Держави Західних Балкан останні роки приділяють значну увагу посиленню армій. Відбувається збільшення військових бюджетів, що дає змогу закуповувати сучасне озброєння та збільшувати чисельність збройних сил. Лідером процесу є Сербія, яка заявляє про бажання досягти більшої безпеки. Але чи так є насправді?
Головні причини гонки озброєнь на Західних Балканах:
1. Початок російської агресії проти України став потужним викликом глобальній безпеці, відкривши двері новим кризам, у тому числі на Західних Балканах. Масштабна війна в Європі налякала одних лідерів регіону і дала надію на реванш іншим, що сприяло регіональній нестабільності.
2. Неврегульованість відносин між Косово та Сербією, що за найбільш негативного сценарію може спровокувати військовий конфлікт. В останні роки Сербія неодноразово концентрувала свої підрозділи, у тому числі бронетанкові, на кордонах з Косово, піднімала у повітря бойову авіацію. Останнє і найбільш потужне загострення відбулося у вересні минулого року, коли сталося збройне зіткнення між сербськими парамілітарнами угрупуваннями та косовськими поліцейськими біля села Баньська. Белград та Приштина демонстративно активізували програми озброєння армії/поліції та практично одночасно почали говорити про повернення/запровадження загального військового обов’язку, що зробило ситуацію ще більш напруженою та вибухонебезпечною.
3. Нестабільна ситуація в Боснії і Гергцеговини. Заяви президента Республіки Сербської Мілорада Додіка про плани щодо відділення РС від БіГ та спрямовані на реалізацію цих планів рішення влади РС постійно тримають регіон в напрузі.
Відкрита моральна та політична підтримка Додіка керівництвом Сербії роблять Белград учасником небезпечних процесів в БіГ.
4. Боротьба Сербії за військове регіональне лідерство.
Вступ Хорватії, Албанії, Чорногорії та Північної Македонії до НАТО Сербія сприйняла як виклик і започатковала посилення свого військово-промислового комплексу. Особливо нервову реакцію в Белграді викликає модернізація хорватської армії – в Сербії, судячи з усього, досі сприймають свого західного сусіда, насамперед, як колишнього військового опонента.
Іншим приводом для «змагань» сербське керівництво вважає нинішню політику косовського уряду, яка спрямована на озброєння та посилення Сил безпеки. Йдеться, насамперед, про плани постачання до Косова американських джавелінів і підписання військової угоди з Туреччиною. Незважаючи на очевидну неспівставність військових потенціалів Сербії та Косово, ця аргументація озвучується першими особами сербської держави та армії.
Деякі цифри гонки озброєнь показує нижченаведена таблиця, де наводяться дані у порівнянні 2013 та 2023 років:
| Витраті на оборону (млн дол.) | % військових витрат до ВВП | На душу Населення (дол.) | Рейтинг армії (усього аналізувалося 145 армій) | Чисельність збройних сил/ з них діючих | |
| Албанія | 180/386 | 1,41/1,58 | 62/100,7 | 90 | 9.100/6.600 |
| БіГ | 197,6/184,5 | 1,09/0,81 | 55,8/56,8 | 116 | 18.700/12.700 |
| Косово | 48,6/107,6 | 072/1,13 | 26,7/55,0 | 135 | 5.500/3.500-5.000 |
| П.Македонія | 126,5/225,0 | 1,10/1,90 | 60,9/108,1 | 110 | 9.000/7.500 |
| Сербія | 918,8/1,48млрд | 1,90/2,28 | 103,1/164,8 | 56 | 627.000/25.500 |
| Хорватія | 957/1,18млрд | 1,63/2,17 | 223.7/322,4 | 66 | 36.425/14.325 |
| Чорногорія | 64,8/102,1 | 1,45/1,6 | 103.6/156,1 | 129 | 7.850/2.350 |
Джерела: Stockholm International Peace Research Institute, SIPRI Year Book 2024. CIA Factsbook 2024. Military Strength Ranking/Global Firepower 2024. Balkanski monitor odbrane 2023.
Концепції оборонної політики Сербії.
На особливу увагу заслуговує мілітарізація Сербії, лідера гонки озброєнь у регіоні, в основі якої лежать три концепції.
Перша – тотальна оборона Сербії, що означає пріоретизацію розвитку ВПК та залучення участь широких верств населення до захисту країни, для чого планується відновлення військового призову (хоча б у вигляді залучення рекрутів-добровольців).
Концепцію тотальної оборони озвучив президент країни Александар Вучич, зробивши це на нараді за участю військово-політичного керівництва країни щодо аналізу стану сербської армії, яка відбулася 30 січня ц.р. Не маючи сильної армії, Сербія не буде існувати, підкреслював він, пояснюючи необхідність посилення ВПК та збройних сил.
Друга – новітнє «великосербство», яке передбачає «турботу» про сербських громадян в регіоні, незалежно від країн їхнього проживання. Показово, що президент РС Мілорад Додік взяв участь у вишезгаданій військової нараді в Белграді і подякував Сербії за захист всіх сербів, у тому числі в Республіці Сербської.
Третя – військова нейтральність. Нейтральний статус країни використовується Белградом як аргумент для збільшення асигнувань на армію.
Позаблокова Сербія фактично відкрито позиціонує себе як опонент НАТО, незважаючи на всі заяви Белграда про партнерство з Альянсом, і робить все, щоб посилити свої позиції в цієї конкурентної боротьбі.
Метою цієї політики, яку проводить сербське керівництво, не є пряме військове протистояння з НАТО. Завдання інші –
- збільшення політичного впливу на регіон Західних Балкан / колишньої Югославії,
- намагання переконати Приштину та її західних союзників у рішучості Белграду та наявності в нього ресурсів для захисту своїх інтересів в Косово,
- демонстрація потенційної можливості захистити Республіку Сербську в Боснії і Герцеговині.
Сербія, очевидно, намагається посилити свої позиції в регіоні та вагу на міжнародної арені насамперед через військове посилення. І хоча наразі гонка озброєнь використовується Белградом як елемент політичної, або гібридної активності, продовження цього шляху робитиме ситуацію в Південно-Східної Європі все більш і більш небезпечною.
На фото (mod.gov.rs): президент та верховний головнокомандувач збройних сил Сербії Александар Вучич 14 лютого 2024 року відвідав виставку озброєння та військової техніки армії Сербії в Ніші. На виставці вперше було представлено систему радіоелектронної боротьби «Репелент», яку Сербія отримала від Росії, призначену для протидії безпілотним літальним апаратам.
