерів.
Після вирішення спору з Грецією (зміна назви з Македонії на Північну Македонію), країна зіткнулася з новою вимогою – Болгарія вимагає конституційного визнання болгарської меншини. Важливо, що ця вимога наразі розглядається як вимога ЄС в процесі євроінтеграції. У жовтні 2025 року президентка Єврокомісії Урсула фон дер Лян наголосила: «Північна Македонія має виконати конституційні зміни для руху вперед».
Боснія і Герцеговина
Кандидат з грудня 2022 року.
Підтримка вступу до ЄС – 60%.
У березні 2024 ЄС погодився відкрити переговори, але процес ще не стартував.
Вимоги: 14 ключових реформ (судова система, виборче законодавство, функціонування інституцій).
Головною перепоною на шляху до ЄС для БіГ є деструктивна позиція представників Республіки Сербської, насамперед, лідера боснійських сербів Мілорада Додіка, який просуває проросійський та сецеоністський порядок денний.
Нещодавно інтеграційний процес зіткнувся з новою проблемою: блокуванням призначення головного переговорника з ЄС від БіГ з боку представників Республіки Сербської.
Косово
Подача заявки — грудень 2022 року, офіційний статус кандидата ще не отримано (потенційний кандидат).
Підтримка євроінтеграції – 78%.
Ключові умови для успішної євроінтеграції – нормалізація відносин із Сербією, виконання всіх зобов’язань, досягнутих у рамках діалогу між Приштиною та Белградом за посередництва ЄС. Насамперед йдеться про необхідність створення Асоціації сербських муніципалітетів.
Окрім того, важливою є відмова від дій, які можуть викликати ескалацію ситуації в регіоні. Показово, що наразі продовжують діяти обмежувальні заходи проти Приштини з боку ЄС (призупинення фінансування та обмеження контактів на високому рівні), запроваджені після загострення ситуації на півночі Косова у 2023 році через політику косовського уряду, спрямовану на посилення контролю центральної влади над північними муніципалітетами.
Невизнання Косово з боку п’яти членів Європейського Союзу (Іспанія, Словаччина, Кіпр, Румунія та Греція) також є значною перепоною на шляху до ЄС.
Індивідуальність VS колектив
Ідея спільного руху регіону до ЄС, висловлена Вучичем, не є новою. Можна з впененістю констатувати, що вона була закладена в основу Берлінського процесу, ініційованого Ангелою Меркель у 2014 році. Мета ініціативи полягала у створенні спільного регіонального економічного простору до вступу країн до ЄС. Скептики називали ініціативу «новою Югославією, без Словенії та Хорватії, натомість із Албанією».
Берлінський процес існує і досі. Але ЄС визнав, що регіональні економічні формати не здатні замінити необхідні для євроінтеграції реформи.
Зміна політики розширення була реалізована завдяки переглянутої методології (з 2020 р.).
Нова методологія вимагає незворотного прогресу в базовому Кластері 1 (Верховенство права та боротьба з корупцією), перш ніж країна зможе закрити будь-який інший розділ.
Введено механізм санкцій, що може призвести до призупинення переговорів або закриття вже відкритих розділів.
Основою нової методології розширення є принцип індивідуальних заслуг, тобто досягнень на шляху впровадження євроінтеграційних реформ.
Запропонований Вучичем «колективний», чи «пакетний» вступ руйнує принцип євроінтеграції завдяки індивідуальним успіхам країни в здійсненні реформ і нівелює побудовану Європейським Союзом систему стимулів для країн-реформаторів.
Замість «пакетного» вступу, Європейський Союз рухається шляхом секторальної інтеграції через «Новий план зростання». Цей підхід пропонує економічні переваги зараз, посилюючи стимули до реформ і зберігаючи при цьому ключове правило: членство можливе лише після повного та незворотного виконання всіх критеріїв.
Мрії Белграда… і Москви
Ідея президента Сербії отримала чітку відсіч від регіонального лідера євроінтеграції. Прем’єр-міністр Чорногорії Мілойко Спаїч написав в мережі Х: «Я погоджуюся, що ЄС має бути остаточним визначальним фактором для всіх Західних Балкан. Однак ми чекатимемо на вас там вже з 2028 року і вболіваємо за вас, щоб ви справді поспішили та пришвидшили інших кандидатів з регіону».
Президент Сербії прокоментував заяву Спаїча після робочої вечері з президентом Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн та президентом Європейської ради Антоніо Коштою. За його словами, він коротко представив ідею спільного вступу країн Західних Балкан до ЄС, підкресливши, що в його пропозиції не було поганого чи злого наміру і ще раз зробивши наголос на позитиві відкритих кордонів.
Втім незважаючи на пояснення Вучича, його ініціатива викликає багато питань. Бо виглядає так, що замість того, щоб виконати цю пораду чорногорців і прискорити власну євроінтеграцію, зокрема, виконуючи вимоги ЄС щодо запровадження санкцій проти Росії, Сербія намагається штучно загальмувати рух до ЄС Західних Балкан, заблокувавши швидке приєднання до ЄС лідера процесу – Чорногорії та зробивши весь регіон залежним від політики Сербії.
Ймовірно, Белград таким чином сподівається повернути собі лідерство і авторитет в регіоні, якого не було з часів Югославії, і вже ніколи не буде, якщо колишні югославські республіки продовжать самостійно вступати до ЄС.
Окрім того, ситуація «пакетного вступу» дозволить сербському керівництву продовжувати ігнорувати зовнішньополітичні вимоги ЄС, проводити проросійську політику, але вже не відчувати себе аутсайдером.
Єдина сила, якій може бути це вигідно – це Москва та її сербські друзі.
Показово, що найбільший симпатик Путіна в регіоні, Мілорад Додік, вже встиг заявити про повну підтримку ініціативу президента Сербії щодо одночасного вступу всіх Західних Балкан до ЄС.
Аналітична група CWBS
