Активність сербського керівництва в першій половині травня, відразу після призначення нового уряду, вражає. З одного боку, зрозуміло, що Белград продовжує свою кампанію проти ухвалення Резолюції щодо Сребрениці і членства Косова у Раді Європи. Але, з іншого боку, масштаб зовнішньополітичних контактів дає привід для роздумів щодо існування більш дострокових планів Александара Вучича.
Графік міжнародних заходів за участі керівництва Сербії в першій половині травня був дуже насиченим та різноманітним.
- 7-8 травня відбувся візит до Белграда китайської делегації у складі 400 осіб на чолі з головою КНР Сі Цзіньпіном. Результатом візиту стала угода про «спільне майбутнє» Китаю та Сербії, підписана президентом Александаром Вучичем і президентом Сі Цзіньпіном та майже 30 сербсько-китайських меморандумів та інших документів.
«Республіка Сербія і Китайська Народна Республіка переходять від стратегічних відносин, до яких нам вдалося підняти наші двосторонні відносини, до спільного майбутнього наших двох країн. Це найвища форма співпраці між двома країнами», – наголосив сербський президент. - 9 травня президент Вучич, спікер Брнабич, прем’єр Вучевич і кілька міністрів взяли участь у святковому прийому до Дня Європи, організованому в Белграді представництвом ЄС.
Вучич підкреслив, що європейський шлях є стратегічним рішенням Сербії. - 9 травня міністр закордонних справ Марко Джурич зустрівся в Белграді з послом США Крістофером Хіллом.
Посилення співпраці зі Сполученими Штатами є одним із пріоритетів зовнішньої політики Сербії, заявив глава сербської дипломатії.
- 9 травня віце-прем’єр-міністр Сербії Александар Вулін, міністри Ненад Попович, Неманья Старович, Міліца Джурджевич-Стаменковскі та Нікола Селакович взяли участь у проросійському пропагандистському марші «Безсмертний полк», організованому в Белграді.
Міністр у справах сім’ї та демографії Міліца Джурджевич Стаменковскі підкреслила, що сербсько-російську дружбу ніхто не може перервати. - 10 травня міністр закордонних справ Марко Джурич зустрівся з послом Росії Александром Боцан-Харченком. На зустрічі глава сербського МЗС поінформував російського дипломата про зовнішньополітичні пріоритети нового уряду Сербії, висловивши сподівання, що відносини між двома країнами й надалі розвиватимуться в дусі традиційної дружби, взаємоповаги та стратегічного партнерства.
- 13 травня президент Сербії Александар Вучич мав зустріч із комісара ЄС з питань розширення Олівером Варгеї.
За підсумками розмови Вучич зазначив, що країна продовжуватиме готуватися до членства в ЄС. Також сербський президент висловив сподівання, що невідповідність сербської зовнішньої політики зовнішньої політиці ЄС не буде перешкодою.
- 13 травня президент Сербії Александар Вучич зустрівся в Белграді з першою леді України Оленою Зеленською та міністром закордонних справ Дмитром Кулебою.
«Ми обговорили та домовилися про покращення двосторонніх відносин», – заявив Вучич після зустрічі із Кулебою.
Український міністр також провів зустрічі із прем’єр-міністром Сербії Мілошем Вучевичем, головою Народної Скупщини Ана Брнабич і міністром закордонних справ Марко Джуричем. - 13 травня голова Скупщини Сербії Ана Брнабич розмовляла з послом Росії в Белграді Александром Боцан-Харченком про можливі форми парламентської співпраці між двома країнами.
- 14 травня президент Александар Вучич зустрівся з послом РФ Александром Боцан-Харченком і висловив вдячність Російській Федерації за її тверду позицію щодо територіальної цілісності та суверенітету Сербії.
- 14 травня прем’єр-міністр Сербі Мілош Вучевич прийняв посла Сполучених Штатів Крістофера Хілла і висловив переконання, що успішна співпраця двох країн продовжуватиметься.
- 15 травня президент Сербії Александар Вучич зустрівся із заступником Державного секретаря США з питань публічної дипломатії та громадських справ Елізабет Аллен та обговорив зміцнення двосторонніх відносин між Сербією та США.
- 15 травня прем’єр-міністр Сербії Мілош Вучевич зустрівся з послом РФ Александром Боцаном Харченко і висловив подяку Російській Федерації за тверду позицію щодо територіальної цілісності та суверенітету Сербії.
Цю хронологію можна було розширити і на інші дати, і на інші події. Але зріз кількох днів травня 2024 року є максимально інформативним. По суті, в цих зустрічах сербського керівництва із іноземними лідерами і чиновниками в повній мірі відобразилася сучасна багатовекторна політика Белграда.
Можна було констатувати, що йдеться про традиційне балансування Сербії між Сходом та Заходом. Але, насправді, в даному випадку вся міжнародна активність Белграду є проявом однозначного та чіткого курсу сербської влади на просування своїх поточних, тактичних інтересів.
Це
- блокування вступу Косова до Ради Європи,
- протидія ухваленню Резолюції щодо геноциду у Сребрениці на Генеральній асамблеї ООН,
- створення умов, за яких відмова від приєднання до європейських санкцій проти Росії не зупинить євроінтеграцію Сербії.
Під час травневих зустрічей сербські керівники говорили про це іноді прямо, іноді завуальовано. А іноді сам факт переговорів з іноземними делегаціями сам по собі був маніфестом, меседжем для світу.
Таким, насамперед, став перший із початку повномасштабного російського вторгнення візит до Сербії високої української делегації.
В своїй програмної промові перед призначенням, нинішній прем’єр Сербії, Мілош Вучевич, підкреслював, що Сербія відноситься до Росії і до України як до дружніх країн. Прийом представників Києва на найвищому рівні мав продемонструвати, що це були не тільки слова.
Не виключено, що в Белграді впевнені: дружба, чи, принаймні, налагоджені контакти з Києвом і бодай якась гуманітарна допомога українцям хоча б частково нівелюють звинувачення в проросійському курсі Сербії та стануть «індульгенцією» від можливого «покарання» за незапровадження санкцій проти РФ.
Очікуване незадоволення з боку Москви в Белграді намагаються пом’якшити паралельними зустрічами із послом Росії. Судячи з останніх заяв російських високопосадовців, це працює.
Втім, оновлення контактів між Белградом та Києвом має ще декілька вимірів.
Йдеться, зрозуміло про намагання сербської влади отримати якомога більше союзників в своїй боротьбі зі вступом Косова до Ради Європи і ухвалення Резолюції Генасамблеї ООН щодо Сребрениці.
До війни Україна, яка і сама довго намагалася балансуватися між Сходом та Заходом, в цих питаннях майже стовідсотково стала б на бік Сербії. Тепер рішення Києва під питанням, і Белград мусив робити термінові кроки на зустріч українцям, щоб хоча б спробувати заручитися їхньої підтримкою.
Щодо мотивації Києва – то вона також багатошарова. Оглядачі на Балканах вже зазначили, що головний інтерес України – це закупівля зброї. Але дружину президента Зеленського та главу МЗС Кулебу ніяк не можна назвати ключовими переговорниками із питань озброєння.
Схоже на те, що українське керівництво – як і сербське – вирішило, що взаємна підтримка територіальної цілісності може бути базою для контактів, хоча і обмежених. Гуманітарний напрямок, який курують з обох боків дружини президентів, підходить для цього ідеально.
Втім є ще один вимір останніх міжнародних активностей сербської влади – здається, свій досвід балансування та багатовекторності Вучич вирішив використати для посередництва в мирних переговорах. Існує версія, за якої сербський лідер запропонував Белград як майданчик для переговорів Москви та Києва. Не можна виключати, що китайські мирні ініціативи можуть включати і таку пропозицію, й це могло обговорюватися за зачиненими дверима під час візиту Сі Цзіньпіна.
Втім, все це поки що на рівні чуток.
Зі стовідсотковою впевненістю можна стверджувати тільки одне – Сербія в цьому політичному сезоні вирішила стати помітним гравцем не тільки на регіональної, але і на глобальної геополітичній сцені. Наслідки цієї активності Вучича і його команди ми побачимо вже в найближчий час, коли будемо аналізувати результати голосування в ООН та Раді Європи, та трохи згодом – коли будемо оцінювати вплив головування Угорщини на євроінтеграцію Сербії.
