Комітет постійних представників держав-членів Європейського Союзу (COREPER II) 13 грудня схвалив закриття трьох розділів у переговорах Чорногорії з ЄС: 7 – Інтелектуальна власність, 10 – Інформаційне суспільство та медіа, 20 – Промислова політика та підприємництво.
16 грудня відбулася міжурядова конференція з ЄС, на якій три розділи було офіційно закрито.
Це перші закриті розділи за останні сім років, і це успіх, кажуть проурядові експерти в Подгориці.
Урядовці випромінюють радість і оптимізм.
«Ми завершуємо рік, закривши ці три розділи і сповнені ентузіазму закрити всі розділи, що залишилися, до 2026 року та стати 28-м членом ЄС до 2028 року», — сказав на міжурядовій конференції прем’єр-міністр Мілойко Спаїч.
Але цей успіх не є повним, бо одночасно із розблокуванням загального євроінтеграційного поступу Чорногорії країна зіткнулася із незгодою з боку Хорватії на закриття ще одного розділу.
Передбачалося, що Чорногорія в цьому році також закриє розділ 31 – Зовнішня політика, політика безпеки та оборони. Чорногорська влада була переконана, що виконала всі формальні, технічні вимоги для цього. Зокрема, запровадила санкції проти РФ. Окрім того, членство Чорногорії в НАТО давало підстави думати, що безпекові та зовнішньополітичні критерії ЄС повністю виконуються. Але на думку офіційного Загреба, Подгориця не зробила достатньо для вирішення проблем, які накопичилися у відносинах двох країн, і це негативно впливає і на зовнішньополітичну, і на безпекову сфери.
Non-paper
Відносини Чорногорії та Хорватії загострилися на початку року, коли була скасована зустріч міністрів оборони країн в Тіваті. Причиною вважають заяву глави Міноборони Чорногорії Драгана Краповича, який перед зустріччю зі своїм хорватським колегою сказав, що Хорватія не має права на вітрильник “Ядран”, і, відповідно, Подгориця не готова вести переговори на тему належності навчального корабля.
Влітку обурення хорватської сторони викликала резолюція «про геноцид в Ясеноваці», яку чорногорський парламент ухвалив наприкінці червня. Хорватія розцінила це рішення як відверто недружній крок та оголосила персонами нон грата трьох високопосадовців, які були ініціаторами цього рішення чи активно його підтримували – голову парламенту Чорногорії Андрію Мандича, депутата Мілана Кнежевича і віце-прем’єр-міністра Алексу Бечича.
Хоча навіть цих двох суперечок було б достатньо для погіршення відносин Подгориці та Загреба, список проблем у відносинах сусідніх держав на цьому не вичерпується.
Минулого місяця Хорватія надіслала Чорногорії неофіційний дипломатичний документ, non-paper, в якому було перелічено всі «відкриті питання», які, на думку Загреба, шкодять взаємним відносинам між двома країнами.
У цьому документі згадувалися
- питання власності на навчальний вітрильник «Ядран»,
- делімітація кордонів між двома країнами в районі півострова Превлака,
- захист ідентичності хорватської «автохтонної національної меншини» в Чорногорії, зокрема, повернення власності,
- розслідування воєнних злочинів і покарання воєнних злочинців, насамперед, причетних до нападу на Дубровник в 1991-1992 рр.,
- забезпечення «справедливої й гідної» компенсації всім хорватським в’язням, що утримувалися у таборах у Чорногорії під час агресії проти Хорватії,
- пошук зниклих безвісти під час війни на початку 1990-х,
- вирішення питання назви міського басейну в Которі, що нараз носить ім’я спортсмена, який під час атаки на Дубровник був охоронцем в таборі для полонених хорватів.
Кроки назустріч
Чорногорська влада відповіла хорватській стороні також неофіційним листом, заявивши про готовність до переговорів. Зокрема, було запропоновано створити робочу групу для обговорення делімітації кордону.
Щодо питання назви басейну в Которі, в МЗС зазначили, що це рішення приймала місцева влада, і що нещодавно в цьому муніципалітеті були вибори, що нові органи самоврядування ще не сформовані.
Чорногорська влада також зробила кілька практичних кроків, які мали б продемонструвати добру волю щодо налагодження відносин із сусідом.
11 грудня уряд Чорногорії прийняв рішення про передачу Хорватії Культурного центру «Йосип Маркович» у Тіваті. В цій будівлі, яка була побудована в 1922 році на кошти місцевих хорватів як хорватська читальня, сьогодні працюють Хорватська національна рада Чорногорії, радіо та бібліотека. Уряд Чорногорії підкреслив, що метою передачі Центру є збереження хорватської громади і зміцнення двосторонніх відносин з Хорватією.
Того ж дня прем’єр-міністр Мілойко Спаїч прийняв єпископа Котора і пообіцяв завершення процесу реституції церковного майна. «Єпископ Которський може розраховувати на повну співпрацю органів виконавчої влади», – повідомили в уряді.
На початку грудня в Дубровнику з візитом побували чорногорські спеціальні прокурори та судді, які попросили хорватських колег передати їм справи проти громадян Чорногорії, які брали участь в агресії проти Дубровника 33 роки тому.
9 грудня голова Скупщини Чорногорії Андрія Мандич офіційно запросив голову хорватського Сабору Гордана Яндроковича відвідати чорногорський парламент, щоб «налагодити якісну комунікацію».
Втім, всі ці рішення та заяви не допомогли Чорногорії забезпечити закриття всіх запланованих розділів в переговорах з ЄС. Хорватія, очевидно, вирішила, що окремих кроків, жестів та анонсів не достатньо для реального вирішення проблемних питань, і для позитивного рішення щодо євроінтеграції Чорногорії треба дочекатися конкретних результатів.
В чому причина?
Важко сказати, чому чорногорська влада довела ситуацію до нинішньої кризи, до погіршення відносин із сусідом-членом ЄС і гальмування євроінтеграції.
Можливо, чорногорці не очікували такої жорсткої позиції Хорватії, яка раніше активно підтримувала сусідню країну на шляху до ЄС.
Можливо, в Подгориці були впевнені, що технічної, або формальної готовності до закриття розділів буде достатньо, і ніякі інші фактори не будуть братися до уваги.
Можливо, чорногорська влада вірила, що під час головування Угорщини ЄС буде більш лояльним до балканських країн.
Втім, не можна виключати і інший варіант – свідоме блокування євроінтеграції Чорногорії частиною правлячої коаліції.
Існує версія, за якою просербські та проросійські політики Чорногорії свідомо ініціюють ухвалення рішень, які викликають суперечку із Хорватією і, відповідно, шкодять чорногорському просуванню на шляху до Європейського Союзу. Хтось каже, що це може робитися «на замовлення» президента Сербії Александара Вучича, який категорично не хоче бачити Чорногорію в ЄС раніше Сербії.
Яскраве підтвердження цієї версії – резолюція про «геноцид в Ясеноваці». Абсолютно ясно, що це рішення приймалося як сербська (!) відповідь на резолюцію Генеральної асамблеї ООН щодо геноциду в Сребрениці. Але чому це зробив саме чорногорський парламент?..
Хтось бачить в недружніх до Хорватії рішеннях чорногорських владних структур російський гібридний вплив, реалізацію російського плану із протидії приєднанню до ЄС країн Західних Балкан та загальної дестабілізації регіону.
Втім, не можна виключати, що йдеться про просування «нової старої» великосербської політики її адептами в Чорногорії, так, як вони вважають це за потрібне і незважаючи ні на що. Причому не тільки на вищому рівні, але і на місцевому.
Гібридна реальність
Про назву басейну в Которі вже було сказано вище. А ось ще один свіжий приклад з іншого міста.
На початку грудня стало відомо, що державне телебачення Сербії, РТС, знімало в Чорногорії серіал “Tvrđava” («Фортеця»), присвячений 30-ї річниці хорватської військової операції «Буря». За сюжетом, дія фільму розгортається у хорватському Кніні, роль якого «грав» чорногорський Нікшич. Міністерство культури Чорногорії погодило зйомки серіалу на території країни, а міська влада, за даними медіа, виділила 200 000 євро на проживання сербської знімальної групи.
Хоча автори фільму стверджують, що серіал не є воєнною драмою, і має розказати глядачам про долю звичайних людей, однієї родини, ніхто не сумнівається, що основним наративом фільму стане показ хорватської «Бурі» в негативному контексті. Чорногорська допомога під час створення сербським державним телеканалом подібної продукції, звісно, ніяк не може сприяти дружнім відносинам між Чорногорією та Хорватією.
Треба додати, що мером Нікшича є Марко Ковачевич, член партії «Нова сербська демократія» (Nova srpska demokratija, NSD). Лідером просербської і проросійської NSD є спікер парламенту Андрія Мандич.
Деякі оглядачі називають нинішню чорногорську владу «гібридної». Мовляв, поки одна її частина намагається досягти прогресу на шляху до ЄС, інша зосереджена на реалізації «великосербської політики», яка вигідна Белграду та Москві.
Мілойко Спаїч впевнений, що Чорногорія незабаром закриє розділ 31, який заблокувала Хорватія. «Ми приємно здивуємо багатьох і докладемо всіх зусиль, щоб досягти результатів якнайшвидше», — сказав Спаїч, зазначивши, що всі спірні, «поляризаційні» питання будуть вирішуватися консенсусом.
Але очевидно, що в нинішньому гібридному форматі влади Чорногорії буде важко реалізувати задекларовану мету і вступити до ЄС вже через чотири роки.
