Парламент Сербії затвердив новий уряд країни на чолі з Мілошем Вучевичем, колишнім міністром оборони. У своїй промові до парламенту під час інавгурації Вучевич наголосив на важливості зміцнення зв’язків із Китаєм, Росією та США – саме в такому порядку. Він підтвердив прихильність Сербії територіальній цілісності України та наголосив на принципах політичної незалежності та військового нейтралітету як основоположних для зовнішньої політики Сербії. Він підкреслив, що для прогресу важливим є регіональне співробітництво та мир.
Хоча промова Вучевича виглядала достатньо заспокійливою, більш детальне вивчення його призначень у кабінеті міністрів свідчить про продовження його попередніх націоналістичних нахилів, зокрема щодо питання «сербського світу». Примітно, що в списку здебільшого діячі націоналістичного табору та особи, пов’язані з Кремлем:
Прем’єр-міністр – Мілош Вучевич
Міністр закордонних справ і віце-прем’єр-міністр – Марко Джурич
Міністр оборони – Братислав Гашич
Перший віце-прем’єр-міністр і міністр фінансів – Сініша Малі
Міністр внутрішньої та зовнішньої торгівлі – Томіслав Момірович
Міністр економіки – Адріяна Месарович
Міністр сільського, лісового та водного господарства – Александар Мартінович
Віце-прем’єр-міністр і міністр охорони навколишнього середовища – Ірена Вуйович
Міністр будівництва, транспорту та інфраструктури – Горан Весич
Міністр гірничодобувної промисловості та енергетики – Дубравка Джедович Хандановіч
Міністр юстиції – Майя Попович
Міністр державного управління та місцевого самоврядування – Єлена Жарич Ковачевич
Міністр з прав людини та меншин та соціального діалогу – Томіслав Жигманов
Віце-прем’єр-міністр і міністр внутрішніх справ – Івіца Дачич
Міністр освіти – Славіца Джукич-Деянович
Міністр науки, інновацій та технологічного розвитку – Єлена Бегович
Міністр охорони здоров’я – Златібор Лончар
Міністр праці, ветеранів і соціальних справ – Неманя Старович
Міністр у справах сім’ї та демографії – Міліца Джурджевич-Стаменковскі
Міністр туризму та молоді – Хусейн Мемич
Міністр культури – Нікола Селакович
Міністр сільського розвитку – Мілан Кркобабич
Міністр спорту – Зоран Гаїч
Міністр інформації та телекомунікацій – Деян Рістич
Міністр державних інвестицій – Дарко Глішич
Міністр європейської інтеграції – Таня Мішчевич
Віце-прем’єр-міністр – Александар Вулін
Міністри без портфеля: Новіца Тончев, Георге Мілесевич, Усаме Зукорлич, Ненад Попович, Татьяна Мацура.
Через вплив т. зв. «російського елементу» на деякі міністерські призначення, перша реакція була досить передбачуваною. Державний департамент Сполучених Штатів офіційно висловив розчарування тим, що двоє осіб, які перебувають під санкціями США, претендують на посади в новому уряді.
А саме: Александар Вулін, висунутий на посаду віце-прем’єр-міністра, і Ненад Попович, номінований на посаду міністра без портфеля.
Вулін, колишній молодіжний лідер партії дружини Слободана Мілошевича, за останні роки змінив свій імідж з довговолосого антизахідного незграби на самозакоханого політика з вкрай консервативною проросійською позицією. В заяві Управління з контролю за іноземними активами США було висловлено занепокоєння щодо причетності Вуліна до транснаціональної організованої злочинності, незаконних операцій з наркотиками та зловживання службовим становищем. Однак зрозуміло, що Вулін не самостійний у своїх діях, а керується інструкціями російських спецслужб.
Крім того, повернення Івіци Дачича (президента Соціалістичної партії Мілошевича та партнера Вучича по коаліції) на посаду міністра внутрішніх справ ускладнює ситуацію з російським впливом на сербську політику. Партія Дачича зобов’язана надавати матеріально-технічну та політичну підтримку російським інвестиціям в енергетичний сектор Сербії, зокрема «Газпрому» та його монополії в газовій та нафтовій промисловості Сербії.
Міністром оборони в новому уряді стає Братислав Гашич. Він уже очолював оборонне відомство у минулому, але був відправлений у відставку за образу журналістки в 2015 році. Після того керував розвідсужбою країни.
Марко Джурич, який повернувся з посади посла у Вашингтоні, очолюватиме Міністрерство закордонних справ. Джурич, колишній студентський лідер, був організатором протестів в Белграді, які призвели до підпалу посольства США ще у 2008 році. Донедавна Джурич займався налагодженням зв’язків між сербською адміністрацією та консервативними прихильниками Трампа у Вашингтоні. Також він продемонстрував неабияку дипломатичну майстерність у просуванні сербських націоналістичних інтересів серед прогресивних американських чиновників.
Міністром охорони здоров’я стане Златібор Лончар, колишній лікар кримінального авторитета, пов’язаного із сумнозвісним «Земунським кланом».
Міліца Джурджевич-Стаменковскі, лідер проросійської партії «Заветници», керуватиме Міністерством у справах сім’ї та демографії.
Джурджевич-Стаменковскі брала активну участь у кампаніях російського інформаційного впливу в Сербії, в т. ч. у зібраннях міжнародної пропутінської молоді. Тут важливо зазначити, що окрім інспірованого Росією «Інтернаціоналу моралістів» в сербському уряді, і прем’єр-міністр Вучевич, і віце-прем’єр-міністр Вулін були одними з найактивніших пропагандистів ідеї «сербського світу» на Балканах, обурюючи цим сусідів Сербії.
Цей укорінений у концепції «русского мира» наратив має на меті консолідувати сербські та російські інтереси під спільною ідеологією православного християнства, самодержавства та націоналізму. Створення нового кабінету міністрів підкреслює незмінну прихильність президента Вучича концепції «сербського світу», якій не має альтернативи в сербському регіональному націоналістичному порядку денному.
Склад нового кабінету міністрів передбачає продовження чіткої регіональної позиції Сербії, викликаючи побоювання щодо посилення етнічної напруженості та потенційних викликів. Це головний аспект в новому уряді, адже несе в собі потенціал посилення сербського впливу на частини Боснії та Косово, де проживає сербська меншина. Більше того, з 2020 року вплив Сербії є важливим питанням для правлячої коаліції в Чорногорії. Формування нового уряду може активізувати просербські фракції в Чорногорії, що призведе до посилення політичної поляризації та підриву зусиль Чорногорії щодо інтеграції в ЄС.
Загалом новий уряд Сербії демонструє чітке продовження проросійської та антизахідної політики. З огляду на це виникає питання, чому й досі зберігається довіра Заходу до Вучича.
Росія, яка прагне зберегти свій вплив на Балканах і відвернути увагу від своїх військових дій в Україні, може використати зміни в складі кабінету міністрів Сербії для загострення регіональної нестабільності. Москва має чималий досвід використання політичних альянсів для загострення ситуації у сусідніх країнах для досягнення своїх геополітичних цілей. Сильна залежність деяких членів уряду Сербії від своїх інтересів у Росії дають останній можливості впливу на західні ініціативи у регіоні. Підтримуючи націоналістичні настрої та підживлюючи етнічні конфлікти, Росія може наважитися на подальшу дестабілізацію Західних Балкан, вважаючи себе ключовим гравцем в регіоні.
В умовах майбутніх муніципальних виборів в столиці Белграді, сербській опозиції важко протистояти автократичному режиму Вучича, що підкреслює виклики демократичному правлінню в країні.
В контексті внутрішньої політики, призначення нових посадовців кабінету міністрів означає, що Вучич планує посилити контроль над апаратом безпеки та розвідки. Наразі не видно жодних ознак того, що урядовці займатимуться вирішенням проблеми корупції та організованої злочинності. Відсутність плюралізму медіа та тиск на громадянське суспільство продовжиться. Незважаючи на те, що, згідно з усіма міжнародними опитуваннями та звітами, в країні продовжується знижуватися рівень демократії та свободи.
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру.
Любомир Філіпович. Чорногорський політолог
