Чи існує в Сербії готовність заплющити очі й проковтнути жабу популізму заради перемоги над автократичним і криміналізованим режимом?
Студенти в блокаді опублікували меморандум, у якому чітко зазначили, що Косово і Метохія є складовою частиною Республіки Сербія. Серед небагатьох політичних позицій, які студенти публічно висловлюють у соціальних мережах, у цьому меморандумі зазначено, що «цей факт є не лише конституційною категорією, а й історичним і моральним імперативом, який не підлягає переговорам щодо своєї суті», а також що «збереження конституційного порядку Сербії на території Косова і Метохії є основою виживання сербської держави та запорукою справедливого миру в регіоні».
Студенти, які вже півтора року ведуть протести й політичну боротьбу проти президента Александара Вучича та його режиму, озвучили цю позицію за тиждень до великого протесту, запланованого на 23 травня, який вони організовують у Белграді після тривалої паузи.
Також студентський Меморандум про Косово і Метохію був опублікований напередодні 40-ї річниці Меморандуму Сербської академії наук і мистецтв (SANU), який фактично мобілізував сербський націоналізм у регіоні та став одним із тригерів кривавого розпаду СФР Югославії.
Популістська позиція студентів викликала бурхливі реакції в Сербії. Президент Вучич, сприйнявши це на свій рахунок, одразу звинуватив студентів, назвавши їх пихатими невігласами, які працюють проти власної держави. Різко відреагували й ті, кому праві та антиєвропейські погляди студентів принципово заважали від самого початку.
Позиція студентів щодо Косова може задовольнити істотну більшість у Сербії, яка необхідна для перемоги над колишніми сербськими радикалами, що роками представляють себе як монополістів націоналізму.
Чи слід розуміти цей студентський меморандум як тактичний крок, важливий для майбутніх виборів, чи нам варто турбуватися про стабільність у регіоні та майбутнє Сербії, якщо її молодь ухвалює документи, які можуть бути реалізовані лише війною та ізоляцією? А це вже явище бачене з 90-х років, коли вони ще навіть не народилися.
Обидві дилеми однаково актуальні. У Сербії лише «Вучич» може перемогти «Вучича». Тобто на наступних парламентських виборах найбільше голосів здобудуть ті, хто кокетує з правим популізмом. Проблема відтворюваності правих і їхнього деструктивного потенціалу в Сербії незабаром відзначить пів століття. Сутнісна проблема полягає в тому, що навіть ті, хто вважає себе лівими, як-от СПС і націоналісти-югоностальгіки, по суті відстоюють великосербські ідеї, які пропагують авторитаризм і антизахідництво.
Чи існує в Сербії готовність заплющити очі й проковтнути четницьку кокарду заради перемоги над автократичним і криміналізованим режимом Александара Вучича? Це ціна перемоги на виборах, але водночас і потенційний вхід у нову кризу.
Усі ці побоювання поділяє опозиційний електорат, і про них необхідно публічно говорити й попереджати через зміну міжнародних обставин.
Косово неможливо повернути Сербії ні мирним шляхом, ні війною. «Моральний імператив» студентів апріорі стає цивілізаційною поразкою, оскільки йдеться про бажання території без людей — албанської більшості.
Судячи з останнього дослідження громадської думки про дуже високу підтримку євроінтеграції в Чорногорії (75 відсотків), меморандуми й програми «сербського світу» більше не працюють і там.
Проблема проглядається лише в Боснії і Герцеговині, яка з поверненням Дональда Трампа втратила захисну парасольку Сполучених Штатів Америки, зрештою, як і вся Західна Європа. Вашингтон намагається схилити сепаратистів на свій бік за допомогою енергоносіїв.
Небажаний сценарій полягає в поширенні великосербських ідей серед молодих націоналістів. Праворадикальний авангард нині популярних футболок «Гаврило Принцип» може опинитися в якомусь новому меморандумі про вирішення «сербського питання».
Існує й більш оптимістичний сценарій, за якого просто заплющують очі й ковтають лише жабу популізму. Це може бути політичним трюком, адже студенти набули вправності на місцевих виборах і говорять те, що хоче чути більшість виборців. Зрештою, увесь цей час вони формально дотримуються того, що записано в Конституції, а саме — що Косово і Метохія є частиною Республіки Сербія.
ЄС підтримає зміни в Сербії, оскільки студентські вимоги здебільшого збігаються з порядком денним Брюсселя. Відновлення демократичних інституцій у Сербії мало б стримати експансіоністські ідеї в регіоні. Як і у випадку руху «Отпор» у 2000 році, після падіння Александара Вучича студентський рух розпадеться на різні фракції, які породять майбутніх лідерів і носіїв різних ідеологій. Усі серби на Західних Балканах знову зможуть об’єднатися під одним дахом, в одній (над)державі — Європейському Союзі.
Boris Varga. Serbian political scientist and journalist.
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру
