Минув місяць після проведення виборів у США. Саме час оцінити потенційний вплив нової американської адміністрації на Балканський регіон. Цей регіон (який довгий час перебував на роздоріжжі конкуруючих інтересів) уже має непросту історію відносин з президентом Трампом. Чимало змін та суперечливих ситуацій відбулося під час першого терміну його перебування на посаді президента США. В той час на Балканах, де завершилися криваві конфлікти 1990-х років, спостерігалася тенденція до нестійкого миру, з нестабільними демократичними реформами та процесом європейської інтеграції. Особливо це стосувалося країн, які безпосередньо постраждали від воєн, наприклад, Боснія та Косово, де і дотепер відчуваються суттєві наслідки конфлікту.
Наслідки першого терміну правління Трампа на Балканах
Перший термін президента Трампа ознаменував початок того, що дехто вважав переосмисленням постконфліктного порядку на Балканах. «Замороження конфліктів» забезпечило певну стабільність регіону з кінця 1990-х років, але не призвело до значного прогресу. Для Боснії та Косово така стагнація уповільнила процес їхньої євроінтеграції. Меркантильний підхід Трампа до зовнішньої політики (що передбачає укладання угод замість сприяння системним змінам) не лише надав нові можливості, а й створив проблеми на Балканах.
Тоді однією з найпомітніших ініціатив Трампа стала його участь у діалозі між Сербією та Косово. Ці зусилля були спрямовані на вирішення однієї з найгостріших ситуацій у регіоні. Вони супроводжувалися чутками про спірні ідеї (такі як територіальний обмін), які отримали значну підтримку громадськості, хоча офіційно так і не були схвалені. На думку критиків, попри певний прогрес, стабільність Косова залишалася вразливою як і раніше.
Зустрічі між сербськими та косовськими лідерами часто закінчувалися символічними жестами, а не важливими угодами. Наприклад, обіцянка Сербії перенести своє посольство до Єрусалиму — ключова мета зовнішньої політики Трампа — залишилася невиконаною.
Політика Байдена на Балканах
Попри великі надії покладені на Байдена та його адміністрацію щодо Балкан, його політика особливо не відрізнялася від політики його попередника. Посольство США в Белграді під керівництвом Кристофера Хілла поводилося досить стримано в питанні розв’язання проблеми посилення автократії та забезпечення демократії в Сербії. Тим часом західні держави критикували дії прем’єр-міністра Косова Альбіна Курті, попри те, що уряд Курті домігся певного прогресу в ліквідації мереж організованої злочинності Вучича на півночі Косова. Це поклало край непростому співіснуванню Белграда і Приштини, хоча і з наслідками (наприклад, інцидент у селі Баньська та інші прикордонні суперечки). Втім, зусилля Курті забезпечили більшу автономію у політиці косовських сербів, отримавши шанс звільнитися від впливу Вучича.
Ширший геополітичний контекст
Наразі геополітичні ставки для Балкан високі як ніколи, особливо в контексті війни в Україні та мінливої ролі НАТО. Боснійські ЗМІ припускають, що політика Трампа може передбачати заходи з обмеження націоналістичних амбіції сербів, які втілені, наприклад, у кампанії «Зробимо Сербію знову великою» (активно підтримується Росією). Початкова ейфорія сербських націоналістів від обрання Трампа президентом США зійшла нанівець, і багато хто вважає, що вважає цю ейфорію продуктом російської пропаганди, яка намагається подати результати виборів у США як стратегічну перемогу Москви.
Поки очікування не високі, адже регіон намагається зрозуміти політику США за новообраного президента. Дії адміністрацій Байдена і Трампа демонструють складну американську політику щодо Балканського регіону, де прогрес часто залежить не від різких політичних змін, а від інтенсивності дій. Поки зарано говорити про те, що повернення Трампа принесе можливі зміни в регіоні. Проте Балкани — регіон зі складною та важливою геополітичною роллю — як і раніше, залишатиметься головним індикатором ефективності зовнішньої політики США в епоху відновлення глобальної конкуренції держав.
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру.
Любомир Філіпович. Чорногорський політолог
