Арешт колишнього головного спеціального прокурора Чорногорії (GST) Мілівоє Катнича є подією, яка несе в собі багато корисної інформації, політичних та безпекових конотацій і наслідків.
Катнич став останнім заарештованим із списку осіб, які брали участь у судовому переслідуванні обвинувачених у спробі державного перевороту в 2016 році. Вирок першої інстанції, який чітко звинувачував головних фігурантів цієї справи – Андрія Мандича, президента Нової сербської демократії («четницького воєводи» і нинішнього голови парламенту Чорногорії) і Мілана Кнежевича, голови Демократичної народної партії – був пізніше скасований судом другої інстанції через технічні помилки (за деякими свідченнями – зовсім не випадкові).
Це також фінал довготривалої зрежисованої кампанії, яка стигматизувала та дезавуювала державні інституції та осіб, причетних до судових процесів, а також у більш широкому сенсі – усі політичні сили та осіб, які виступали проти політики Великої Сербії та російського впливу в Чорногорії. Герої події восьмирічної давності, за якою, за всіма даними американських і британських спецслужб, стоїть російське ГРУ, нині є впливовою частиною правлячої коаліції в Чорногорії. Їх категорична антизахідна та антинатівська, тобто просербська та проросійська позиція, є основою їхньої ідеології та політики. Тому їхній опір визнанню Косова з боку Чорногорії є досить логічним, а незгода з державним суверенітетом і незалежністю Чорногорії — безумовною. Близькість, і, в багатьох аспектах, залежність від Сербської православної церкви також не потребує додаткового пояснення.
Виникають проблеми трьох рівнів, зокрема, коли йдеться про позбавлення волі колишнього Головного спецпрокурора Катнича.
Формальним (передбачуваним) обвинуваченням, тобто безпосередньою причиною/виправданням його арешту є, за останніми даними, зв’язок Катнича з нібито незаконним в’їздом до Чорногорії кілька років тому двох лідерів сербського тіньового світу. Наскільки обґрунтованою є ця підозра, тобто чи може вона перерости в обвинувальний акт, має показати професійне та неупереджене розслідування. Експерти вже зазначали, що це робота і завдання у рамках повноважень поліції, а не прокуратури, і що справа далека від ясності. Але ми повинні дочекатися офіційного обвинувачення – якщо воно взагалі буде – і тільки тоді можна буде зрозуміти, чи буде Катнич офіційно звинувачений і в чому саме.
Другий вимір цієї історії набагато важливіший. У ньому також може ховатися справжня причина запуску всієї операції. На такий висновок вказує екзальтована та реваншистська реакція правлячих політичних кіл, медіа та наближених до них «експертів», серед яких виділяються окремі «журналісти», чиї імена дуже часто згадуються у перехоплених SKY комунікаціях членів чорногорських організованих злочинних груп, а також деякі представники цивільного / “громадянського” сектору, які вже тріумфально засуджують Мілівоє Катніча як нібито найвищого представника криміналізованих державних установ.
У цьому сенсі сам арешт колишнього головного прокурора і його фото в наручниках досягають головної мети: пропагандистської компрометації всього, що ця людина – багато в чому нетипова і безсумнівно смілива– робила протягом своєї кар’єри. І особливо, тобто – по суті – того, що він підписав обвинувальний акт проти Мандича і Кнежевича.
Ось чому звинувачення щодо Катнича насправді є ключовим елементом наміру / проєкту переосмислити справу державного перевороту 2016 року, висміяти її, та, нарешті, розвалити, щоб її учасники звільнилися від невизначеності та страху в очікуванні повторного судового розгляду.
Своєрідна ретуш недавньої історії – відкидання спроби державного перевороту та звільнення підозрюваних із явними політичними та безпековими наслідками – є стрижнем того, що наразі відбувається. Саме тому хор закликів «розібратися зі злочинністю» так сильно розкручувався з тих самих адрес, які були ключовими в тому, що закінчилося на парламентських виборах у серпні 2020 року. Провал 2016 року трансформувався у «народну перемогу» у 2020 з іншою тактикою та іншими засобами, а через чотири роки ця перемога фіналізувалася реалізацією тих інтересів і цілей, які не були досягнуті у 2016 році.
Третій, останній, вимір цієї події зрозумілий: остаточно скомпрометувати політичне керівництво держави та його досягнення (насамперед щодо повернення державної незалежності Чорногорії, а також членство в НАТО). Вимальовується й кінцева мета, для якої сербсько-російські пропагандисти та спецслужби вже готують ґрунт, а саме арешт Міло Джукановича. Це прослизає між рядків, у текстах із заголовками та повідомленнями про те, що «коло звужується» та з ілюстраціями, на задньому плані яких показано саме Джукановича… Це стало би вступною частиною до остаточної руйнації постулатів громадянської, світської, суверенної і незалежної Чорногорії. Індикатори загального краху цінностей і досягнень видно усюди, і їх не можна ігнорувати, навіть з метою супероптимістичних намірів, що Чорногорія, незважаючи на всі регреси та інволюції за останні чотири роки, зробить рішучі кроки в контексті майбутнього членства в ЄС.
Якщо в когось залишились якісь вагання чи сумніви щодо кінцевої мети реваншистської політики, то цілком зрозуміло, що операція з арешту Мілівоє Катнича по суті служить тому, щоб переконати, залякати, маргіналізувати та змусити замовкнути будь-яке опозиційне та критичне мислення або діяльність в Чорногорії. У цьому відношенні успіх зловмисників і тих, хто наказав арештувати колишнього спецпрокурора, досить однозначний.
Тим часом Чорногорія в контексті європейського порядку денного, згідно із багатьма джерелами, очікує влітку отримати IBAR (Попередній звіт щодо оцінки виконання критеріїв), який стосується верховенства права.
Це майже трагікомічно, що верховенство права, та ще й у контексті виконання європейських критеріїв і стандартів, може просуватися своєю найвідвертішою антитезою. Переслідування та самосуд загрожують витиснути з публічного дискурсу саму презумпцію невинуватості. А це європейський стандарт, тому він не може і не повинен перестати бути чорногорським.
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру.
Miodrag Vlahović. Montenegrin politician and former diplomat. The first Minister of Foreign Affairs of Montenegro. Former Montenegro’s Ambassador to the USA, Canada, Iceland, Holy See, Order of Malta.
