Турецький генерал Озкан Улуташ прийняв командування міжнародними миротворчими силами в Косово. На церемонії, яка відбулася в командуванні KFOR у Приштині, італійський генерал Анджело Рістуча передав свої обов’язки Улуташу. У заході також взяли участь командувач Об’єднаними силами НАТО в Неаполі Стюарт Мунк, високопосадовці Косова та представники міжнародної спільноти в Косово. Зміна командування місією НАТО в Косово відбулася в той час, коли напруженість значно зросла після вбивства косовського поліцейського Афріма Бунджаку в результаті нападу озброєної групи місцевих сербів в селі Баньска в муніципалітеті Зубін Поток на півночі Косово.
Туреччина посідає друге місце серед 27 країн, які мають своїх солдатів у складі KFOR. Місія KFOR в Косово була започаткована 12 червня 1999 року Резолюцією Ради Безпеки ООН 1244, і в ній беруть участь близько 4,5 тис. військовослужбовців з 27 країн, у тому числі 21 країни-члена НАТО і 6 країн, що не входять до цієї організації. 10 жовтня минулого року Італія перебрала від Угорщини командування KFOR, а тепер ця роль перейшла до Туреччини. Міністерство оборони Туреччини, заявило, що KFOR є однією з найважливіших місій для збереження миру та стабільності на Балканах. Сама Туреччина бере участь у цій місії з моменту її створення. З додатковими оперативними силами вона є одним із кістяків цієї місії. Туреччина має міцні культурні та історичні зв’язки в регіоні та вважає місію KFOR дуже необхідною, враховуючи її ключову роль у підтриманні миру. Анкара оголосила про продовження підтримки мандату цієї місії.
Треба пам’ятати, що максимальна чисельність KFOR досягала 50 тис. військовослужбовців. Спочатку угруповання KFOR складалося з чотирьох багатонаціональних бригад, кожна з яких мала свій сектор відповідальності. У 2005 р. ці сили були перетворені на п’ять оперативних напрямків. До вересня 2012 року чисельність угруповання була знижена до 5 тис. солдатів та офіцерів.
У вересні 1999 р. російські миротворці були залучені до найкривавішого інциденту з початку діяльності KFOR, застреливши трьох сербів, які відкрили вогонь по них. В 2003 р. російський контингент (650 військовослужбовців) було виведено з Косова. Основними причинами виведення російських військ були, як заявила офіційна Москва, відсутність реальних інтересів на Балканах та фінансові труднощі. Проте після другого переобрання Володимира Путіна на пост президента РФ у 2004 р. та зростання світових цін на енергоносії, продаж яких значно поповнює бюджет РФ, Москва різко міняє свій курс та починає політику втручання у справи своїх країн-сусідів та держав з колишнього СРСР і знову проявляє активність на Західних Балканах з метою посилення своєї присутності у справах країн регіону. Кремль робить ставку на сили, які готові знову розв’язати війну в регіоні, тож радикальні угруповання та шовіністичні організації Сербії переходять на систематичне фінансування з Москви. Не виключена і причетність Росії до останньої кривавої провокації на півночі Косова. Розв’язання широкомасштабного конфлікту на Західних Балканах цілком відповідає їхнім намірам з дестабілізації ситуації в регіоні, якої завдяки діям KFOR та поліцейської місії ЄС поки вдається уникнути.
Дії ХАМАС мали більш спрямований та масовий характер, ніж терористів у Баньскій, та всюди, як в Косово, так і в Ізраїлі відчувається провокативний почерк російських спецслужб, які втягують місцеве населення у широкий збройний конфлікт. В Ізраїлі вдалося здійснити колосальну провокацію завдяки більшій внутрішній палестино-ізраїльській ворожнечі та наявності чисельного терористичного угруповання, готового на будь-які авантюрні дії. Масштаб провокації у Баньскій незрівнянно менший, але не можна скидати з рахунків, що Москва знову спробує розв’язати в Косово збройний конфлікт досить великої інтенсивності. Але в Косово розміщені військові НАТО та поліцейські ЄС, які є серйозною перешкодою Кремлю розіграти тут кривавий сценарій. KFOR стоїть на сторожі інтересів миру та стабільності і є значним фактором забезпечення безпеки у цілому Косово, а точніше на його півночі. Деякі політичні сили в Белграді зрозуміли безперспективність збройного втручання Сербії у справи північного Косова, тож роблять ставку на те, щоб безпекові функції на цій території перейшли від місцевої поліції до KFOR, начебто як більш прийнятного для спокійної поведінки місцевих сербів. Та Брюссель і Вашингтон добре розуміють, що йдеться про безпекову ізоляцію півночі від усього Косова, що може розглядатися кроком до відокремленого існування без організаційного та політичного управління з боку Приштини. Тому керівництво KFOR неодноразово підкреслювало, що надає допомогу в підтримці безпеки правоохоронним структурам Косово без наміру їх підміни. KFOR залишається в Косово символом миру та безпеки.
