Головним підсумком 2025 року для Західних Балкан стало недопущення погіршення безпекової ситуації в регіоні. Хоча на початку року прогнози були різні, і не завжди втішні.
В підсумку, 2025-й став періодом відносної стабільності з точки зору безпеки, але й періодом політичної турбулентності, інституційних криз, євроінтеграції різної швидкості та геополітичної еквілібристики.
Протести без вагомого результату
Протестна активність у Сербії у 2025 році стала прямим наслідком суспільного шоку після трагедії 1 листопада 2024 року в Новому Саді (обвал навісу вокзалу, 16 загиблих). Втім, попри високий потенціал, протестний рух, основу якого складають студенти, не призвів до значущих зрушень. Станом на кінець 2025 року винні в трагедії все ще остаточно не визначені й не покарані. Дострокові парламентські вибори не оголошені — хоча цього активно вимагали учасники протестів. Ба більше, на місцевих виборах, які відбувалися протягом 2025 року, тріумфувала керівна Сербська прогресивна партія (СНС), що демонструє силу та вплив нинішньої сербської влади, слабкість опозиції та недостатню політичну впливовість протестного руху.
Найбільш значущим підсумком протестів можна вважати відмову Джареда Кушнера, зятя Дональда Трампа, від будівництва готельного комплексу на місці зруйнованих будівель Генерального штабу в Белграді. Рішення було ухвалено компанією Кушнера після багатолюдних протестних акцій, а також після відкриття прокуратурою кримінальних справ проти лобістів цього проєкту в уряді. Втім, очевидно, що значною мірою на такий крок вплинуло загальне погіршення відносин між Белградом та Вашингтоном, яке сталося протягом 2025 року.
Падіння між багатьма стільцями
2025 рік можна вважати роком краху сербської політики багатовекторності. Традиційні спроби Александара Вучича розвивати вигідні стосунки з усіма ключовими для нинішньої сербської влади міжнародними гравцями — ЄС, США, Росія — призвели до прямо протилежного ефекту. Кінець 2025 року Белград зустрічає в атмосфері критичного охолодження відносин з усіма найбільш важливими партнерами.
ЄС. Європейський Союз так і не відкрив Кластер 3 в переговорах про вступ із Сербією. Причин цього рішення називають кілька, але головними вважають відмову Сербії синхронізувати зовнішню політику із політикою ЄС (тобто, відмову від запровадження санкцій проти Росії) та посилення авторитарних тенденцій. Сподівання Вучича на впливовість друзів і симпатиків сербів в ЄС не справдилися. Євроінтеграція Сербії фактично залишається на паузі.
США. Не тільки формальне, але і фактичне запровадження санкцій проти компанії Naftna industrija Srbije, NIS через російського мажоритарного власника («Газпромнефть» та інші російські компанії) стало потужним ударом не тільки по енергетичному сектору, а й загалом по економіці Сербії.
Вучич дуже сподівався, що приход до влади Трампа та проєкт забудови Генштабу компанією зятя Трампа допоможе йому ефективніше лобіювати інтереси Белграда в Вашингтоні. Але ця ставка провалилася.
Росія. Белград не зміг домовитися з Москвою про новий довгостроковий пільговий контракт на постачання російського газу. Єдине, що вдалося Вучичу (зокрема, і ціною відвідування Москви 9 травня) — це продовжити попередню угоду, яка після чергового продовження буде діяти до 31 березня 2026 року. Це, з одного боку, забезпечило Сербію дешевим газом на зимовий період, з іншого — помістило сербську владу в стан перебування на «випробувальному терміні».
Знаходячись під загрозою втрати пільгової ціни на ключовий для економіки країни енергоносій, Вучич не може ухвалити жодне рішення, яке хоча б гіпотетично може не сподобатися Кремлю. Це насамперед стосується націоналізації NIS для припинення санкційного тиску і поновлення роботи компанії, та постачання боєприпасів сербського виробництва тим покупцям, які (навіть теоретично) можуть постачати їх Україні.
Провокатори на експорт
Протягом 2025 року лунало багато оцінок та коментарів щодо м’якої сили Росії на Західних Балканах. Втім, найбільш яскравою ілюстрацією російської гібридної присутності в регіоні вважають розміщення в Сербії та в Боснії і Герцеговині центрів із підготовки агентів для організації заворушень у Молдові, під час виборів у цій країні. Стверджується, що саме російські інструктори навчали молдован провокувати сутички та насильницькі протести.
Розкриття мережі цих центрів підготовки стало приводом для тверджень, що Москва не тільки проводить гібридні операції в регіоні, а й використовує Західні Балкани як логістичний хаб для дестабілізації інших країн Європи.
Тактичний відступ
Боснії і Герцеговині, всупереч багатьом прогнозам, вдалося подолати гостру стадію політичної кризи, пов’язаної із низкою сецесіоністських рішень, ухвалених у Республіці Сербській. Завдяки безпрецедентному міжнародному тиску насамперед з боку Вашингтону, антиконституційні рішення РС були де-факто скасовані.
Щобільше — Мілорад Додік, лідер цього сецесіоністського напряму, формально відійшов від керівництва Республіки Сербської, фактично виконавши вирок суду БіГ щодо заборони йому обіймати державні посади. Втім, Додік зберіг свій реальний вплив на процеси в РС: залишився лідером правлячої в РС партії, «Союзу незалежних соціал-демократів», СНСД. Окрім того, новим президентом РС було обрано «людину Додіка».
Виборча епопея
2025 рік у Косово став роком інституційного паралічу та спроби подолання політичної кризи через вибори.
Після парламентських виборів у лютому Альбіну Курті з його рухом «Самовизначення» не вдалося отримати більшість у новому парламенті. Це призвело до багатомісячних невдалих намагань обрати керівництво парламенту та розпочати повноцінну роботу цього органу, а потім — до провалу спроб сформувати уряд. Підсумок — нові вибори 28 грудня. «Самовизначення» знов не має одноосібної більшості, але в них є більше депутатських мандатів і більше шансів сформувати сталу урядову коаліцію.
Серби Косово у 2025 році остаточно відмовилися від ідеї бойкоту виборів і загалом участі у роботі органів влади. Найбільша сербська партія в Косово, яку курує Белград, «Сербський список», взяла активну участь в усіх виборах 2025 року, що має доводити повернення не тільки сербської громади в Косово, але і влади Сербії до ідеї демонстрації своєї готовності до діалогу із косовського питання.
Втім, сам діалог між Белградом та Приштиною за посередництва ЄС у 2025 році демонстрував стагнацію і безрезультатність.
На різних швидкостях
Сфера, де у 2025 році вирувало життя — це євроінтеграція.
Чорногорія закріпила свої лідерські позиції, закривши цілих 6 переговорних розділів за рік. Мета Подгориці — приєднатися до ЄС у 2028 році — виглядає наразі реальною як ніколи. Втім, ціла низка так і нерозв’язаних питань із сусідньою Хорватією трохи псує цей оптимістичний настрій.
Ще одним «відмінником євроінтеграції» у 2025 році стала Албанія. Країна завершує рік з усіма відкритими кластерами в переговорах з ЄС.
Не можна не визнати, що досягти цього вдалося завдяки наполегливості й відданості європейській ідеї албанського лідера Еді Рами. Втім, постійні корупційні скандали у вищих ешелонах албанської влади нагадують нам, що у Тирани ще є багато роботи на шляху до ЄС.
А ось Північна Македонія, яка ще нещодавно йшла до ЄС поруч з Албанією, у 2025 році тупцювала на місці. Вимоги Болгарії щодо внесення змін до Конституції стосовно болгарської громади залишаються актуальними, але нинішня влада ВМРО-ДПМНЄ не збирається це виконувати без чітких гарантій приєднання до ЄС. Виходу з цього глухого кута не було знайдено і за весь 2025 рік.
2026
2026 рік має дати відповіді на питання, які поставив рік 2025.
Чи зможе Сербія продовжувати балансувати між Сходом та Заходом?
Чи залишиться Вучич при владі? Чи перетвориться він остаточно на авторитарного лідера?
Чи будуть повторюватися сецесіоністські сценарії в Республіці Сербської?
Чи домовляться Подгориця із Загребом, чи важкі наслідки воєнних 1990-х перекриють шлях Чорногорії до ЄС?
Чи зможуть Софія, Скоп’є та Брюссель знайти рішення, яке розблокує євроінтеграцію Північної Македонії?
Наскільки вистачить євроінтеграційного запалу Албанії?
Чи можна вважати діалог Белграда та Приштини за посередництва ЄС робочим інструментом, чи вже час «відправити його на пенсію»?
Загалом, якою буде роль в регіоні Брюсселя, Вашингтона та Москви?
І, нарешті, наскільки розвиток ситуації в регіоні забезпечить хоча б відносну стабільність Західних Балкан?
Аналітична група CWBS
