Протести опозиції та громадських активістів проти виборчих фальсифікацій, організованих, на їхню думку, владою, мали б залишатися частиною суто внутрішньополітичного життя Сербії, складовою дискусії в межах держави та фактором необхідної трансформації країни на її євроінтеграційному шляху. Нічого революційного.
Головною задекларованою метою учасників протестів було оголошено справедливі, чесні вибори без маніпуляцій та “крадіжки” голосів, що є лише повторенням вголос вимог, і без того обов’язкових для країни, яка вступає до Європейського Союзу. Протестні акції у столиці, які відбулися після виборів 17 грудня, були зосереджені на конкретних порушеннях під час голосування (пов’язаних насамперед із завезенням до Белграда виборців з Республіки Сербської, тобто з сусідньої Боснії та Герцеговини) і не закликали до насильницького повалення чинної влади.
Не змінили загальний тренд протестів і інциденти, що відбулися 24 грудня перед Скупштиною Белграда, – зіткнення маніфестантів із правоохоронцями під час спроби групи людей увійти до будівлі. Опозиція відразу відмежувалася від тих, хто бив скло в белградської мерії, і навіть заявила про засланих владою провокаторів. Радикалізацію протестів не підтримали ані опозиційні політики, ані громадські активісти, ані західні дипломати.
Проте сербська влада все одно сприйняла локальний інцидент і протести загалом як сплановану заздалегідь спробу повалення влади / дестабілізації Сербії, за якою “стоять” іноземні (західні) центри впливу.
Мілош Вучевич, голова урядущої Сербської прогресивної партії, віцепрем’єр-міністр і міністр оборони у своєму новорічному інтерв’ю на провладному телеканалі Pink.rs заявив: “Було б наївно вважати, що це спонтанні протести, які не мають жодного відношення до жодної зовнішньої служби. Бурхливі виступи опозиції спрямовані проти держави, а не проти влади. …Ми знаємо, як зберегти мир і стабільність, ми вміємо берегти країну і ми це зробимо”.
Щоб не було ілюзій щодо того, які саме “зовнішні спецслужби” має на увазі сербський урядовець, треба нагадати, що саме говорили президент Сербії Александар Вучич та прем’єр-міністр Сербії Ана Брнабич про вплив іноземних спецслужб на протести.
Глава сербського уряду після інцидентів біля Скупштини Белграда заявила: “Я особливо відчуваю сьогодні ввечері, що важливо виступити на захист Сербії та подякувати російським службам безпеки, які мали цю інформацію та поділилися нею з нами”.
Президент Сербії наступного дня після зіткнень біля столичної мерії красномовно зустрівся із Послом РФ в Белграді Александром Боцан-Харченко. За підсумками зустрічі Вучич повідомив, що поінформував російського дипломата про заворушення в столиці та наголосив, що влада зробить усе, щоб захистити безпеку громадян і Сербії.
Водночас Боцан-Харченко заявив, що сербський президент в розмові з ним стверджував, що за заворушеннями в сербській столиці стоїть Захід. “Розуміючи, що і в Белграді плани не здійснені спокійним, мирним шляхом, опозиція одразу розпочала протести, які заохочуються, підтримуються ззовні. …Це так і є, і про це говорив Вучич. Я тут не буду і не можу вдаватися до подробиць, тому що це довірлива розмова та довірлива інформація, але дані у нього незаперечні про те, що підбурювання і підтримка йде з боку Заходу”, – розказав він російським медіа.
Спростувань цієї заяви від офіційного Белграда не було.
Треба зазначити, що сербське суспільство вже було підготовлене до саме такого позиціювання протестного руху. Наратив про те, що будь-яка опозиційна нинішній владі громадянська активність – це “прояв змови Заходу проти Сербії”, просувався в сербському публічному просторі заздалегідь, ще до виборів.
В травні 2023 року після двох масових розстрілів дітей та молодих людей в Белграді та в селах неподалік від столиці в країні стартували протести під лозунгом “Сербія проти насильства”. Цей рух згодом трансформувався в політичний блок, який взяв участь у виборах і посів друге після партії влади місце. Ще тоді Александар Вучич заявляв, що йдеться не про громадянський протест проти владної політики, яка не завадила масовим розстрілам, а саме про підготовку “кольорової революції”, тобто про план насильницького повалення влади – бо саме так в Белграді (та в Москві) трактують цей термін. На форумі Сербської прогресивної партії президент повідомив, що отримав відомості про це від “близьких” спецслужб “зі Сходу”. “Я отримую інформацію від різних служб. Близькі нам служби зі Сходу кажуть, що це спроби кольорових революцій”, – сказав він.
Для усіх, хто стежить за подіями на вищих щаблях сербської влади, зрозуміло, через які канали до глави держави поступив цей сигнал. Адже Александар Вулін, тодішній директор сербської спецслужби – Безпеково-інформаційного агентства (БІА), ексміністр оборони та ексміністр внутрішніх справ, ніколи не приховував своїх тісних зв’язків із колегами з Росії.
Ось як про нього пише російське видання “КоммерсантЪ”: «Александар Вулін налаштований різко антизахідно і підкреслено проросійськи. За останні роки він не раз відвідував Росію, де неодмінно зустрічався із секретарем Ради безпеки РФ Ніколаєм Патрушевим».
Приклад їхньої співпраці: у 2021 році Безпеково-інформаційне агентство Сербії прослуховувало російських опозиційних діячів у Белграді, які організували семінар для муніципальних депутатів з РФ у столиці Сербії. По закінченні події тодішній глава МВС Вулін приїхав до Москви та передав записи Патрушеву. Через кілька місяців колеги зі спецслужб знову зустрілися в російській столиці та наголосили на важливості співпраці між Росією та Сербією для протидії “кольоровим революціям”. За інформацією сербських медіа, тоді, “у найсуворішій секретності”, було створено спільну російсько-сербську робочу групу із запобігання масовим демонстраціям та спостереження за активістами опозиції, неурядовими організаціями та незалежними журналістами. Російська сторона ще нібито взяла на себе зобов’язання передати сербській стороні “усі знання” про боротьбу з мережевим опором та вуличними протестами.
В травні 2023 року, на тлі початку протестної акції “Сербія проти насильства”, Вулін знову побував у Москві. Офіційним приводом для поїздки була його участь у Міжнародній конференції з безпеки, що проводилася в столиці Росії.
В липні того ж року глава БІА попав під санкції США, за “причетність до транснаціональної організованої злочинності, незаконні операції, пов’язані з наркотиками, і зловживання службовим становищем”. Крім того, стверджувалося, що він “шляхом зловживання службовим становищем” надав Росії “платформу для зловмисних дій” для посилення впливу в регіоні.
В листопаді, за півтора місяця до виборів, Вулін подав у відставку. Коментуючи свій крок, він виступив з цілим політичним маніфестом, де, зокрема, були й такі слова: “США та ЄС хочуть мою голову…”
Після звільнення Вуліна кардинальних реформ чи кадрових пертурбацій в БІА не відбулося, нинішнього виконувача обов’язків директора вважають людиною зі старої команди, тому, напевно, сербська спецслужба, продовжуючи працювати за попередніми робочими планами, зі звичними партнерами, і надала керівництву держави доповідну записку про “спробу організації Заходом кольорової революції”.
Окрім співпраці розвідок, важливою складовою гібридної спецоперації, що мала на меті просування ідеї про змову Заходу та опозиції з метою начебто повалення влади в Сербії, стала наявна система російської пропаганди.
Ось один з прикладів.
На початку листопада минулого року, напередодні грудневих парламентських та місцевих виборів, в Сербії було створено громадянську ініціативу ProGlas, яку заснували сербські безпартійні інтелектуали та громадські діячі – вчені, викладачі, правники, актори… Об’єднання закликало до змін в сербській політиці, стверджуючи, що влада на чолі з Александаром Вучичем і Сербською прогресивною партією має змінитися, щоб Сербія стала іншою країною. ProGlas не агітував за жоден опозиційний виборчий блок, виступаючи як позапартійний рух за демократичні зміни шляхом чесних виборів.
Звернення, опубліковане на сайті ініціативи, на день виборів 17 грудня 2023 року підписало понад 190 950 громадян (всього у Сербії понад 6 млн 500 тис. виборців).
На початку грудня сербська редакція російського пропагандистського державного медіа, RT Balkan оприлюднила “розслідування” про “ймовірні зв’язки” між ProGlas та Заходом. “Розслідувачі” зв’язали ініціативу спочатку із “Будинком прав людини та демократії” в Белграді, потім з організаціями громадянського суспільства, які працюють за цією адресою, ще з західними донорами цих організацій, а згодом висловили припущення щодо того, хто може стояти за цими донорами. Таким чином було “знайдено”, хто “стоїть” за діяльністю ProGlas – різні західні уряди, Європейська комісія, Сорос та навіть… ЦРУ (західна спецслужба!).
“Розслідування” RT, опубліковане 6 грудня, за 11 днів до дня голосування, наступним днями активно тиражувалося сербськими медіа, серед яких були як таблоїди типу Informer-а, так і нібито респектабельні B92 та “Політика”, що позиціює себе як “найстаріша та найвпливовіша щоденна газета в цій частині Європи”.
Очевидно, що всі післявиборчі заяви президента, прем’єра та міністра оборони Сербії про нібито наявний західний вплив на протести опозиції в Белграді транслювалися вже на підготовлену аудиторію. Сербському керівництву навіть не треба було пояснювати, хто саме “організував” протестні акції, достатньо було згадати про іноземний вплив. Громадяни, які дивилися / слухали / читали виступи Вучича та російські або місцеві провладні медіа, очікувано все “зрозуміли”. Після свіжих заяв керівників держави та уряду серби просто отримали офіційне підтвердження та актуалізацію раніше трансльованих підозр.
Очевидно, що нинішня сербська влада доволі чітко артикулює: Белград стоїть поруч із Москвою, сербська влада спирається на підтримку Кремля. Помітно, що у Вашингтоні та Брюсселі намагаються на це не зважати, напевно, і надалі сподіваючись, що співпраця з командою Вучича заради європейського майбутнього Сербії є можливою. Але також очевидно, що завдяки російському гібридному впливу, якому в Белграді ніхто не може або не хоче ефективно протидіяти, та завдяки свідомій прокремлівської позиції нинішньої сербської влади, рівень антизахідних настроїв в Сербії буде лише зростати. Втім, іронія ситуації в тому, що ніхто не може бути впевненим, що на певному етапі цього сербського дрейфу в бік Москви навіть сам Вучич не почне сприйматися вихованим російською пропагандою суспільством як “агент Заходу”.
