Наприкінці травня цього року мешканці села Звернец прокинулися від звуків бульдозерів, що прокочувалися територією заповідної зони Піше Поро — Нарта. Було встановлено високий залізний паркан, посилений колючим дротом, а заповідну територію і море огородили, відрізавши узбережжя від людей, які жили біля нього поколіннями. Коли селяни підійшли запитати, що відбувається, у відповідь вони отримали лише попередження триматися подалі.
Зрештою вони з’ясували наступне: на їхній землі будували розкішний курорт вартістю 4 мільярди доларів, головним інвестором якого був Джаред Кушнер. Просто навпроти, неподалік від берега, острів Сазан — місце надзвичайного екологічного та історичного значення — був обраний для забудови вартістю 1,6 мільярда доларів Іванкою Трамп.
Як усе почалося
Подружжя «знайшло» острів під час прогулянки на яхті Ната Ротшильда. Іванка каже, що вони поплавали й погуляли островом Сазан і були вражені красою недоторканої природи. Тож, природньо, місце було обрано під «розвиток». Оскільки це заповідні території, процесу посприяли хитрою зміною закону, щоб зробити будівництво можливим.
Використовуючи Сазан і Карабурун, Енвер Ходжа контролював Отрантську протоку — подібно до того, як Іран контролює Ормузьку протоку, — і всі морські торгівельні маршрути, якими здійснювали постачання Югославія, Італія та частина Центральної Європи. Через використання острова в якості військової бази, на ньому розташована розгалужена мережа бункерів і взаємопов’язаних тунелів. Це викликало занепокоєння, що його можуть використати для більш зловісних цілей, ніж розкішний туризм.
Місцеві мешканці виступили проти цього рішення, хоча перші протести були нечисленними. Брунела Мертірі, молода письменниця, інженерка і мешканка Звернеца, була серед тих, хто відмовився мовчки погодитись на це. Її зняли на відео, де вона говорить прямо в камеру, впевненим голосом: «Вони не заслуговують на те, щоб забрати нашу землю, море, ліс. Це наше, а не їхнє. Воно не належить ні Кастраті, ні Кушнеру, ні Трампу, ніхто з них не має на це права. Це моя земля, і я говоритиму про це з усієї сили. Навіть коли мій голос тремтить, моє тіло здригається. Це наша земля».
Відео стало відносно вірусним, але справжню лють громадян викликало насильство, що сталося 30 травня. Один місцевий мешканець вступив у суперечку з приватною охороною, розміщеною на місці, яка була агресивною, залякувалла, діяла за межами будь-яких законних повноважень. Без попередження чоловіка схопили, били доки він не втратив свідомості й потім відтягнули за ноги.
Державна поліція, здавалося, була глухою і німою та врешті не втрутилася. Поліцейські дивилися в землю. Мешканця згодом відпустили, але картинка поліцейських у формі, які стояли осторонь, поки громадянина били приватні охоронці, показала усе, що людям потрібно було знати про те, чиїм інтереси насправді служить албанська держава.
31 травня було оголошено перший протест у Тирані. Підбадьорені вражаючою явкою, дедалі більше албанців виходили на вулиці, протестуючи не лише проти самого проєкту, а й проти всіх проявів корумпованої влади, яка зробила його втілення можливим. Сьогодні сотні тисяч протестувальників щодня виходять на вулиці в Тирані, а також по всьому світу.
Чому це? Чому зараз?
Щоб зрозуміти, чому Звернец щось зламав в Албанії, потрібно зрозуміти, через що албанці проходили — і з чим жили — протягом останніх 35 років. Проєкт у Звернеці влучно підсумовує багато проблем.
Комуністична диктатура Енвера Ходжі залишила країну економічно зруйнованою і політично травмованою. Те, що сталося після цього, не було чистою зміною. Фігури далі — Салі Беріша, а потім Еді Рама — являли собою продовження диктатури під новим брендом. Вони просто пристосувалися, переформатували свої історії та продовжили керувати. Відтоді один і той самий клуб олігархів та їхніх спадкоємців перерозподіляє владу і багатство між собою.
Соціалістична партія Рами перебуває при владі вже тринадцять років. За цей час Албанія стала дедалі привабливішим напрямком для іноземних туристів — і дедалі обтяжливішим місцем для життя звичайних албанців. Зарплати стагнують. Ціни на їжу, паливо та оренду різко зросли. Державна система охорони здоров’я перебуває у стані керованого занепаду: недофінансована, з нестачею персоналу, а в деяких закладах — небезпечна для користування. Університетам бракує базової лабораторної інфраструктури. Більшість албанських домогосподарств не мають надійного цілодобового водопостачання. І водночас головна амбіція уряду — просувати розкішний туризм і приватизувати державну землю заради прибутків.
Саме в цьому контексті слід розуміти Звернец. Звернец показав людям, що наша земля, яка для нас є священною, для правлячої олігархії є лише скарбничкою, яку чекають нагоди розбити. Закони можна змінювати за їхньою забаганкою, на їхню користь, коли вони захочуть. Правила гри — фальшиві.
Це не перший випадок, коли саме для Кушнера закони приховано змінювали, знявши з території статус заповідної зони. У грудні 2025 року компанія Кушнера Affinity Partners відмовилася від планів будівництва готелю і розкішного комплексу вартістю 500 мільйонів доларів у Белграді, Сербія, також після масштабних протестів.
Революція набуває форми
Коли рух набував обертів, кілька птахів розглядалися в якості символу протестів. Зрештою, Нарта є заповідною територією, де мешкає понад 530 видів. Але більшість людей природно схилилися до фламінго через його унікальність і яскравий вигляд.
Хоча Звернец став останньою краплею, протест не зосереджений виключно на одній меті, а радше на всьому, що зробило цю інвестицію можливою від самого початку. Студентські протести 2018 року були погашені, коли Рама «переміг» представників руху, загасивши іскру, що запалила вогонь протестів. До сьогодні освітня система залишається кошмаром для албанських студентів, сповненим корупції та невиправданих труднощів. Саме тому «Революція фламінго» відмовляється бути представленою будь-якою однією особою чи групою.
Відповідно, деякі з головних вимог є доволі широкими:
● Скасування проєкту в Звернеці
● Відставка всього уряду
● Скасування Закону 21/2024, який змінив охоронний статус природних територій
● Регулювання статусу «стратегічного інвестора», запровадженого Законом 55/2015
● Скасування Закону 20/2025, відомого як «Гірський пакет»
● Скасування продажу 100 000 гектарів сільськогосподарських земель іноземцям
Тисяча причин
Якщо пройтися серед протестувальників і запитати 1000 із них, за що вони протестують, ви почуєте 1000 різних, однаково вагомих причин повалити албанський уряд.
Хворі та помираючі, які пройшли через крах державних лікарень Албанії. Студенти, які бунтують проти неприйнятної відсутності лабораторій, робочого обладнання та базових гідних умов в інституціях, що мають готувати їх до майбутнього. Працівники, чиї зарплати не встигають за орендою, їжею чи паливом, — люди, які працюють навіть на вихідних і все одно не можуть звести кінці з кінцями. Фермери, чия продукція гниє на складах, тоді як уряд імпортує з найдешевших закордонних джерел замість того, щоб купувати місцеве. Літні люди, які пам’ятають, коли обіцянки були іншими, і які бачили, як кожен уряд по черзі їх давав і порушував.
Це та багато іншого спричинило масову еміграцію албанців, які змушені залишати свою родину і місце народження в пошуках кращого життя. Нині за межами Албанії живе більше албанців, ніж у самій Албанії.
Брехня про «розвиток»
Прем’єр-міністр Рама стверджував, що албанці мають бути вдячними. Інвестиції в Звернец і Сазан, за його словами, створять робочі місця. Вони є вотумом довіри до майбутнього Албанії. Ставити їх під сумнів — означає бути проти прогресу.
Це ази економічної неграмотності.
Економічна модель албанських інвестицій передбачувана. Олігархи, яким належать ці проєкти, віддадуть на аутсорсинг усі можливі товари й послуги. Закордонних працівників залучатимуть на посади, які інакше могли б зайняти місцеві, як це вже відбувалося. Продукти закуповуватимуть там, де вони коштують найменше, а місцева продукція буде приречена гнити. Порти, через які ці товари надходять, у багатьох випадках уже належать тій самій взаємопов’язаній мережі інтересів, якій належать курорти. Гроші рухаються по колу, з якого албанців здебільшого виключено, що підтверджують інші подібні великі проєкти, як-от так званий «Green Coast». Невже ми справді можемо сподіватися лише на крихти, залишені людьми, які володіють столом?
Будь-яка країна, зосереджена виключно на туризмі, стає кошмаром для місцевих. Рама був напрочуд відвертим щодо своїх намірів. Він публічно заявляв, що Албанія має розвивати «туризм для еліт, а не туризм для мас, які носять їжу із собою». Він має на увазі звичайних албанців. Він описує власних виборців як незручність, якою доводиться управляти.
Розвиток вимірюється не тим, скільки грошей мають олігархи, а тим, як звичайний громадянин проводить свої дні.
Уряд проти своїх громадян
Коли я беру участь у протесті «Революції фламінго», мій телефон вимкнено, а голову опущено. Це тому, що я очікую тих самих заяложених тактик залякування, які албанський уряд використовує десятиліттями, — але з технологічним ноу-хау!
У районі розміщують глушники сигналу, щоб ви не могли надійно користуватися інтернетом для спілкування чи пошуку друзів у натовпі. Якщо ви підключаєтеся до безкоштовних Wi-Fi-мереж, маєте увімкнений Bluetooth або Airdrop, ви передаєте уряду свою персональну інформацію.
Якщо ви уважно дивитиметеся навколо, то помітите, як камери спостереження на даху будівлі Офісу прем’єр-міністра рухаються в різні боки, відстежуючи обличчя в натовпі. Помітно, як люди, одягнені у все чорне, фотографують із дахів сусідніх будівель або з вікон верхніх поверхів. Поліцейські в цивільному одязі та лояльні захисники уряду перебуватимуть у натовпі, намагаючись упізнати людей зблизька.
Якщо вони мають на вас важелі впливу, вони ними скористаються. Вони звільнять вас або ваших родичів, які працюють на державу. Дзвінки надходять із невідомих номерів, у розмові згадуються особисті деталі, щоб дати зрозуміти, що вас бачили. Албанський уряд має безліч творчих способів, як карати демократію.
Традиційні медіа тим часом мовчать або активно вороже налаштовані. Кожне велике медіа в Албанії пов’язане або з правлячою партією, або з істеблішментською опозицією — це відмінність, якої на практиці майже не існує, оскільки вони роками перебувають у тісному партнерстві. Обидві сторони підтримують інвестиції. Обидві висвітлювали протести зі скепсисом або не висвітлювали їх узагалі. Підтримувати життєздатність історії довелося звичайним протестувальникам, які документують побачене і самі це публікують.
Приблизно після першого тижня алгоритми соціальних мереж фактично приховали майже весь контент, пов’язаний із «Революцією фламінго». Якщо відкрити розділ коментарів під будь-яким дописом, є велика ймовірність, що ви знайдете принаймні один профіль, який зневажливо висловлюється про протестувальників. Майже всі вони мають 0 дописів, 0 підписників, 0 підписок. Усі створені зовсім недавно. Багато хто припускає, що це або боти, або одноразові акаунти, створені державними службовцями. Сам Рама звинуватив протестувальників у тому, що вони заполонили соціальні мережі ботами, але, як то кажуть, «кожне визнання — це зізнання».
Коли прем’єр-міністр Рама вперше публічно висловився щодо ситуації, він заявив: «Поки я прем’єр-міністр, інвестиції в Звернеці не зупиняться». За кілька днів він уже наполягав, що жодного проєкту ще не існує. Відтоді він звинуватив рух у тому, що його організували іноземні агенти — іранці, заздрісні греки, серби, чорногорці, навіть косовари, — а також найняті оперативники опозиції. Його виступи були хаотичними, але він постійно ображаа власний народ.
Що про це думає ЄС?
9 червня речник Європейської комісії Гійом Мерсьє виступив із чітким попередженням: албанська влада має діяти «без зволікань», щоб не поставити під загрозу шлях країни до ЄС. За його словами, забудова має відповідати Розділу 27 переговорів про вступ — про екологічну політику.
Марта Кос, єврокомісарка з питань розширення, раніше назвала Албанію «найкращим прикладом трансформаційної сили розширення». 15 червня її офіс оприлюднив заяву, в якій зазначалося, що Комісія отримала запевнення від албанського уряду, що оцінку впливу на довкілля буде проведено. Ми не знали, що екологічні оцінки роблять бульдозерами. Той факт, що будівництво вже відбулося без дозволів, показує нам, що справжня відданість Кос — не на боці людей.
17 червня депутати Європейського парламенту проголосували за ухвалення резолюції щодо Звіту Комісії за 2025 рік про Албанію, висловивши серйозне занепокоєння ситуацією в заповідній зоні Вйоса — Нарта і прямо заявивши, що верховенство права та екологічні стандарти ЄС є умовами вступу, що не підлягають обговоренню.
Резолюція конкретно закликала скасувати албанські поправки 2024 року до Закону про заповідні території — закон, який від самого початку зробив забудову Звернеца юридично можливою, — і закликала до мораторію на все нове будівництво на заповідних територіях до моменту такого скасування. Депутати Європарламенту також висловили глибоке занепокоєння Законом Албанії про стратегічні інвестиції, який прискорює процедури видачі дозволів і дозволяє повсюдно уникати екологічних перевірок.
Наш тимчасовий висновок
Рух не має єдиного лідера і не укладає жодних угод. Він залишився на вулицях. Він виріс.
Розвиток вимірюється не тим, скільки курортів побудовано, і не тим, скільки грошей надходить до людей, які вже їх мають. Він вимірюється тим, як звичайний громадянин проводить свої дні — чи має він воду, коли відкриває кран, чи навчаються його діти в будівлях, придатних для навчання, чи може він дозволити собі залишитися в місті, де народився. За цим критерієм Албанію не розвинули. Її продали.
«Революція фламінго» — це вимога іншої відповіді.
Аналітична група CWBS
