7-8 травня у Сербії з візитом перебував президент КНР Сі Цзіньпін. З минулого візиту китайського керівника пройшло 8 років, йому кілька разів надсилали запрошення, дуже чекали, і зустріли дуже пафосно. Настільки пафосно, що це примусило деяких сербських спостерігачів згадати соціалістичну Югославію часів правління Тіто.
Втім, про югославське минуле довелося згадувати не тільки через зовнішній антураж візиту, але і через його зміст.
Пафос а-ля Югославія
В сербській пресі Сі Цзіньпіня називали «Найбільшим світовим лідером», до зустрічі готувалися масштабно і заздалегідь. Чомусь точний час прибуття президентського борту Сі Цзіньпіня був для сербської сторони невідомим. Можливо, все залежало від ходу переговорів у Франції, звідки китайський керівник відправився на Балкани. За іншою версією, причина була в безпекових питаннях.
«З раннього ранку ведуться розмови про його приїзд, але, здається, у Сербії склалася нездорова ситуація з безпекою, тому час його приїзду прихований» – сказав в інтерв’ю N1 сербський журналіст Міша Бркич.
Очікували китайського лідера кілька годин, супроводжуючи очікування прямими телевізійними включеннями з запланованого маршруту слідування кортежу голови КНР і розповідями про підвищені заходи безпеки. На забезпечення порядку виставили 4500 поліцейських. Окремо підкреслювали забезпечення повітряного ескорту: літак китайського керівника супроводжували сербські Міг-29. Повідомлялося, що навіть президент Сербії Александар Вучич прибув зустрічати свого китайського колегу трохи раніше.
В аеропорті, для тих, хто вимушений був довго чекати гостя, організували виступ фольклорних ансамблів пісні і танцю.
Для надання більшої урочистості події та демонстрації всенародної любові до Китаю, до столиці Сербії автобусами звозили «трудящих» з різних куточків країни.
«Я очікував, що зі шкіл виведуть дітей з китайськими прапорцями, щоб помахали але, на щастя, настає вечір. Мені все нагадує період 1960-х і 1970-х років, коли різні азіатські та африканські диктатори приїжджали до Сербії, і нас виводили на вулиці, щоб ми їм махали і раділи цьому. Це свідчить про те, що суспільство насправді навмисне наповнюють якоюсь незвичайною інформацією, щоб візит набув якомога більшого значення», – сказав Бркич.
Про часи Югославії нагадували і інші обставини прибуття голови КНР до Белграду. Візит Сі вмисно був запланований саме на 7 травня, адже ця дата глибоко символічна. 7 травня 1999 року в ході операції НАТО було розбомблене посольство Китаю. Цей інцидент активно використовувався як тодішнім керівництвом Югославії на чолі зі Слободаном Мілошевичем, так і сьогоднішніми політиками в Белграді та в Москві для розпалювання антизахідних настроїв.
Тиха річниця
В 2016 році, в перший візит Сі Цзіньпіна до столиці Сербії, вшанування жертв повітряного удару стало однією з найгучніших подій.
Цього року, напередодні поїздки китайського лідера до Європи, Пекін розповсюдив статтю від імені Сі Цзіньпіна, значну частину якої той присвятив інциденту 25-річної давнини і ще раз пригрозив не пробачити і не забути події 7 травня 1999 року. Російські і проросійські пропагандисти очікували яскраве антизахідне, насамперед, антиамериканське шоу.
Але реальність виявилася іншою. Літак Сі Цзіньпіня приземлився глибокого вечора, і на місце, де знаходилося посольство Китаю, високий гість не поїхав. Наступного дня, 8 травня, цей пункт і цю тему теж оминули. Жодного публічного висловлювання Сі на згадку трагедії 7 травня не пролунало.
Може бути кілька пояснень з цього приводу.
Найпростіше – те, що візит виявився зіжмаканим через затримку у Франції. Але ніщо не заважало, за бажанням, перенести комеморацію на наступний день.
Інше пояснення є більш складним, і пов’язане із поточною безпековою ситуацією на європейському континенті та з сучасною зовнішньою політикою Китаю.
Події далекого 1999 року сьогодні сприймаються на тлі повномасштабної війни в Україні. В зв’язку з цим згадують і російське бомбардування Одеси влітку 2023 року, коли пошкоджень зазнало консульство КНР в Україні. Показовою була реакція китайської сторони, точніше, її відсутність. Тобто, Пекін вирішив не загострювати відносини із Росією, незважаючи ні на що.
Таким чином, нинішня позиція лідера КНР щодо подій 25-річної давнини під час візиту до Сербії може бути пов’язане із бажанням не нашкодити відносинам із Заходом.
Втім, пояснення може бути іншим – Сі міг не захотіти змінювати фокус і відвертати увагу від головною, на думку китайського керівництва, мети поїздки до Європи – розбудови «глобальної спільноти єдиної долі».
Спільнота єдиної долі
За підсумками візиту китайського лідера, Китай та Сербія вирішили створити «спільноту єдиної долі», піднімаючи двосторонні відносини на новий рівень, що має перевищувати встановлене у 2016 році стратегічне партнерство.
Як кажуть експерти-сінологи, термін «Спільнота єдиної долі» – це ініціатива Сі Цзинпіня, яку він проголосив у 2015 році на 70-й Генасамблеї ООН. Сутність цієї ініціативи складається з кількох тез, які описують китайське бачення розбудови гармонії і миру в усьому світі. Кілька цитат з офіційних заяв, що пояснюють концепцію:
«Народам усіх країн слід спільними зусиллями будувати спільноту єдиної долі людства, створювати таку прекрасну реальність, де панує мир, загальна безпека, спільне процвітання, відкритість та інклюзивність, чиста екологія».
«Ми повинні поважати один одного, проводити рівноправні консультації, з твердою рішучістю відмовитися від менталітету “холодної війни” й політики сили. До міждержавних відносин слід застосувати нові підходи, що виходитимуть із діалогу і партнерства, а не конфронтації й блокового мислення. Суперечки та розбіжності повинні вирішуватися шляхом діалогу й консультацій».
«Усі країни рівні, великі, сильні та багаті не повинні ображати, утискувати та пригнічувати маленьких, слабких та бідних. Принцип суверенітету означає не лише те, що суверенітет і територіальна цілісність усіх країн є недоторканими, а й те, що ніхто не має права втручатися у внутрішні справи інших. Він також означає, що треба відстоювати право всіх країн самостійно обирати для себе суспільний устрій та шлях розвитку, а також шанобливо ставитися до практичних зусиль усіх країн щодо забезпечення економічного та соціального розвитку та покращення рівня життя народу».
Фактично, йдеться про спробу Китаю побудувати союз позаблокових країн, які мають самостійно ухвалювати рішення щодо своєї зовнішньої чи внутрішньої політики, не звертаючи увагу на тиск чи претензії з боку інших держав чи міждержавних союзів.
Яким чином Сербія, що знаходиться в процесі вступ до Європейського Союзу і зобов’язана запроваджувати євроінтеграційні реформи та узгоджувати свої дії на зовнішньої арені із політикою ЄС, наразі незрозуміло.
Сербська квасоля в обмін на європейський ринок збуту
Щодо економічної співпраці Сербії з Китаєм, то особливих проривів тут не чекали, адже всі проекти 2016 року реалізуються за планом, а зона вільної торгівлі ще не почала діяти.
Китай є другим за величиною торговим партнером Сербії після Німеччини. Але якщо дефіцит зовнішньої торгівлі з Німеччиною становить пів мільярда євро, то з Китаєм торік становив 3,4 мільярда.
Це має змінити угода про вільну торгівлю між Белградом і Пекіном, яка набуде чинності в липні, сподіваються в Сербії. За словами президента Вучича, головна мета – продавати китайцям більше сербських овочів, фруктів, алкогольних напоїв і вина.
Але деякі спостерігачі сприймають такі перспективи зі скепсисом.
Сербський журналіст Міша Бркич стверджує, що з 2010 по минулий рік Сербія позичила у Китаю 17 мільярдів євро. «З цього в 2021 і 2022 роках він (сербський уряд) був світовим лідером із запозичень, із залученням кредитів у Китаї, і я не очікую зараз нових кредитів», – зазначив він. «Що стосується торгівлі, ми підписали торгову угоду з Китаєм. Тут про це багато говорять, але приховують те, що угода не вступає в силу відразу, а поступово коригується протягом п’яти років. Я вважаю, що Сербія не має достатньо сільськогосподарської продукції, щоб досягти успіху на китайському ринку. Ми забуваємо, що ця угода є двосторонньою, і що Китай має відкриті двері для заповнення сербського ринку своєю продукцією, і я очікую, що китайського часнику в Сербії скоро буде набагато більше, ніж сербської квасолі в Китаї», – оцінює журналіст.
Ясно, що Пекін зацікавлений зовсім не у балканській квасолі. За програмою китайського уряду “Пояс і шлях”, Китай має завоювати і закріпити за собою всі перспективні ринки збуту, перш за все європейські. А для цього необхідно контролювати шляхи руху китайських товарів до Європи. Відомо, що влада в ЄС воліє сама контролювати свій ринок. Зробити доступними ринки Європи – таке завдання стоїть перед китайським керівництвом. Допомогти в цьому можуть країни, керівництво яких в тій чи іншій мірі є в опозиції до політики ЄС. Це, насамперед, Сербія поза Євросоюзом і Угорщина всередині. Втім, без надійного виходу до моря ця співпраця не буде ефективною.
Ще одним аспектом візиту китайського лідера, який обговорювали аналітики в регіоні, стала тема можливого «імпорту» авторитарних технологій управління «на замовлення» сербської влади.
Нагадаємо, що після візиту 2016 року Сербія придбала у Китаю систему для тотального стеження за громадянами з розпізнаванням обличь на вулицях. Її можна використовувати для боротьби з тероризмом, а можна і для тотального відстеження поведінки громадян.
Делегація правлячої партії їздила до Китаю «на навчання». Опозиція переконана – китайські товариші вчили сербів саме авторитаризму.
Міша Бркич каже, що передача китайських нових технологій Сербії, про що розповідає сербське керівництво, триває вже понад 10 років, але це стосується саме політичної сфери.
«Дивіться, опублікували новину про те, що інститут з Китаю навчав людей з правлячої партії, як керувати. Кілька років тому велика делегація СНС (Сербська прогресивна партія) відвідала Китай і пройшла навчання, як одна партія керує країною. Коли наш президент говорить про трансфер нових технологій в економіку, я хотів би, щоб він розповів нам, як виглядає трансфер правлячих технологій від Комуністичної партії”.
Зброя та геополітичні маневри
Не всі підсумки візиту є публічними. Зокрема, за кадром залишилася тема поставок китайської зброї до Сербії.
Ще півроку тому сербська влада пишалася купівлею у Китаю системи протиповітряної оборони FK-3, а також бойових і безпілотних літальних апаратів, оголошувала про продовження сербсько-китайської військової співпраці, а тепер раптом тематика озброєння виявилася неактуальною.
Експерти з безпеки не вірять, що під час нинішнього візиту китайської делегації до Белграда про співпрацю у військової сфері не йшлося. Втім, скоріше за все, сторонами було ухвалене рішення не говорити на цю тему публічно, тому що закупівлею китайської зброї для армії Белград дратує не тільки Брюссель, чи Вашингтон, але і Москву.
За підсумками візиту можна впевнено говорити про те, геополітичний компас Белграда тепер вказує більше на Схід, ніж на Захід. Але дещо парадоксальним є те, що, завдяки тяжінню до Пекіну, стрілка сербської зовнішньої політики трохи відхилилася від московського напрямку. І це факт знов нагадує про часи Тіто, коли Югославія виконувала карколомні геополітичні маневри між Заходом та Сходом.
