За всіма технічними параметрами Чорногорія наразі лідирує серед кандидатів на членство в Європейському Союзі. Центральна партія правлячої коаліції, сформована поміркованими лідерами протестного руху 2020 року, пов’язаних із Сербською православною церквою, провела ребрендінг, представляючи себе як відверто проєвропейська сила. Вони назвали власну програму фіскальної реформи «Європа зараз», а пізніше так само назвали свою партію.
Кандидати саме цієї партії за останні два роки зайняли крісла президента і прем’єр-міністра Чорногорії. Незважаючи на численні скандали, один із яких призвів до розколу партії та вигнання новообраного президента Чорногорії, правлячій політичній структурі вдалося залишитися при владі, насамперед завдяки підтримці проросійських сербських ультранаціоналістів із колишнього Демократичного фронту, нині перейменованого в коаліцію «За майбутнє Чорногорії». Ця коаліція широко сприймається як філіал режиму Вучича в Белграді та часто підриває європейські досягнення молодої технократичної команди, що оточує прем’єр-міністра Спаїча, фокусуючи увагу на суперечливих питаннях. Серед інших членів коаліції – невелика карманна партія «Демократи» та партії національних меншин, що представляють інтереси боснійців і албанців.
Незважаючи на численні скандали та націоналістичні спалахи, коаліції вдалося зберегти стабільність.
Остання велика урядова криза сталася після масової стрілянини в Цетин’є, під час якої загинули 13 людей, у тому числі діти. Ця трагедія викликала протести проти Міністерства внутрішніх справ, очолюваного демократами — партією, яка стала синонімом клієнтелізму, некомпетентності та безвідповідального управління. Наразі партія контролює увесь сектор безпеки, який часто звинувачують у недбалості та скомпрометованості впливом сербської та російської розвідок.
Хоча Спаїч представляє себе як проєвропейського центриста, його дії та дії його найближчих соратників свідчать про інше. Його загравання з сербськими проросійськими націоналістами та церковними лідерами, а також рішуча підтримка політики Ілона Маска та президента США Дональда Трампа викликають сумніви щодо його справжньої політичної орієнтації.
Ні для кого не секрет, що Спаїч є фанатом криптовалют з тісними зв’язками з міжнародними лібертаріанськими рухами. Незважаючи на попередні обіцянки серйозних реформ і регулювання криптовалют, спрямовані на перетворення Чорногорії у криптовалютний хаб, ці ініціативи наразі призупинено.
Популярність Спаїча спочатку різко зросла після штучного підвищення заробітних плат, широко підтриманого громадянами. Однак ця підтримка слабшає, зокрема через інфляцію, яку частково спричинили фіскальні реформи його уряду. Він намагався зберегти прихильність громадськості, оголосивши про масштабні інвестиції в інфраструктуру. Однак нещодавні місцеві вибори в Подгориці та важливому в економічному та туристичному відношенні місті Будва свідчать про різке падіння популярності його партії. Майбутні вибори в Нікшичі, другому за величиною промисловому центрі Чорногорії, ще більше підкреслюють послаблення його впливу, оскільки містом наразі керує сербський ультранаціоналіст із його коаліції.
Уряд Спаїча стикається зі значними проблемами. Європейський порядок денний вимагає реформ, які Спаїч, здається, не бажає впроваджувати. Його опір узгодженню політики Чорногорії з візовою політикою ЄС говорить про те, що незабаром він може відчути наснагу більш відкрито кинути виклик директивам Брюсселя.
Багато залежатиме від результату війни в Україні та ширших геополітичних зрушень, які вже спричиняють серйозні розриви в трансатлантичних відносинах. Незважаючи на те, що Чорногорія – невелика країна, їй все ж доведеться обирати сторону та визначати свій подальший шлях. У разі глибшої кризи коаліція Спаїча може опинитися перед ще більшою дилемою.
Ще занадто рано прогнозувати, яким буде підхід другої адміністрації Трампа до Балкан, але відомого в регіоні дипломата Річарда Гренелла не вважають неупередженим чи об’єктивним, особливо якщо запитати людей у Косово, Боснії чи опозицію в Чорногорії. Початкові сигнали, принаймні в соціальній мережі X, свідчать про те, що Спаїч і Гренелл підтримують дружні стосунки.
Крім сербської фракції в партії Спаїча є також проєвропейські члени, орієнтовані на громадський сектор. Деякі аналітики передрікають партії черговий розкол, адже вона вже втратила президента Чорногорії Якова Мілатовича та колишнього міністра юстиції Андрея Міловича.
Опозиція у Чорногорії залишається значною мірою дезорганізованою та дискредитованою через минулі корупційні скандали та зв’язки з організованою злочинністю. Крім того, найбільша опозиційна сила все ще перебуває в тіні впливу колишнього президента Міло Джукановича.
Отже ця слабка опозиція змушена боротися із громадським невдоволенням і не може являти собою переконливу альтернативу владним силам.
Найбільші загрози для нинішнього уряду походять як від внутрішнього, так і від зовнішнього тиску, який може виявитися непосильним для крихкої, але поки ще стійкої адміністрації Спаїча.
Якщо протести в Сербії вщухнуть і Вучич зміцнить свою владу, європейська траєкторія Чорногорії може бути підірвана. Так само, як Путін не зацікавлений у процвітаючій і стабільній Україні, Вучич не зацікавлений у процвітаючій і демократичній Чорногорії як державі-члені ЄС.
Цю напруженість потрібно буде якось розряджати, і вирішення проблеми може відбутися за рахунок або уряду Спаїча, або європейського майбутнього Чорногорії.
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру.
Любомир Філіпович. Чорногорський політолог
