Питання відносин офіційних Брюсселя і Вашингтону з Белградом останнім часом набувають особливої уваги. Коли Росія вторглася в Україну, США та Європейський Союз прискорили свій поворот до Сербії. «Замість того, щоб жонглювати суперечливими вимогами балканських держав, західні столиці зосередили більшість своїх зусиль на одній меті», написало CNN у своїй оглядовій статті. Впливове американське ЗМІ вважає, що політика Заходу мало за мету повернути Сербію в європейське лоно, подалі від Росії та більш повно зосередитися на підтримці України. Традиційно один із найближчих союзників Москви в Європі, Белград довгий час намагався балансувати між своїми історичними зв’язками з Росією та потенційним майбутнім міцнішої європейської інтеграції. На думку американського порталу, західні дипломати намагалися вивести президента Сербії Александра Вучича з орбіти його російського колеги, президента Володимира Путіна, обіцяючи швидший шлях до членства в ЄС, попереджаючи про ізоляцію в разі непокори. Але, на думку CNN, 18 місяців цей підхід був нічим іншим, як пряником, без батога, що призвело до невдачі в досягненні цілей. Сербія відмовилася брати участь у всіх раундах санкцій ЄС проти Путіна та продовжувала переслідувати власні інтереси в регіоні з усе меншою й меншою відповідальністю, розпалюючи конфлікти, щоб відвернути увагу від невдоволення вдома, упевнившись, що не буде нести за це відповідальності перед Заходом.
Західні уряди вже давно ставляться до Сербії як до незамінного балканського голосу, іноді за рахунок більш периферійних гравців, кажуть деякі оглядачі. «Вони, схоже, вірять, що наближають Сербію до ЄС і НАТО, а також до західного мислення, віддаляючи цю країну від Росії… Але це не так», – зазначила Алісія Кернс, британський депутат, голова парламентського комітету у закордонних справах. А.Вучич давно підтримує тісні стосунки зі своїм російським колегою В.Путіним. Виступаючи після засідання Ради національної безпеки, згадала британський депутат, він пояснив рішення не застосовувати санкції проти Москви тим, що Росія була «єдиною країною, яка не вводила проти нас санкцій у 1990-х роках. Вони підтримали нашу територіальну цілісність в ООН”, маючи на увазі відмову РФ визнати незалежність Косова. Незважаючи на зусилля в необхідності енергетичної багатовекторності, які підтримує ЄС, Сербія залишається значною мірою залежною від Росії, продавши контрольний пакет акцій своєї нафтової компанії російському державному гіганту «Газпром». У результаті, «незважаючи на сподівання Белграду приєднатися до ЄС, Вучич продовжував ходити по канату між Москвою та західними державами», – вважає CNN, продовжуючи, що незважаючи на те, що він приєднався до резолюцій ООН, які засуджують вторгнення Росії в Україну, сербський лідер не виявив великої готовності приєднатися до санкцій Заходу. У квітні уряд Сербії спростував повідомлення про продаж зброї та боєприпасів Україні після того, як з’явився документ Пентагону, який стверджував протилежне. Тоді Сербія заявила, що дотримується своєї політики нейтралітету, хоча деякі західні чиновники сприйняли ці повідомлення як доказ того, що їхня політика працює. Кілька аналітиків розповіли CNN, що Сербія мала зробити дуже небагато, щоб отримати похвалу американських і європейських чиновників, проте Вучич залишив за собою багато невиконаних обіцянок. «Коли переобрали його (Вучича) у 2020 році, нам усім сказали: «просто зачекайте після виборів, і ви побачите, що він стає дуже орієнтованим на Захід і Європу», — зазначила британська парламентарка Кернс. «Цього не сталося. Нам сказали, що він приєднається до санкцій і покаже, що він справді на нашому боці. Цього також не сталося. У вересні він підписав з Путіним угоду про безпеку. Час від часу він сміється Заходу в обличчя. І коли я запитую західних чиновників: «Чому ви так налаштовані дозволити Вучичу переграти вас?», вони кажуть, що він найкращий варіант», – зазначила Кернс.
«Якщо припустити, що якимось дивом ми введемо Сербію в ЄС, то ви практично введете ще одного російського троянського коня в ЄС, як у вигляді (прем’єр-міністра Угорщини) Орбана», – зазначив Майда Руге – експерт з Балкан. Малося на увазі, що можна вплинути на процес розширення, але точно не нейтралізувати російський вплив у регіоні, а тільки привнести його в ЄС. Едвард Джозеф, професор зовнішньої політики в Університеті Джона Гопкінса, який десять років служив на Балканах сказав CNN, що «тут виникає питання: хто в Вашингтоні все ще вірить, що Вучич є партнером», нагадавши про нещодавні санкції проти Александра Вуліна,відвертого прибічника Кремля та директора сербської безпекової агенції, як доказ того, що адміністрація Байдена «більше вже не в пастці». Але чи призведе це до зміни політики Белградуне зрозуміло. Тим часом, на думку Джозефа, Вучич підвищує ставки. Він заборонив експорт зброї з країни на 30 днів, заявивши, що «все має бути підготовлено на випадок агресії проти Сербії». На думку американського професора, «це демонстрація готовності вступити в конфлікт, отже потрібно негайно припинити весь експорт зброї, тому що вона потрібна для національної безпеки». Таку позицію президента Сербії підтримали деякі громадяни. На футбольному матчі «Црвени Звезди», де був присутній А.Вучич, фанати сербських націоналістів тримали банер із войовничим написом : «Коли армія повернеться».
Таким чином, можливо зробити висновок, що в ряді центрів прийняття рішень на Заході проходить переоцінка цінностей відносин з офіційним Белградом. Все більше лунає голосів про необхідність посилення тиску на президента Сербії А.Вучича з метою коригування його політики стосовно низки держав-сусідів в регіоні та дотримування загально європейських цінностей і узгодженої позиції щодо агресивних дій Росії. Між тим, виявляється, що вплив Москви на політику Белграда настільки великий, що при всьому можливому бажанні Вучича робити якісь коригування позиції, вони можуть коштувати йому занадто дорого. До цього часу рейтинг Володимира Путіна у сербському суспільстві співставний з рейтингом самого А.Вучича. Відкрите засудження дій Кремля може коштувати правлячій партії втрати довіри багатьох виборців. Така ситуація стала можливою, перш за все, тому, що в Белграді знаходиться найбільша в Європі кількість російських агентів спецслужб, які широко працюють серед правлячої політичної верхівки, сербського бізнесу, місцевих ЗМІ та неурядового сектору. Практично усі провідні ЗМІ Сербії знаходяться в більшій чи меншій мірі під російським впливом. Звідси і високі рейтинги глави Кремля, якого постійно позитивно представляють місцеві медіа, як від правлячої партії, так і від опозиції. Символи російської фашистської ідеології – рашизму такі як Z та V, російського православ’я, що стало одним із стовпів цієї ідеології, можна знайти в багатьох куточках Белграду та інших міст Сербії. Усе громадське життя країни практично просякнуте символами дружби з Росією, незважаючи на її широкомасштабну агресію проти України, яка є серед засновників ООН, а задання цієї міжнародної організації універсального характеру якраз і є запобігання виникнення нових воєн. Без серйозної дерусифікації усіх сербських ЗМІ неможливо говорити про зміну громадської думки в країні щодо російської агресії, а значить дуже важко очікувати коригування позиції Белграду у відношенні до Москви та і Брюсселю.
