Підтримка російської агресії як модель «проєвропейської» політики – Міодраг Влахович

Реальний стан справ щодо довіри до проєвропейської політики правлячої коаліції парламенту Чорногорії та уряду Мілойко Спаїча можна описати буквально трьома замальовками.

Перше стосується нещодавнього голосування в Парламентському комітеті Європейського Союзу та Чорногорії зі стабілізації та асоціації (POSP) у Страсбурзі.

Парламентська делегація Чорногорії на XXI засіданні POSP, яке відбулося кілька днів тому, була в основному одностайною, коли йшлося про «тверду рішучість» щодо членства в Європейському Союзі.

Члени Європейського парламенту також підтвердили готовність допомогти Чорногорії стати першою в черзі на отримання членства у ЄС. Ця «обіцянка» раптом стала «традиційною» в політиці Брюсселя щодо Чорногорії. І це добре.

Все було б нормально – якби ми ставилися до нового європейського ентузіазму щодо членства Чорногорії як завжди – якщо б під час ухвалення підсумкового документу, висновків та рекомендацій, представники коаліції “За майбутнє Чорногорії» (ZBCG) не попросили вилучити з проєкту пункт про підтримку політики європейських санкцій проти Росії.

Тут насправді немає нічого нового або незвичайного, коли йдеться про цю політичну силу. Що викликає занепокоєння і чітко вказує на справжній стан речей щодо стану серйозності і обґрунтованості проєвропейських переконань осіб, які мають в руках парламентську та виконавчу владу в Чорногорії, це те, що парламентарі з лав «Руху Європа зараз» (PES) і Демократи не висловилися з цього приводу.

Втім, демонстрація такої «стриманості» з приводу злочинної агресії Росії проти України також не випадкова. Європейський порядок денний у Чорногорії рішуче просуває угорець Олівер Вархеї, єврокомісар з питань добросусідства та розширення, та, більше того, міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто, який підтвердив це декілька днів тому в Подгориці.

Членам чорногорської опозиції в POSP не допомогло те, що вони також продемонстрували готовність підтримати політику санкцій і підтвердити на ділі свою відданість повній відповідності зовнішньої та оборонної політики Чорногорії політиці ЄС.

Від них все ще очікують «конструктивної» опозиції, як їм було заявлено на останній зустрічі з послами країн QUINT (США, Франція, Німеччина, Італія та Великобританія) у Подгориці. Це означає, що вони повинні мовчати і (продовжувати) страждати – очевидно тому, що образ так званих успіхів Чорногорії на європейському шляху не повинен нічим затьмарюватися.

Друга замальовка ще більш жорстока у своїй відвертості: останнє опитування громадської думки, проведене НАТО, свідчить про різке падіння підтримки членства Чорногорії в Альянсі. Політичні та суспільні тенденції останнього року призвели до того, що громадян, які виступають проти членства, стало навіть на 12% більше – тож тепер, беручи до уваги один-два відсотки як неминучу похибку в таких опитуваннях, позицій «за» і «проти» майже порівну: 44% громадян Чорногорії проголосували б за вихід Чорногорії з НАТО, тоді як 46% проголосували б за те, щоб країна залишилася в Альянсі.

Це не надто хвилює ані міністра оборони Краповича, ані міністра закордонних справ Івановича. Перший поставив результати опитування під сумнів, висловивши буквально кілька відповідних речень, а другий навіть не згадав про цю проблему.

Чорногорія офіційно фіксує величезну суспільну підтримку (80%) ідеї членства в ЄС, що є лейтмотивом заяв вищезгаданих та інших чорногорських чиновників – які змінили свою офіційну позицію щодо НАТО після входження до уряду, тоді як наратив про ЄС був частиною ідеологій їхніх партій ще до серпня 2020 року, оскільки цей союз, на їхню думку, означає переважно економічні вигоди.

Така різка розбіжність у підтримці НАТО (включно з підтримкою України в захисті від російської агресії) і відношення до зобов’язань щодо членства в ЄС насправді приховує правду про реальну позицію та рівень підтримки західних цінностей у Чорногорії.

Тенденції в чорногорському суспільстві – політичні, культурні й ті, що стосуються освіти, засобів масової інформації та загальної суспільної атмосфери, а також поведінка правлячих політичних сил – засвідчують глибоке неприйняття та заперечення постулатів ліберальної демократії та цінностей громадянського суспільства. Тому офіційний відсоток підтримки членства в ЄС є свого роду приємним самообманом, який, незважаючи ні на що, потрібно зберегти, якщо це може допомогти європейському порядку денному Чорногорії.

Третя замальовка / ситуація символічна за своїм значенням, враховуючи задіяних суб’єктів, але, безперечно, серйозніша, ніж здається на перший погляд. Йдеться про те, що на президентських «виборах» у Росії, на яких уже повідомляють, що Путін переміг зі скромними (для таких режимів і ситуацій) 87 процентами голосів, були присутні «спостерігачі» в тому числі з Чорногорії.

Згадувати імена цих політичних маргіналів означало б зайвий раз рекламувати їх, тому варто лише коротко проаналізувати, ким вони насправді є на політичній арені Чорногорії, чиї інтереси вони представляють і що означають їхні пропагандистські меседжі, озвучені у Москві.

Це представники маргінальних партій, яким далеко до подолання прохідного бар’єру, і такі ж маргінальні «лідери». Сербські та російські медіа як у Сербії, так і в Чорногорії приділяють їм велику увагу та надають власні медійні платформи для просування. Вони є частими гостями каламутних, але дуже популярних телеканалів у Сербії, а в Чорногорії їхня публічна присутність обмежується переважно сербськими націонал-шовіністичними та проросійськими медіа та інтернет-порталами.

Однак їх реальна роль і масштаби діяльності небезпечніші, ніж здається. З одного боку, вони входять до правлячої коаліції у Подгориці. Ані PES Спаїча, ані Демократи Бечича не бачать у цьому жодних проблем і поводяться абсолютно толерантно. З іншого боку є президент Мілатович, головним радником якого є Вукшич, колишній директор Агентства національної безпеки (ANB), чиї (імовірні) зв’язки в Белграді та Москві вже давно є предметом уваги західних союзників. І саме цей головний радник Мілатовича був частиною передвиборчої коаліції разом із “спостерігачами” за президентськими “виборами” в РФ.

Саме тому їхні заяви з Москви про те, що їм «байдуже», як хтось інтерпретуватиме і чи буде хтось проти того, що вони роблять, виходять за рамки та суперечать офіційній політиці Чорногорії, включаючи її євроатлантичний та європейський виміри, відверто заперечують та дезавуюють офіційну позицію і прем’єра Спаїча, і міністрів Краповича та Івановича, а також усього уряду Чорногорії, і фактично є лакмусовим папірцем справжньої орієнтації нинішньої влади країни.

Результат цього «випробування» не є і не може бути позитивним – адже сама присутність і визнання «демократичних» квазівиборів у Росії на фоні численних фото, відеодоказів та свідчень повністю скомпрометованого голосування, яке повністю скомпрометовано, яке є антитезою і запереченням демократії, є показником лицемірної та принципово антиєвропейської позиції та політики правлячих кіл у Подгориці.

Якщо до цього додати брехливі та образливі тези про «традиційні» причини, чому Чорногорія «має і повинна» підтримувати Росію у той час, як та руйнує незалежну та суверенну Україну (до того ж, друга та союзника Чорногорії), нарешті стає повною картина справжньої природи «європеїзму» уряду, формально контрольованого PES, і парламенту, фактично контрольованого ZBCG.

Чи будуть європейські друзі та партнери терпіти все сказане і доки вони це робитимуть – залишається лише гадати. Часу замало – адже вибори у США, де до влади може повернутися Дональд Трамп, є лише зворотнім боком медалі чергового терміну Путіна у Кремлі.

Слід підкреслити: якщо це станеться, європейський вимір політики нинішньої чорногорської влади стане однією з перших жертв такого рішення американських виборців.

Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру.