Чорногорія повинна застосовувати свою санкційну політику в державних установах. Узгодження з рішеннями Європейського Союзу передбачає зобов’язання, які не можуть закінчуватись урядовою заявою. Нещодавній візит російських науковців до Історичного інституту Університету Чорногорії порушує серйозне питання інституційної відповідальності: як могло статися, що в державному університеті було запропоновано співпрацю з російською організацією, яка перебуває під санкціями, без того, щоб її статус став центральним питанням?
21 вересня 2026 року Марк Ентін і Катерина Ентіна виступили в Інституті з гостьовими лекціями. За даними Центру громадянської освіти, Ентіна, радниця директора Фонду Горчакова, запропонувала співпрацю між Фондом та Інститутом. На заході був присутній посол Росії. Таким чином, академічна установа, що фінансується з державного бюджету, стала майданчиком для просування відносин з організацією, проти якої ЄС вжив обмежувальні заходи.
ЄС запровадив санкції проти Фонду підтримки публічної дипломатії імені Олександра Горчакова 21 липня 2022 року. В обґрунтуванні Ради зазначено його фінансування Міністерством закордонних справ Росії та його роль у просуванні зовнішньополітичних цілей Росії. Фонд також фігурує в оприлюднених Чорногорією документах щодо санкцій. Інституційний та санкційний статус Фонду були доступні для перевірки ще до візиту.
Академічна свобода не створює жодного винятку із санкційного законодавства. Рішення Чорногорії про застосування санкцій від травня 2025 року розподіляє відповідальність між органами державної влади, фінансовими установами та іншими відповідними структурами. Обмеження на надання коштів або економічних ресурсів у розпорядження суб’єкта, включеного до санкційного списку, не можна ігнорувати лише тому, що запропоновану діяльність називають дослідницькою або освітньою співпрацею. Так само факт допуску відвідувача до країни не дозволяє здійснювати операції із підсанкційною організацією. Правова оцінка має встановити, що саме було надано, кому і за яких застосовних обмежень.
Саме тут академічна дипломатія може послаблювати практичний ефект санкцій. Гостьова лекція може відкрити шлях до регулярних обмінів, фінансованих поїздок і спільних програм. Кожен окремий вид діяльності може виглядати пересічним, тоді як самі відносини забезпечують їхньому спонсору постійний доступ до дослідників та установ. Публічність не гарантує належного контролю. Громадянське суспільство не повинно бути змушене виявляти підсанкційного партнера вже після початку заходу.
Регіональна інфраструктура для такої взаємодії вже чітко простежується. У квітні 2026 року юридичний факультет Белградського університету рекламував програму Фонду Горчакова Balkan Dialogue, проведення якої було заплановане на червень у Белграді. Вона була орієнтована на студентів, дослідників, державних службовців, представників неурядових організацій та журналістів віком від 20 до 35 років. Семінари та зустрічі з російськими й регіональними експертами створювали можливості для налагодження зв’язків із людьми, які входять у впливові професійні середовища. Пропозицію в Подгориці слід оцінювати в контексті цієї ширшої моделі інституційної взаємодії.
Діяльність Фонду також поширюється на професійну підготовку. В оголошенні про медичну програму професійного обміну InteRussia Чорногорія фігурує серед країн-учасниць, а Фонд Горчакова зазначено як партнера програми. Сама по собі участь не свідчить ані про політичну лояльність, ані про порушення санкцій.
Водночас це демонструє, чому перевірка має охоплювати організацію-спонсора незалежно від різних назв програм та академічних сфер.
Університет повинен оприлюднити, хто ініціював візит, хто фінансував проїзд і проживання, які інституційні ресурси були надані та яку співпрацю обговорювали. Компетентні органи мають визначити, чи передбачала будь-яка домовленість заборонену підтримку Фонду. Для встановлення порушення необхідні докази; уже задокументована пропозиція є достатньою підставою для офіційної перевірки. Інституційна автономія передбачає відповідальність за такі рішення.
Кожне запропоноване партнерство за участю організації, що перебуває під санкціями, має пройти задокументовану правову оцінку до виділення ресурсів. Будь-яку заборонену домовленість необхідно припинити, а відповідальність має бути встановлена там, де це підтверджують докази. Чорногорія не може оцінювати переконливість своєї санкційної політики лише за рішеннями, які вона ухвалює. Вона повинна продемонструвати, що ці рішення поширюються на установи, які фінансуються її громадянами.
Danilo Kalezic. Montenegrin political scientist
Матеріали, що публікуються в рубриці «Думки» відображають особисту думку автора і можуть не збігатися з позицією Центру
