Енергетика дедалі виразніше стає одним із головних інструментів геополітичного впливу на Західних Балканах. Для Сполучених Штатів посилення присутності в цьому секторі означає не лише економічне розширення, а й спробу зменшити залежність регіону від російських енергоносіїв, обмежити політичний вплив Москви та зміцнити власні стратегічні позиції в Південно-Східній Європі.
Упродовж 2026 року Вашингтон уже зробив низку кроків, які свідчать про системний характер цієї політики: від підтримки нових інфраструктурних проєктів до просування американського скрапленого газу на регіональні ринки. Водночас практична реалізація таких планів стикається з політичними, інституційними та геоекономічними перешкодами, що особливо помітно на прикладі Сербії та Боснії і Герцеговини.
Енергетика як пріоритет
Наприкінці 2025 року Конгрес США ухвалив Закон про демократію та процвітання Західних Балкан як частину Закону про національну оборону (NDAA) 2026 року. Документ визначив енергетичний напрям як пріоритетний для американської політики в регіоні.
«Новий NDAA встановлює довгострокову стратегію США для регіону з енергетикою в центрі. Він зобов’язує співпрацювати з балканськими країнами для диверсифікації джерел енергії, зменшення залежності від російської енергетики, прискорення переходу до відновлюваних джерел та модернізації інфраструктури для протистояння кібератакам і зовнішньому втручанню. Він також посилює санкційні заходи, які можуть застосовуватися проти фізичних осіб і організацій, що використовують корупцію — часто через енергетичні угоди — щоб загрожувати стабільності регіону», — писав у січні цього року Девід Костелянчик з Центру аналізу європейської політики (CEPA) (David J. Kostelancik, Center for European Policy Analysis).
«Західні Балкани розташовані на геополітичному роздоріжжі між євроатлантичними інституціями та стійким російським і китайським впливом. Протягом багатьох років енергетична залежність була ефективним інструментом, який використовують недобросовісні сили для чинення тиску. Контроль над постачанням, непрозорі угоди про інфраструктуру та корупція, пов’язана з енергетичними контрактами, підірвали демократичне управління та регіональну стабільність. Конгрес визнав основну реальність: країни, які не контролюють свою енергію, легше піддаються тиску, маніпуляціям і дестабілізації», – зазначав він, підкреслюючи: «Коли Конгрес ухвалив Закон про демократію та процвітання Західних Балкан у рамках Закону про національну оборону (NDAA) 2026 року, це надіслало чіткий сигнал: енергетична безпека в Південно-Східній Європі більше не є другорядним економічним питанням – це основна проблема національної безпеки США».
Практичні кроки США
Упродовж перших місяців 2026 року Сполучені Штати суттєво посилили свою присутність на енергетичному ринку Західних Балкан, дійсно перетворивши цей напрям на ключовий елемент власної регіональної стратегії. Уряд США та приватні компанії зосереджують зусилля на масштабних проєктах, спрямованих на розвиток енергетичної інфраструктури та на диверсифікацію постачання енергоносіїв, зменшуючи залежність регіону від поставок з Росії.
Наприкінці квітня під час саміту «Ініціативи трьох морів» у Дубровнику було підписано міждержавний договір між Хорватією та Боснією і Герцеговиною про будівництво газопроводу «Південний інтерконектор». Проєкт надає БіГ доступ до LNG-терміналу на острові Крк і має стати ключовим елементом диверсифікації постачання газу для БіГ, яка з 1979 року повністю залежить від російського імпорту.
На церемонії підписання угоди в Дубровнику був присутній міністр енергетики США Кріс Райт. Американська компанія AAFS Infrastructure and Energy, пов’язана з колишніми членами юридичної команди Дональда Трампа, має забезпечити фінансування проєкту і стати оператором частини газопроводу, що проходитиме територією БіГ.
28 квітня Албанія підписала з американськими та грецькими партнерами 20‑річний контракт на імпорт скрапленого природного газу (LNG) зі США. Угоду уклали албанська державна компанія ALBGAZ, американська Venture Global LNG та грецька Aktor LNG USA. Загальна вартість контракту становить приблизно 6 млрд доларів. Документом передбачено довгострокові поставки LNG зі США та створення енергетичного хабу у Вльорі.
Підписання відбулося у присутності посла США в Греції Кімберлі Гілфойл, яка спеціально прибула до Тирани. Вона заявила, що угода «просуває енергетичний курс президента Дональда Трампа» та «посилює енергетичну й національну безпеку регіону».
У травні Сербія та Північна Македонія приєдналися до Вертикального (енергетичного) коридору під час зустрічі керівників міністерств енергетики Греції, Сербії, Північної Македонії та Болгарії в Афінах. Вертикальний коридор об’єднує інфраструктуру країн Південно-Східної Європи, забезпечуючи транспортування газу з неросійських джерел. Насамперед йдеться про американський скраплений газ, який постачається через грецькі LNG-термінали.
Таким чином, нова американська політика в регіоні реалізується активно і нібито доволі успішно. Але підводні камені існують, і чималі.
По-перше, на ринку нафти немає подібних успішних кейсів, насамперед тому, що строк продажу підсанкційних російських активів — Lukoil International, «Нафтова індустрія Сербії», НІС — було подовжено, і станом на середину травня процес усе ще не завершено.
По-друге, в газовому секторі теж існують ознаки того, що процес витіснення Росії з регіональної енергетики не буде швидким і легким.
«Східний інтерконектор» і межі диверсифікації
17 квітня в Баня-Луці було підписано контракт на будівництво газопроводу, який приєднає Республіку Сербську до газової мережі Сербії поблизу Зворника. Раніше уряд Республіки Сербської дав згоду на виділення понад одного мільярда марок (500 мільйонів євро) у бюджеті на будівництво трубопроводу, відомого як «Східний інтерконектор».
Хоча теоретично цей проєкт може забезпечити постачання енергоносія з альтернативних джерел (наприклад, з Азербайджану), на сьогодні цим маршрутом транспортується лише російський газ з «Турецького / Балканського потоку».
Наразі «Східний інтерконектор» виглядає як проросійська альтернатива «Південному інтерконектору», підтриманому Сполученими Штатами. Керівники Республіки Сербської постійно наголошували, що через «Східний інтерконектор» постачатиметься саме російський газ, і продовжують це робити й зараз.
Як відомо, лідери Республіки Сербської (включно з Мілорадом Додіком) побували в Москві на урочистостях, присвячених 9 травня (Дню перемоги). Акцент у висвітленні візиту було зроблено на історичних, політичних та геополітичних темах, хоча обговорювалися й інші питання. Як розповів, зокрема, президент РС Сініша Каран, на зустрічі з Володимиром Путіним особливу увагу було приділено «реалізації інфраструктурних та девелоперських проєктів», таких як розвиток газової інфраструктури та проєкт «Східний інтерконектор».
Звісно, не можна виключати, що після реалізації планів щодо приєднання Сербії до Вертикального коридору (з 2028 року) до Республіки Сербської, тобто, до Боснії і Герцеговини, транспортуватиметься американський газ, що надходитиме через грецькі LNG-термінали. Але підтвердження цієї версії немає.
Сербський чинник і стійкість російського впливу
Ознак активної роботи над реальною диверсифікацією імпорту газу не демонструє і влада Сербії. Скоріше навпаки — політика Белграда націлена на тісну співпрацю з Москвою для забезпечення поставок російського газу.
Наведемо два промовисті факти для ілюстрації.
Генеральний директор державної компанії «Србијагас» Душан Баятович у вересні минулого року був призначений почесним консулом Російської Федерації у Воєводині. Тобто чітко зафіксовано, інтереси якої держави відверто лобіює й буде лобіювати топ-менеджер сербської державної газової компанії.
Головою Наглядової ради «Србијагасу» рік тому було призначено Александара Вуліна, найбільш проросійського політика Сербії. 9 травня він також побував на параді в Москві й провів низку зустрічей з представниками російської влади.
Пікантна деталь: у 2023 році Сполучені Штати запровадили санкції проти Александара Вуліна, який тоді був директором Безпеково-інформаційного агентства Сербії (БІА). «Санкції проти Александара Вуліна демонструють рішучість Сполучених Штатів притягнути до відповідальності осіб, причетних до корупційної діяльності, яка просуває власні політичні цілі та особисті інтереси на шкоду миру та стабільності на Західних Балканах. Ця корупційна діяльність сприяє поширенню зловмисної діяльності Росії в Сербії та регіоні», – йшлося тоді в заяві Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC).
Звісно, Сполучені Штати можуть скасувати обмежувальні заходи щодо Вуліна, як раніше це зробили з Додіком. Але можна припустити, що це навряд чи зробить із проросійських сербських політиків лобістів американських енергетичних компаній і допоможе Вашингтону у реалізації його планів щодо енергетичної експансії на Західні Балкани.
Нагадаємо, що нинішня американська адміністрація останнім часом намагалася всіляко розвивати стосунки з лідерами боснійських сербів. Окрім зняття «санкцій Байдена» з Додіка та його оточення, був і візит Дональда Трампа-молодшого в Баня-Луку. Але це ніяк не завадило лідерам боснійських сербів продовжити співпрацю з Росією в енергетичній, насамперед газовій, сфері.
Втім, головною перепоною для реалізації зафіксованих в NDAA-2026 пріоритетів американської політики на Західних Балканах є все ж таки не позиція окремих регіональних гравців, а той факт, що Росія не збирається йти з регіону. Якщо нафтовий ринок росіяни, скоріше за все, все ж втратять, газовий сектор вони «здавати» не збираються. Це підтверджують останні кроки і заяви Москви, зокрема переговори Путіна з делегацією Республіки Сербської. Зрештою, про те, що енергоносії є найпотужнішим інструментом геополітики, чудово знають не тільки у Вашингтоні, а й у Москві.
Аналітична група CWBS
