Чи справа Іллі Перекопського, багаторічного віцепрезидента Telegram і близького соратника Павла Дурова, знову поставила боснійські інституції перед випробуванням у сфері безпеки — або ж як знайти баланс між інвестиційними можливостями та потенційними безпековими загрозами?
У цьому контексті справа Іллі Перекопського, співзасновника Telegram і близького соратника Павла Дурова, який у березні 2026 року зареєстрував місце проживання в Баня-Луці та подав заяву на отримання громадянства Боснії і Герцеговини, водночас оголосивши про плани перебрати контроль над компанією EVA Genesis, є набагато більшим, ніж історія про окрему інвестицію. Це нове випробування для інституцій Боснії і Герцеговини та здатності країни усвідомлювати взаємозв’язок між економікою, технологіями й геополітикою.
Суть питання полягає не в тому, що «іноземний інвестор» хоче інвестувати в Боснію і Герцеговину, а в моделі, яку втілюють подібні інвестиції: хто хоче інвестувати, чому він хоче інвестувати та за яких умов прагне закріпитися в країні.
Хто є фактичним інвестором? Про який обсяг капіталу йдеться і коли його буде інвестовано? Скільки робочих місць буде створено і якими вони будуть? Які існують зобов’язання та гарантії? Що станеться, якщо проєкт зазнає невдачі?
У справі Перекопського та EVA Genesis громадськості повідомили про намір здійснити інвестицію, однак майже жодної інформації про фінансову структуру, етапи проєкту чи вимірювані результати оприлюднено не було. Процес набуття громадянства за спеціальними положеннями, обґрунтований майбутніми інвестиціями, підвищує ставки ще більше.
Такі механізми існують і в інших країнах, однак вони зазвичай передбачають ретельні перевірки біографічних відомостей, чітко визначені інвестиційні зобов’язання та прозорі критерії. У Боснії і Герцеговині процес часто відбувається у зворотному порядку: спочатку з’являється політичне сприяння, і лише згодом ставиться питання, чи стоїть за проєктом справжній капітал і чи має він сталу бізнес-модель.
Ситуацію ще більше ускладнює те, що Telegram уже давно перестав бути «лише» месенджером. Протягом останнього десятиліття він став ключовою платформою в політичних кампаніях, збройних конфліктах, поширенні інформації, а також дезінформації.
Після початку російського вторгнення в Україну у 2022 році Telegram опинився під посиленою увагою західних безпекових відомств. У 2024 році французька влада розпочала розслідування щодо Павла Дурова через звинувачення у використанні платформи для поширення незаконного контенту, відмиванню грошей та іншій злочинній діяльності.
Європейський Союз додатково посилив зобов’язання для великих цифрових платформ за допомогою Акта про цифрові послуги (DSA), особливо щодо вимог прозорості та видалення забороненого контенту.
Наприкінці липня 2026 року, за наявною інформацією, Росія також порушила кримінальне провадження проти Дурова через імовірне сприяння терористичній діяльності. Це не означає, що всі, хто пов’язаний із Telegram, автоматично несуть відповідальність за те, в чому звинувачують Дурова. Це також не означає, що кожна інвестиція, пов’язана з такими особами, становить безпековий ризик.
Однак саме через цю складність держави, що серйозно ставляться до таких питань, надають їм стратегічне значення.
Сполучені Штати протягом багатьох років проводять суворі перевірки іноземних інвестицій за допомогою таких механізмів, як Комітет з іноземних інвестицій у США (CFIUS), який оцінює потенційні ризики для національної безпеки. У межах Європейського Союзу держави-члени створили національні механізми перевірки прямих іноземних інвестицій, особливо в таких сферах, як цифрова інфраструктура, медіа й технології.
Серед держав регіону Хорватія приділяє особливу увагу перевірці походження капіталу та ділової історії інвесторів, Словенія проводить безпекові оцінки інвестицій у стратегічні галузі, тоді як Сербія посилила нагляд за окремими великими інвестиціями після негативного досвіду в минулому.
Боснія і Герцеговина формально має правову базу для регулювання прямих іноземних інвестицій та запобігання відмиванню грошей. Нове законодавство (AML/CFT) вимагає від компетентних інституцій перевіряти походження коштів і повідомляти про підозрілі операції.
Боснія і Герцеговина не має спеціального правового механізму, який дозволяв би громадянам Росії, працевлаштованим або залученим у секторі ІТ, отримувати громадянство за прискореною процедурою. Як і всі інші іноземні громадяни, вони можуть заснувати компанію, отримати дозволи на тимчасове та постійне проживання і після виконання законодавчих вимог подати заяву на набуття громадянства шляхом натуралізації. Рішення ухвалюється за встановленою процедурою, яка передбачає проведення безпекової перевірки компетентними органами.
Однак фахівці з безпеки попереджають, що законні бізнес-моделі можуть стати потенційними каналами для гібридної діяльності, якщо ними зловживатимуть для просування політичних, економічних або розвідувальних інтересів. За їхніми оцінками, ризик полягає не в самій правовій базі, а в можливих недоліках процесу перевірки інвесторів і виявленні фактичних власників компаній. Саме тому європейські країни дедалі більше посилюють процес перевірки іноземних інвестицій у чутливих секторах, зокрема в інформаційних технологіях, телекомунікаціях і цифровій інфраструктурі.
Однак Боснія і Герцеговина не має комплексної системи оцінювання безпекових, стратегічних і репутаційних ризиків, порівнянної з діючими у більшості країн ЄС або у Сполучених Штатах. Наявні повноваження розподілені між органами фінансової розвідки, безпековими відомствами та міністерствами, що на практиці ускладнює взаємодію.
Перевірки часто або проводяться поверхово, або здійснюються надто пізно, або розпочинаються лише після того, як певні процеси вже було політично «закрито».
За наявною інформацією, компанія EVA Genesis, яку пов’язують із проєктом у Боснії і Герцеговині, працює у сферах цифрового маркетингу, інформаційних технологій та моди. Однак громадськості не було надано достатньої інформації про структуру її власності, фінансові показники чи конкретні інвестиційні плани в Боснії і Герцеговині.
Коли хтось прагне отримати громадянство на підставі тверджень про майбутнє залучення значних інвестицій та створення робочих місць, мінімальним стандартом має бути надання інституціями чітких відповідей на основні питання:
Якими є обсяг і строки інвестиції? Скільки робочих місць буде створено і якими вони будуть? Які існують договірні гарантії? Які механізми передбачено на випадок, якщо інвестицію не буде здійснено? Які безпекові перевірки було проведено і якими інституціями?
Прозорість не перешкоджає залученню коштів — вона створює умови для сталих інвестицій.
Коли інституції чітко пояснюють причини своїх рішень, представляють результати проведених перевірок і запроваджують механізми нагляду, довіра зростає як серед громадян, так і серед серйозних інвесторів. І навпаки, брак прозорості, відсутність конкретної інформації та опора на політичне просування створюють простір для підозр, спекуляцій і, зрештою, втрати довіри.
Невдалі інвестиції означають не лише втрату грошей. Вони підривають довіру до інституцій, завдають шкоди міжнародній репутації країни та зменшують можливості для інвесторів, які могли б по-справжньому сприяти розвитку.
Боснія і Герцеговина вже має певні інструменти для регулювання іноземних інвестицій і протидії відмиванню грошей, однак їй бракує послідовного застосування цих засобів та тіснішої інституційної взаємодії. Створення комплексної системи перевірки прямих іноземних інвестицій, яка включала б безпекове, економічне та репутаційне оцінювання, було б логічним наступним кроком.
До того часу кожна «велика інвестиція» буде оточеною питаннями — не обов’язково тому, що вона є проблемною, а тому, що інституції не проявили здатності переконливо довести її надійність.
Зрештою, питання, яке порушує справа Іллі Перекопського, полягає не в тому, чи повинна Боснія і Герцеговина приймати іноземні інвестиції. Такі інвестиції є необхідними. Справжнє питання в тому, як їх слід оцінювати.
Якщо інституції ухвалюватимуть рішення на основі чітких критеріїв, прозорих процедур і професійного аналізу, це принесе користь і державі, і інвесторам. Якщо процеси й надалі спиратимуться передусім на політичні обіцянки та оголошення у медіа, ризик невдалих проєктів і подальшого зниження суспільної довіри залишатиметься високим.
Боснія і Герцеговина повинна навчитися оцінювати наміри про великі інвестиції на основі фактів, а не політичного маркетингу. Якщо інвестиції є справжніми та сталими, вони витримають перевірку як громадськості, так і державних інституцій. Якщо ж ні, набагато краще встановити це до того, як країна візьме на себе політичні, фінансові чи репутаційні ризики.
Відповідь на це питання визначить не лише майбутнє цього конкретного проєкту, а й здатність Боснії і Герцеговини в майбутньому залучати якісних інвесторів, водночас захищаючи власні економічні та безпекові інтереси.
Nino Bilajac. Journalist, Detektor.ba
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру
