Під Новий рік ситуація в Чорногорії знов загострилась. Погрози саботажем, блокування найважливіших транспортних артерій і медійна кампанія чорногорських та сербських ЗМІ, близьких до влади в Сербії. Усе це було вписано в контекст етнічних та ідентичнісних відмінностей у Чорногорії. Йдеться про злагоджену й добре відому матрицю, яка обтяжує Чорногорію після політичних змін 2020 року. Актори добре відомі місцевій і регіональній громадськості, так само як і своїми відкритими та неприхованими зв’язками з Белградом і Москвою.
Першим і найгучнішим актором є Демократична народна партія, яку очолює Мілан Кнежевич. Партія виникла внаслідок розколу колишнього консервативного крила Демократичної партії соціалістів, яке залишилося лояльним до Слободана Мілошевича після розриву керівництв Чорногорії та Сербії у 1997 році. Сьогодні ДНП є частиною коаліції «За майбутнє Чорногорії», колишнього Демократичного фронту, яка бере участь у керівній коаліції та контролює парламент і кілька стратегічних міністерств у Чорногорії, а також кілька важливих державних підприємств, зокрема Elektroprivreda Crne Gore, державну монопольну компанію з постачання електроенергії. Також вони контролюють кілька важливих міст, у яких мають мерів, зокрема громаду Зета, де й відбуваються останні протести.
Попри участь у владі та значні поступки, отримані від прем’єр-міністра Мілойка Спаїча, ця фракція чорногорського парламенту постійно провокує нестабільність. У містах, таких як Плевля, мер поводиться як сепаратист і так, ніби найпівнічніша чорногорська громада є частиною Сербії. Не відзначаються державні чорногорські свята, натомість — сербські, із провокативними меседжами та символікою, яку багато плевлянців сприймають як непотрібну й шкідливу. Місто має серйозні інфраструктурні проблеми, забруднення від місцевої теплоелектростанції є величезним, а синекури в місцевій вугільній шахті та на теплоелектростанції «Електропривреди» підживлюють згадану парламентську фракцію.
У громаді Зета владу здійснює ДНП Кнежевича, і його останні дії не мають підтримки ширшої коаліції. Йдеться про локальну справу і локальну тему, у якій багаторічне невдоволення мешканців села Ботун через забруднення від нині закритого Алюмінієвого комбінату використовується як паливо для протестів проти запланованого будівництва станції очищення стічних вод для столиці Подгориці, у якій проживає майже третина громадян Чорногорії. Цей об’єкт має фінансову й політичну підтримку Європейського Союзу, а його будівництво допомогло б процесу вступу, оскільки Чорногорія повинна задовольнити стандарти захисту довкілля.
Хоча ДНП Кнежевича в парламенті Подгориці та на державному рівні разом із партнерами голосувала за всі плани й документи, які дозволили підготовку та розробку проєктної документації, протести були організовані в момент, коли роботи вже мали розпочатися і коли техніка повинна була зайти на будівельний майданчик.
Цю зміну позиції Кнежевича багато хто пов’язує з тиском із Сербії, яка вже певний час публічно й відкрито демонструє невдоволення заявами про можливість самостійного вступу Чорногорії до Європейського Союзу. Це суперечить політиці Александара Вучича, який прагне, щоб регіон увійшов до ЄС як єдине ціле. Оскільки Сербія має численні невирішені проблеми та підтримка членства в ЄС перебуває на найнижчому рівні з початку переговорів, такі очікування виглядають важкоздійсненними, хоча Вучич має друзів, союзників і однодумців у ЄС, таких як Віктор Орбан і Роберт Фіцо, а також сигнали заохочення з Франції. Проблеми Сербії з Косовом, а також тісні зв’язки з Росією є головною перепоною, через яку Вучич нереалістично очікує, що весь регіон стане заручником цих проблем.
Кнежевич є близьким соратником і другом Александара Вучича. Він був гостем майже на всіх партійних зібраннях Вучичевої Сербської прогресивної партії і часто хизується фотографіями приватних зустрічей із Вучичем та його родиною. Він підтримав його після протестів у Сербії, а натомість у його розпорядженні перебуває велика мережа телевізійних каналів і медіа Вучича в Чорногорії, таких як Prva TV, Adria TV, портали Borba, Alo й IN4S, а також частина громадського мовника RTCG, які просувають наративи про нібито шкідливість і корупцію, що стоять за проєктом станції очищення стічних вод.
Безпосередньо перед Новим роком Кнежевич разом із партійними соратниками та представниками громади Зета заблокував в’їзд на будівельний майданчик, після чого мера Зети та ще кілька десятків громадян було доставлено до поліції. Поліція свідомо уникнула арешту Кнежевича, розуміючи, що він використав би це з метою подальшої дестабілізації, після чого він сам увійшов у поліцейське авто, щоб інсценувати арешт. Белградські медіа, близькі до Вучича, протягом тижнів після цього вели кампанію про нібито жахливе становище сербів у Чорногорії.
Кнежевич пригрозив виходом з уряду і, як і очікувалося, переніс фокус з екологічного питання на поле ідентичнісних відмінностей, вимагаючи запровадження сербської мови як офіційної в Чорногорії, введення сербського триколора як офіційного символу держави, як «народного прапора», а також винесення на процедуру закону про подвійне громадянство, який дозволив би великій кількості громадян Сербії отримати чорногорське громадянство за походженням.
Йдеться про добре відомі вимоги сербської націоналістичної політики в Чорногорії, яку підтримує і Сербська православна церква, і в яких критики бачать мету поставити Чорногорію в підлегле становище щодо Сербії та віддалити її від регіональних і європейських політичних потоків.
Цікавим є те, що «старший» партнер Кнежевича Андрія Мандич, голова парламенту і лідер Нової сербської демократії, найбільшого партнера ДНП у коаліції «За майбутнє Чорногорії», хоча й поділяє ті самі політичні цілі, вважає, що перебування при владі та спокійна, стратегічна робота над їх реалізацією є ефективнішим підходом. Багато хто, зокрема й структури, близькі до Вучича, стають нетерплячими через поведінку Мандича, тож на протестах у Ботуні можна було почути й скандування, які звинувачують його у зраді. Конфлікт наразі не має відкритого характеру, але очевидно, що він існує і ретельно маскується.
Хоча політика Вучича має дуже низьку підтримку в Чорногорії, зокрема й серед сербів, це не означає, що сербський націоналізм у своїй агресивній чорногорській версії не є потужно присутнім і глибоко вкоріненим у структурах влади в країні.
Любомир Філіпович. Чорногорський політолог
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру
