Вибори в Північній Македонії часто відображають глибокі суспільні тріщини та політичну напругу, яка виходить за межі звичайного політичного суперництва. Домінуючими темами в політичному дискурсі є не лише економічні питання чи соціальна політика, але часто й питання ідентичності, національної історії та міжнародних відносин. Питання ідентичності є особливо актуальним у даній виборчій кампанії.
У центрі політичної арени Північної Македонії стоять дві основні партії: ВРМО-ДПНМЕ (Внутрішня македонська революційна організація – Демократична партія македонської національної єдності) та СДСМ (Соціал-демократичного союзу Македонії) . ВРМО-ДПНМЕ, традиційно розігруючи карту національної ідентичності, використовує для мобілізації виборців почуття образи, яке з’явилося після нещодавніх змін назви держави. Перехід від назви «Македонія» до «Північна Македонія» як складова Преспанської угоди з Грецією в 2018 році, незважаючи на сприяння просуванню країни на шляху до інтеграції в ЄС і НАТО, залишив гіркий присмак у частини населення, яка сприймає це як зраду національних інтересів.
І навпаки, СДСМ часто спирається на майбутнє країни в європейських і трансатлантичних структурах. Тим не менш, ця партія також є об’єктом критики. Багато хто вважає її частиною статус-кво, пов’язаного з корупцією та неефективністю, що призводить до широкого поширення політичної апатії серед виборців. Це створює враження, що виборці частіше голосують «проти», а не «за» такий варіант, що відображає глибоку політичну поляризацію всередині країни.
ВРМО-ДПНМЕ також стикається з проблемою пошуку балансу свого націоналістичного дискурсу з реальною політикою, особливо щодо угод із сусідами про назву та ідентичність. Незважаючи на публічне засудження цих угод, передбачається, що у випадку приходу до влади, їм все ж доведеться знайти спосіб їх дотримуватись, інакше країні загрожує міжнародна ізоляція.
Окрім македоно-болгарських і македоно-грецьких відносин, внутрішня динаміка між етнічними македонцями та албанцями залишається однією з ключових проблем країни. Албанці складають майже третину населення. Конфлікт 2001 року, зіткнення між македонськими силами безпеки та албанськими повстанцями призвели до збільшення політичного представництва албанської меншини через Демократичний союз за інтеграцію (DUI). Відтоді DUI постійно перебуває при владі, що змушує декого відчувати, що їхній вплив є надмірним і несправедливо розподіленим, особливо у світлі звинувачень у корупції та непотизмі.
Також помітний і конфлікт на албанській політичній сцені, де незначні фракції відходять від DUI і шукають свого політичного простору. Це свідчить про те, що політичний ландшафт Північної Македонії фрагментований не лише за етнічними ознаками, але й у межах самих етнічних груп.
ВРМО-ДПНМЕ вперше обіцяє не вступати в коаліцію з DUI, замість цього включивши у склад уряд албанську опозицію.
Крім того, свою роль у македонській політиці відіграють зовнішні впливи. Хоча російський вплив не такий помітний тут, як в інших частинах Західних Балкан, існує певний рівень підтримки з боку Росії, особливо коли йдеться про антизахідну риторику. З іншого боку, зв’язки із Сербією та Сербською православною церквою формують частину політичного та соціального контексту, особливо через ВРМО-ДПНМЕ, яка іноді використовує православну релігійну риторику для посилення свого націоналістичного наративу. Відносини між Сербською та Македонською православними церквами, іноді напружені в минулому, нещодавно показали ознаки покращення, особливо після досягнення домовленості про автономію Македонської церкви. Александар Вучич вкладає значні кошти в кампанію в Північній Македонії, і звідси його значна популярність серед македонців.
DUI б’є на сполох через можливі післявиборчі потрясіння. 18 березня партія висловила стурбованість можливими заворушеннями після травневих парламентських виборів, натякаючи на «російський сценарій», за яким можуть прослідувати албанська та македонська опозиційні партії, зокрема ВРМО-ДПНМЕ та Левіца (ліві). Хоча деталі цього передбачуваного сценарію залишаються невизначеними, занепокоєння DUI випливає з побоювань саме узгоджених дій цих опозиційних партій, спрямованих на дестабілізацію виборчого процесу та розпалювання політичного розбрату. Партія звинувачує опозицію в наклепі на кандидата в президенти від DUI Буяра Османі та тимчасового прем’єр-міністра Талата Джафері і тим самим сприянні наративу, що є в інтересах Росії. Закликаючи опозиційні фракції дотримуватись європейських демократичних стандартів у передвиборчій кампанії, DUI застерігає їх від дій, які можуть зірвати європейський шлях Північної Македонії та мимоволі повернути країну в орбіту впливу Москви.
У цьому заплутаному політичному ландшафті економічні питання та соціальні права часто відходять на другий план, хоча вони мають вирішальне значення для повсякденного життя громадян. Низькі стандарти життя, високий рівень безробіття та еміграція молоді в пошуках кращих можливостей залишаються ключовими проблемами, з якими стикається Північна Македонія. Ці економічні виклики ще більше посилюються широко поширеною корупцією та кумівством у політичних та економічних інститутах, що зменшує довіру громадян до політичної системи та обмежує іноземні інвестиції.
Освіта та охорона здоров’я, як ключові сфери, що безпосередньо впливають на якість життя громадян, також страждають від браку реформ та інвестицій. Незважаючи на обіцянки, політичні еліти часто не здатні вирішити ці фундаментальні проблеми, що призводить до незадоволення виборців.
З іншого боку, питання зовнішньої політики, особливо в контексті євроатлантичної інтеграції, залишаються однією з небагатьох сфер, де серед основних політичних гравців існує широкий консенсус. Рух в напрямку членства в ЄС розглядається як ключова мета, яка може принести стабільність і процвітання, хоча шлях туди виглядає тернистим через внутрішні та зовнішні виклики.
З наближенням виборів очікується, що політичні партії зосередяться на мобілізації своїх електоральних баз завдяки гострій риториці та зверненню до емоційних і націоналістичних настроїв. Проте багато хто сподівається, що передвиборча кампанія також звільнить місце для конкретних політичних програм, спрямованих на реальні потреби та проблеми, з якими стикаються громадяни Північної Македонії.
З наближенням дня виборів стає очевидним, що результати матимуть глибокі наслідки не лише для внутрішньополітичної динаміки Північної Македонії, але й для її міжнародних відносин і прагнень. Виборці стоять на роздоріжжі, обираючи не лише між різними політичними ідеологіями, але й між різними баченнями майбутнього своєї країни. Вибори стануть лакмусовим папірцем власне для самої демократії в Північній Македонії, вимірюючи готовність громадян брати участь у політичному процесі та висловлюючи свої погляди, а також дадуть політичним лідерам можливість продемонструвати свою відданість служінню суспільним інтересам і вирішувати реальні проблеми та виклики, з якими стикається суспільство.
Відсутність сильного лідерства стає все більш очевидною характеристикою політичної сцени в Північній Македонії, додаючи складності і без того складним соціальним і політичним викликам, з якими стикається країна. Нинішні лідери основних політичних фракцій, Хрістіан Міцкоскі з ВРМО-ДПНМЕ та Димитар Ковачевський з СДСМ, часто постають як фігури, яким бракує сильного особистого стрижня чи унікальності, що ставить під сумнів їхню здатність надихати електорат і впроваджувати будь-які значні зміни.
Брак харизматичного лідерства найбільш очевидний у моменти, коли очікується, що топові політики продемонструють бачення та дадуть вказівки для вирішення нагальних проблем, таких як економічна стагнація, корупція, етнічна напруженість та інтеграція до європейських і трансатлантичних структур. За відсутності міцного лідерства політичні партії, як правило, повертаються до застарілої риторики та популістських стратегій, які замість вирішення проблем ще більше посилюють суспільні розбіжності.
Це скрутне становище створює додаткове навантаження на демократичні інституції Північної Македонії, які мають орієнтуватися не лише на внутрішні виклики, але й на зовнішні очікування, особливо у сфері європейської інтеграції. Досягнення консенсусу, необхідного для впровадження важливих реформ, що є необхідною умовою для просування до членства в ЄС, виявляється занадто складним завданням без чіткого та рішучого лідерства.
Більше того, відсутність надихаючого лідерства підживлює апатію виборців, дедалі більше змушуючи громадян почуватися відірваними від політичного процесу. Коли лідери не в змозі сформулювати послідовне бачення майбутнього або здаються більш зосередженими на збереженні своєї влади, ніж служінні суспільному благу, громадяни скептично ставитимуться до будь-яких політичних опцій, що призведе до нижчої явки на виборах і загального зниження довіри до політичної системи.
У подібному середовищі існує нагальна потреба в новому поколінні політичних лідерів, які зможуть внести свіжість, автентичність та інновації в політичний дискурс. Необхідні лідери, здатні подолати вкорінені розбіжності, сформулювати чіткі та досяжні цілі та згуртувати громадськість навколо спільних інтересів. Хоча ця трансформація ймовірно потребуватиме часу та зусиль, вона життєво важлива для довгострокової стабільності та процвітання Північної Македонії.
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру.
Любомир Філіпович. Чорногорський політолог
