Треба терміново розпочати демонтаж старого режиму
Карнавальна атмосфера по всій країні, від столиці до найменших населених пунктів Сербії. Весела молодь святкувала перемогу Студентського списку. Танцювали коло, святкували до ранку й співали: «Вучич пішов, Вучич пішов!»…
«Якось усе надто швидко відбулося» — шоковані були ті, хто очікував, що Вучич не піде з влади мирно. Після всього тиску, репресій, побиття інакодумців, демонстрантів і корупційних скандалів — судові наслідки неминучі.
Вранці після виборів намагалися розв’язати дилему — чому Александар Вучич захотів усіх здивувати й першим, раніше за всіх, оголосити про власну поразку? Але формула його поразки проста: висока явка виборців (близько 70 відсотків) і велика різниця — Студентський список (53 відсотки голосів) здобув майже на 15 відсоткових пунктів більше, ніж коаліція навколо Сербської прогресивної партії (39 відсотків голосів).
Це класичний приклад ненасильницької «виборчої революції». Другої в Сербії після «5 жовтня» 2000 року, коли впав тодішній лідер Слободан Милошевич. Водночас це друга «виборча революція», що відбулася по сусідству, лише через кілька місяців після поразки прем’єр-міністра Віктора Орбана в Угорщині.
Мабуть, можна було б говорити про ефект доміно або тенденцію, адже гібридні режими Орбана й Вучича мали подібну природу. Результат однаковий — перемога над автократами за цілком несприятливих умов під час виборів.
В Албанії також тривають протести проти корупції та прем’єр-міністра Еді Рами, але чергові парламентські вибори там відбудуться лише в середині 2029 року. Молодь піднімає свій голос і протестує по всій Європі, вимагаючи кращих умов навчання та життя, але існують і ключові відмінності від згаданих повалених автократів із Південно-Східної Європи. Орбан, Вучич і Рама — багаторічні лідери «твердої руки», які перебувають при владі понад 13 років. В Угорщині та Сербії зміна влади й протести відбулися без радикалізації. Спільним для всіх трьох лідерів є те, що вони політичними та корупційними засобами намагалися отримати «захист» родини Трампа.
Нові імена — шанс і ризик
Що далі? Запитують усі, хто голосував за Студентський список, тобто проти Александара Вучича. Перемога Студентського списку не лише привела нові імена до сербського парламенту, а й прибрала відомі старі — з обох боків політичного фронту. Уперше до парламенту не пройшла Соціалістична партія Сербії — ключовий учасник трьох із половиною десятиліть невдач сербського переходу, гвинтик усіх воєн 1990-х і традиційна проросійська опора на Західних Балканах.
Коаліція «Європейська Сербія», яку очолювала Партія свободи і справедливості, не лише не подолала прохідний бар’єр, а й отримала дуже малу підтримку — менш як один відсоток (0,3 відсотка голосів). Виборці безжально покарали насамперед їхніх лідерів, серед іншого й через сумнівні оборудки під час попередніх виборів.
Коли йдеться про зміну політичних еліт, несподівана ситуація в Сербії дещо нагадує прихід до влади в Україні у 2019 році Володимира Зеленського та його партії «Слуга народу». Величезна хвиля невдоволення громадян традиційною українською політичною елітою та корупцією привела зовсім нових людей без політичного досвіду, які й до війни досить добре давали собі раду в державі.
Серед перших 140 кандидатів зі Студентського списку, які, згідно з виборчою проєкцією, мають увійти до Народної Скупщини Сербії, найбільше представлені працівники освіти й академічної спільноти, а значну частку становлять також фахівці з охорони здоров’я, права, економіки, культури та мистецтва. Очікується новий уряд фахівців.
Нові імена водночас є шансом і ризиком. Адже, на відміну від української «Слуги народу», Студентський список не має лідера (Ілія Срданович стверджує, що він лише перший у списку), не має партійної структури та ієрархії. Загалом це політологічний феномен, коли такий автентичний децентралізований рух перемагає клієнтелістську вертикаль режиму Сербської прогресивної партії. Ймовірно, це ще одна з причин, чому Вучич відмовився від кровопролиття й відступив перед студентськими кадрами, вважаючи, що має перевагу над їхньою недосвідченістю та відкритістю.
На думку аналітиків, після поразки Вучича треба терміново розпочати демонтаж старого режиму, особливо спецслужб і медіа. Можна було б сказати, що цей процес розпочався, адже в понеділок регіональна суспільна телерадіокомпанія «Радіо-телебачення Воєводини» вибачилася перед своїми глядачами за непрофесійне висвітлення, а головний редактор подав у відставку.
Через два дні після виборів кандидати Студентського списку надіслали відкритого листа керівництву «Радіо-телебачення Сербії», в якому вимагають відставки керівників і тимчасового управління на суспільному мовнику. Студентський рух повідомив у соціальних мережах, що конфліктам і насильству немає місця, що вони не підтримують вторгнення до будівель медіа та інституцій, після того як група демонстрантів увірвалася до TV Informer, який був найбрутальнішим інструментом влади для очорнення інакодумців.
Дещо складніше буде з Агентством безпеки та розвідки і військовими службами безпеки Республіки Сербія, де зміни неможливо здійснити без формування парламенту та нового уряду, на що потрібно від двох до чотирьох місяців. Ще більшою проблемою є те, що ці служби потребують ґрунтовних змін ще від часів комунізму.
Значна частина суспільства вважала, що Вучич і його оточення не приймуть результатів виборів і поразки. Але добровільна передача влади та швидке прийняття результатів, можливо, означають перехід до нової тактики, за якої не варто недооцінювати Сербську прогресивну партію в опозиції, адже значна частина її людей, які отримали посади або роботу клієнтелістським шляхом, збереже свої позиції.
Правосуддя — тема, яку недостатньо актуалізували під час студентських протестів у Сербії. Нова студентська влада зможе спертися на Прокуратуру з питань організованої злочинності, яка, можливо, є єдиною, що збереглася від впливу режиму. У своєму плані студенти анонсують звільнення судів і прокуратури разом зі створенням Спеціальної прокурорської поліції. Однак буде потрібна ґрунтовніша реформа правосуддя, на рівні тієї, яку мали Румунія та Україна — держави з ендемічною корупцією.
Зовнішня політика і Косово — камінь спотикання
Ще одна річ, на яку розраховує Вучич, — це розбіжності щодо зовнішньої та регіональної політики, які були присутні й під час розпаду Демократичної опозиції Сербії невдовзі після перемоги над Милошевичем. У реченнях, що прозвучали після визнання виборчої поразки, Вучич заявив, що до весни наступного року Студентський список запровадить санкції проти Російської Федерації.
Популярний професор Йово Бакич зі Студентського списку заявив телеканалу RT Balkan, що новий майбутній уряд Сербії не запроваджуватиме санкцій проти Росії і що політика щодо Москви не зміниться. І під час передвиборчої кампанії представники Студентського списку робили популістські заяви про майбутню зовнішню політику Сербії, стриманість щодо ЄС і відкритість до Росії.
Тема збереження Косова в межах Сербії домінувала серед представників Студентського списку. Для молоді ця тема, очевидно, важлива й болюча. Під час святкування в ніч виборів молодь співала пісні й носила символи звеличення Косова, супроводжуючи це шовіністичними та гомофобними скандуваннями.
Уже зараз зрозуміло, що Косово стане першим каменем спотикання для Студентського списку як на регіональному, так і на міжнародному рівні. Якщо в ключових державах ЄС відбудуться політичні зміни, окремі представники нового уряду можуть тяжіти до популярного в Європі та світі тренду — ультраправих.
Розрив із безперервністю недемократичного режиму Сербської прогресивної партії — перший реальний крок змін у сербському суспільстві, який відбувся одразу після виборів. І навіть якщо нова влада зробить дуже мало, адже в Сербії інституції системно зруйновані, кожна криза вестиме до розв’язання через нові вибори, які вже не можуть бути настільки підконтрольними, як за Сербської прогресивної партії. Другий крок уже тут — президентські вибори до кінця року.
Boris Varga. Serbian political scientist and journalist.
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру
