Лише популістський стиль Студентського списку може перемогти популістську коаліцію Александара Вучича.
На позачергових парламентських виборах, які президент Александар Вучич призначив на 25 жовтня, не вирішуватиметься питання про зміну зовнішньополітичного курсу Сербії. Не вирішуватиметься і питання відносин із сусідами в регіоні. На цих виборах не вирішуватиметься також питання зміни політико-націоналістичної ідеологічної матриці Сербії.
Із заяв студентів та їхніх кандидатів, а особливо з інтерв’ю першого номера «Студентського списку — Студенти перемагають», кардіолога з Нового Сада Ілії Срдановича, ми дізнаємося, що Косово є невід’ємною частиною Сербії, що питання вступу до ЄС вирішуватимуть громадяни і що Росія є «великою та впливовою країною у світі» та важливим міжнародним партнером Сербії. Лідер Студентського списку вважає, що питання воєнних злочинів на території колишньої Югославії та засудження героїзації Ратка Младича не є пріоритетом для громадян Сербії.
Такі політичні позиції відносять Студентський список до популістських рухів. Однак незаперечним фактом є те, що лише такий студентський рух може мобілізувати на виборах достатньо виборців і перемогти так само популістську коаліцію Александара Вучича.
Багато проєвропейських і ліберальних виборців у Сербії вважають, що місія студентів полягає лише в тому, щоб повалити Вучича, і готові на цих виборах переступити через власні принципи та підтримати catch-all (всеохопний) Студентський список. Адже, судячи з усього, лише студентський рух може покласти край не тільки автократії Сербської прогресивної партії, а й кількадесятилітньому правлінню політичних еліт і криміналізованих структур із періоду війни та розпаду колишньої Югославії.
Важко уявити, що лише один список, сформований людьми без політичного досвіду, у разі перемоги матиме достатній потенціал, щоб виконати передвиборчі обіцянки та здійснити необхідні зміни в спустошеному суспільстві й зруйнованих інституціях. Хоча багато нових імен зі Студентського списку, безсумнівно, стануть ковтком свіжого повітря і, безперечно, майбутніми рушіями змін у Сербії.
Реалістичнішим є сценарій, що в разі поразки режиму Сербської прогресивної партії на виборах будуть створені умови для проведення нових вільних і чесних виборів і ще раз розпочнеться розбудова демократичних інституцій у Сербії.
Дещо іншою виглядає картина Студентського списку для тих, хто читав Студентський план з 11 пунктів, і саме в цьому місці пролягає ключовий контраст із їхніми правими заявами під час публічних виступів та в медіа. У цьому плані з 11 пунктів домінують теми ліквідації партократії та вилучення незаконно набутого багатства під референдумним гаслом — «Сербія або мафія».
Водночас це потенційний революційний вододіл між “до” і “після” правління Сербської прогресивної партії. Ліве ядро студентської програми є доволі конкретним, а саме: боротьба проти імпортного лобі, ліквідація інституцій дешевої робочої сили, захист природних ресурсів, акцент на освіті, охороні здоров’я та свободі медіа.
Опитування громадської думки, які є ненадійними й досить сильно відрізняються між собою, загалом свідчать про те, що студенти та Вучич мають приблизно однаковий рівень підтримки, що відображає глибокий поділ і поляризацію сербського суспільства. Поділ на тих, хто прагне змін і вимагає притягнення криміналізованого режиму до відповідальності, і тих, хто готовий за будь-яку ціну захищати своє становище, оскільки в іншому разі їм доведеться відповідати перед судом або безпосередньо «на вулиці».
Відомо, що вибори від самого початку не є демократичними, оскільки ключові рекомендації міжнародних організацій (ODIHR) щодо змін правової бази, яка регулює вибори, не були належним чином виконані (зловживання державними ресурсами, захист виборців від тиску та залякування, прозорий нагляд за фінансуванням кампаній, збалансоване висвітлення в медіа, а також список виборців) або ситуація навіть погіршилася порівняно з попередніми виборами (підписи на підтримку «фантомних списків»).
Чи відбудеться передача влади і чи буде вона мирною, значною мірою залежить від двох речей. По-перше, від питання, чи готові студенти та ті, хто їх підтримує, фізично захищати на вулиці виборчу волю громадян? І по-друге, чи готові Захід, ЄС і США знову заплющити очі на всі порушення, фальсифікацію виборів і насильство, якщо переможе Сербська прогресивна партія?
Ці питання стосуються не лише миру в Сербії, а й можливого міжнародного прецеденту серед демократичних держав. У найближчі роки Європу очікує низка виборчих викликів, пов’язаних з антидемократичними силами, при цьому не менш важливими є прецеденти в державах-кандидатах на вступ до ЄС .
Збереження Сербської прогресивної партії при владі за допомогою фальсифікацій і насильства остаточно закріпило б авторитарну траєкторію Сербії, яку в такому разі цілком можна було б назвати «балканською Білоруссю». Переконлива перемога студентів стала б «виборчою революцією», здійсненою у виборчих умовах автократичного режиму, і була б продовженням тенденції нещодавньої мирної зміни влади в Угорщині.
Статус-кво, за якого обидві сторони мають однаковий відсоток підтримки й не визнають результатів виборів, був би найризикованішим сценарієм для безпеки Сербії, за якого для врегулювання кризи було б необхідне ширше міжнародне посередництво.
Boris Varga. Serbian political scientist and journalist.
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру
