Перепис населення як політика
У Чорногорії соціально-політична ситуація має тенденцію до подальшого загострення. Й причина тому не лише у майже тримісячній відсутності нового Уряду країни та існування технічного. На цей раз політичну кризу викликав суто технічно-статистичний захід – проведення перепису населення та житлового фонду в Чорногорії, який був запланований на 1-15 листопада, однак був перенесений на місяць.
Перепис населення у більшості європейських країн є, перш за все, корисним і важливим заходом, оскільки він є основою для прогнозування на майбутнє всіх сфер життя країни та розуміння питань сьогодення. Але у Чорногорії перепис населення перетворився у політичний захід, який загрожує розколом за етнічною ознакою країни, яку ще нещодавно вважали зразком толерантності у міжнаціональних та міжконфесійних відносинах.
Нагадаємо, згідно національного законодавства переписи проводяться кожні 10 років, останній відбувся у 2011 році. Згідно його підсумків 44% населення складали чорногорці, 28% – серби, 6% – босняки, 5% албанці, решта – роми, мусульмани, югослави та єгиптяни. Наступний перепис мав би відбутися у 2020 році, але розпочалася ковідна пандемія. Відразу після її завершення нова, просербська, влада почала підготовку до проведення перепису, який на початку 2023 року перепис перетворила зі статистичного заходу у політичний проєкт. Головну роль у такій трансформації грали та грають просербські та проросійські партії та рухи Чорногорії, згуртовані навколо коаліції За майбутнє Чорногорії, спадкоємця Демократичного фронту.
Опитувальний лист нараховує майже 80 питань, але саме три питання – етнічна та релігійна приналежність, мова – опинилися у центрі політичного протистояння. Тобто, у центр статистичного заходу вдалося поставити суто політичну проблему – чи буде збережена чорногорська ідентичність або вона буде поступово знищуватися, а з часом можливо вдасться змінити й конституційний устрій країни. Для досягнення такої мети розпочалася певна сербізація країни. Цей термін використовують політологи та регіональні медіа для визначення спроб штучного збільшення кількості сербського населення та розповсюдження наративів «сербського світу» у Чорногорії.
Трохи статистики
У 2017 році Міжнародна організація зі стандартизації відокремила чорногорську мову від сербської та надала їй відповідний геокод – ISO 3166-2:ME. Але й сьогодні чорногорська мова не стала справді державною. Дійсно, чорногорська дуже подібна до сербської та хорватської, втім, тільки серби дозволяють собі зневажливі висловлювання на її адресу.
Згідно даних Центру демократії та прав людини (CEDEM) 48,6% опитуваних в Чорногорії вважають, що говорять сербською мовою (+6% до даних дослідження 2011 року), чорногорською – 36% (кількість не змінилася), боснійською -2,6% (-4%).
Конфесійні уподобання громадян Чорногорії характеризує високий рейтинг довіри (80-89%) до Сербської православної церкви (декілька років потому вона дещо змінила назву на Чорногорсько-приморську єпархію СПЦ). Це цілком зрозуміло – іншої православної церкви в країні практично немає, оскільки Чорногорська православна церква до цього часу не визнана канонічною та має незначну підтримку (біля 10%). СПЦ, за підтримки сербської влади, стала не тільки впливовою духовною силою, а й потужним політичним фактором на Західних Балканах.
Дещо краща ситуація з етнічною самоідентифікацією громадян країни. Дані Центру свідчать, що більшість вважає себе чорногорцями – 46,2% (+2% до даних 2011року), сербами – 32,8% – (+4%), босняками – 7,7% (+1%), албанцями – 5,1% (без змін) та інші.
Чи є метою перепису сербізація Чорногорії?
Більшість чорногорських сербів мешкає на півночі та декількох приморських районах. Це створює, гіпотетично, сприятливі умови для формування двох ентитетів (чорногорського та сербського, за прикладом БіГ) або асоціації сербських общин (як це планується в Косово), що загрожуватиме незалежності та цілісності Чорногорії.
Політичні сили, які зацікавлені у такому сценарії, почали сербізацію суспільства з метою асиміляції чорногорців у власній країні. Досить відверто з цього приводу висловився колишній лідер просербсько-проросійського Демократичного фронту М.Лєкіч: він закликав показати, що «нас, сербів, більше ніж інших», а також під час перепису називати себе сербами, прихильниками СПЦ, які розмовляють сербською. Ні більше, ні менше. Інакше, як тиском на майбутніх учасників перепису та спробою порушити свободу волевиявлення це назвати не можна.
СПЦ також долучилася до спроб сербізації чорногорців. Наприклад, нещодавно патріарх СПЦ Порфирій, у супроводі лідерів деяких правонаціоналістичних сербських партій, відвідав Чорногорію. В одній зі своїх проповідей він закликав вірян визначити себе сербами. Що очікувано викликало хвилю різкої критики з боку представників чорногорських патріотичних сил.
Дипломатичний скандал між Чорногорією та Хорватією стався через білборди у південній частині країни та в районах біля хорватського кодону. На них були зображені хорватські вчені ХVІІІ та ХІХ століть Б.Богішіч та Р.Бошковіч під провокаційним надписом – «Пишаюся, що я серб». Безумовно, це викликало незадоволення та запитання з боку офіційного Загреба.
Сьогодні міста Чорногорії виглядають, як напередодні чергових виборів – вони рясніють від маси плакатів, що закликають громадян під час перепису ідентифікувати себе сербами.
Опозиція характеризує подібні дії противників Чорногорії як «етнічну інженерію», тобто масштабну та штучну зміну етнічного складу країни. З цим важко не погодитися.
Проблеми чорногорського перепису
Зрозуміло, що в такій напруженій соціально-політичній та інформацій ситуації є всі підстави сумніватися у об’єктивних результатах перепису. Так, він не проводиться під дулами російських автоматів, як проводилися так звані «вибори» у тимчасово окупованих Криму та на Донбасі. Але ідеологічно-інформаційний тиск на етнічних чорногорців досить потужний й супроводжується поглибленням розколу суспільства за політичною, релігійною та етнічною складовими.
Існують також запитання щодо самого механізму проведення перепису. Зокрема: як й хто проводитиме опитування за кордоном; наскільки якісно підготовлено 4500 осіб, які проводитимуть опитування в самій Чорногорії, більшість з яких – студенти та безробітні; чи зможе новий Уряд забезпечити безпеку процесу проведення перепису та його логістику; чому не існує перекладу на албанську питань опитувальних аркушів, на чому наполягає албанська меншина та інші проблеми. У деяких фахівців-соціологів є запитання і до методології підготовки, проведення та обробки результатів перепису.
За тиждень до запланованого початку перепису були підготовлені пропозиції щодо складу нового Уряду, які мають бути розглянути Скупщиною протягом поточного тижня. У разі позитивного голосування почнеться передача справ в органах виконавчої влади всіх рівнів. Й природно, що цей процес міг негативно вплинути на власне перепис та опрацювання його підсумків, ускладнюючи всі технічно-організаційні питання.
Загострення соціально-політичної ситуації напередодні перепису та вищезгадані технічні проблеми дали опозиційним партіям та національним радам албанців, босняків, ромів та хорватів підстави внести пропозицію щодо відкладення перепису на 3-6 місяців – до вирішення проблем та нормалізації ситуації в країні. Європейській парламент 18 жовтня також висловився за перенос перепису на деякий час до стабілізації обстановки в державі, що дасть можливість його проведення у відповідності до вимог Євросоюзу та міжнародних стандартів.
Чотири опозиційних партій (ДПС, ДСП, СД, ЛП) закликали своїх прихильників та громадян Чорногорії бойкотувати проведення перепису у листопаді та запропонували перенести його на наступну весну. Згідно оцінок деяких фахівців до 10-15% населення може приєднатися до бойкоту. Й тоді результати перепису не можна буде визнавати об’єктивними та такими, що відображають реальний портрет чорногорського населення. І майже 5 млн євро будуть марно витрачені.
Таким чином, проведення перепису населення та житлового фонду Чорногорії у листопаді 2023 року було недоцільним з наступних причин:
- нестабільна політична ситуація та існуюча загроза політичного, етнічного та конфесійного розколу чорногорського суспільства;
- інформаційно-ідеологічна кампанія деяких політичних сил, які за підтримки з-за кордону, намагаються штучно змінити чорногорську ідентичність, що загрожуватиме існуючому конституційному устрою;
- наявність низки технічно-методологічних питань проведення перепису;
- небезпека того, що у разі «вдалої» спроби першої в регіоні операції з етнічної інженерії зі зміни національної ідентичності населення вона стане «популярною» ще десь та викличе бажання повторити.
Відтермінування проведення перепису на місяць, вірогідно, суттєво не вплине на процес, оскільки це обмежений період для повноцінної нормалізації соціально-політичної ситуації в Чорногорії.
