“Повернення” Угорщини на Західні Балкани

“Повернення” Угорщини на Західні Балкани

Починаючи з 2010 року, після приходу Віктора Орбана на посаду прем’єр-міністра Угорщини, політика країни щодо Західних Балкан (далі – ЗБ) стала більш активною. Регіон посів важливе місце у зовнішньополітичних пріоритетах офіційного Будапешта, який став вагомим гравцем на ЗБ. При цьому формалізованої письмової стратегії Угорщини в регіоні до цього часу немає, а політика країни в регіоні часом суперечлива та непослідовна.  

Головним партнером офіційного Будапешту на ЗБ вже багато років залишається саме Сербія, меншою мірою Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Північна Македонія, контакти з Албанією та Косово – мінімальні.

Чому ж Будапешт надає значну увагу розширенню своєї присутності в регіоні? До деяких головних причин доцільно віднести наступні:

Історична пам’ять, яка постійно нагадує про “втрачені” після Першої світової війни території, у тому числі в БіГ, Сербії та Хорватії. Тема для угорців дійсно болюча. Влада постійно використовує її у своїх вузькополітичних інтересах, особливо під час виборчих кампаній. Саме так було позаминулого року під час парламентських виборів в Угорщині, коли майже на кожному передвиборчому мітингу урядущої партії FIDES можна було побачити мапи “Великої Угорщини” та інші подібні сувеніри. Сучасну політику Будапешта на ЗБ можна оцінювати як бажання “повернутися” в регіон, який колись був “своїм”. 

Боротьба за регіональне лідерство. Бути лідером якогось регіону – мрія угорських політиків. Вони розуміють, що в Центральній Європі чимало потужних конкурентів, а ось ЗБ – “вільні” й тут Будапешт має шанси на лідерство. Акцент був зроблений на сприянні євроатлантичної інтеграції країн ЗБ й почалося системне лобіювання цього процесу. На це вказують польські дослідники Томаш Жорначук та Вероніка Йозвяк, підкреслюючи при цьому, що прискорення європейської інтеграції Балкан залишається довгостроковою метою для Угорщини. Про це він казав й на нещодавньому саміті ЄС-ЗБ у грудні минулого року. В. Орбан підтримує Ж. Бореля, який відзначив, що “Балкани надзвичайно важливі для Єврсоюзу”. 11 липня 2023 р. в Угорському інституті зовнішньої політики відбулася дискусія щодо політики Угорщини на ЗБ, де головним висновком стало активніше сприяння швидкій євроінтеграції країн регіону в політичних та економічних інтересах Будапешта.  Отже, у пріоритеті – політична доцільність та власні інтереси, а не реальні досягнення країн-кандидатів. З часом Будапешт став якщо не регіональним лідером, то потужним локомотивом євроінтеграції ЗБ, ефективним  й водночас суперечливим посередником між ЄС та ЗБ. Адже посередництво в першу чергу має задовольняти інтереси Угорщини, навіть якщо це зрештою стане на заваді наближенню ЗБ до Євросоюзу. Як це було у 2018 році, коли угорський прем’єр радив тодішній владі в Скоп’є не міняти назву держави (!) для розблокування вета Греції на початок вступних переговорів. Так само нещодавня заява В. Орбана про блокування будь-яких санкцій проти президента  Республіки Сербської (БіГ) Мілорада Додіка є підтримкою його сепаратизму та не сприятиме євроінтеграції БіГ.  

У цьому ж контексті слід розглядати намагання В. Орбана посилити політичний вплив, для чого він встановив дружні відносини з неліберальними лідерами регіону. В кращі часи до його “клубу” автократів входили колишні прем’єр-міністр Македонії Нікола Груєвські та прем’єр-міністр Словенії Янез Янша, чинні президенти Сербії Александар Вучич та Республіки Сербської М. Додік. Сьогодні в “клубі” залишилися лише Вучич, Додік та Орбан. Вони є правими політиками, яких об’єднують неліберальні, антиєвропейські цінності, доцільність обмеження свобод та прав людини, скрите неприйняття мусульман, “ворожого” християнству. Вони стали союзниками Угорщини у її “поверненні” на ЗБ. Ці дружні відносини допомагають В. Орбану розв’язувати гострі проблеми, не привертаючи зайвої уваги.

Географічна близькість регіону сприяє розвитку торговельно-економічних зв’язків з державами ЗБ. Товарообіг з ними виріс з приблизно 3 млрд євро у 2010 році до майже 12 млрд у 2022-му. Основними секторами співробітництва є телекомунікація, транспортна інфраструктура, енергетика, сільське господарство та ритейл. У 2020 році Угорське агентство з просування експорту створило інвестиційний “коридор” на суму приблизно 7 млн євро для Боснії та Герцеговини, Сербії  та Чорногорії.

Головним торговельно-економічним партнером Угорщини в регіоні є  Сербія, на долю якої припадає майже 30% товарообігу з ЗБ. Угорські компанії OTP Bank (фінансова сфера) та 4iG (телекомунікації) розширюють свою присутність в Сербії, будується швидкісна залізниця між Будапештом і Белградом.  Енергетичне співробітництво є пріоритетом – домовлено про будівництво інтерконектора, який з’єднає Сербію з нафтопроводом “Дружба”, обговорюється придбання Сербією 5-10% акцій угорської АЕС “Пакш-2”, розширюється співробітництво в газовій сфері. Триває обговорення створення СП у складі Srbije та угорської MVM Group, яка планує інвестувати  у нього 600 мільйонів євро. У свою чергу Elektroprivreda відмовиться від 11 державних гідроелектростанцій.

Більш скромне співробітництво Угорщини з БіГ, де товарообіг дорівнює приблизно 0,7 млрд євро, де на долю власно РС припадає приблизно 30%. У 2021-2023 роках Угорщина надала Республіці Сербській допомогу у розмірі 218 млн євро в різних формах. На стадії обговорення та визначення можливості участі угорської нафтогазової компанії MOL в деяких проєктах в РС.

В. Орбан підписав Угоду про співробітництво Угорщини та РС під час свого минулорічного візиту до республіки. Підписана угода стане основою для співпраці в різних сферах, починаючи від охорони здоров’я і закінчуючи економікою, освітою та транспортом, відновлюваної енергетики.

Підтримка угорської меншини є традиційним завданням кожного угорського уряду. В. Орбан перетворив його на мега мету, що дає йому можливість використовувати меншини у внутрішньополітичній боротьбі. У Воєводіні на півночі Сербії  мешкає приблизно 300.000 сербських угорців, які мають й угорські паспорти. Вони підтримують та співпрацюють з владами обох країн, а паспорти двох держав дають їм право голосувати в них, традиційно підтримуючи чинні режими. Будапешт надає багато уваги інформаційно-ідеологічному впливу на сербських угорців через угорськомовні мас-медіа, в які за останні 10 років інвестовано приблизно 12 млн євро. 

Збереженню безпеки та боротьбі з нелегальною міграцією у вибухонебезпечному регіоні, який межує з Угорщиною, влада в Будапешті надає значну увагу. Саме тому вона вже декілька років зберігає тут військову присутність, беручи участь у миротворчих місіях в Косово (KFOR) та y БіГ (EUFOR). Так, під час нещодавніх провокацій сербів на півночі Косова угорські миротворці сприяли відновленню порядку, 12 з них було поранено. Вперше угорський генерал очолив EUFOR, а контингент угорських миротворців було збільшено майже втричі – до 400 вояків з 1100 всього контингенту.

У цьому ж контексті слід розглядати боротьбу Угорщини з нелегальною міграцією разом з Сербією та Північною Македонією, які розташовані на так званому “балканському шляху” нелегальних мігрантів. Важливу роль можуть відіграти досягнуті 3 грудня 2023 року тристоронні домовленості Будапешта, Відня, Скоп’є щодо посилення спільної боротьбі проти цього явища. Згідно з ними, на кордонах з Північною Македонією будуть розгорнути додаткові підрозділи поліції Австрії та Сербії, які забезпечуватимуться сучасною технікою, включаючи дрони. Нелегальні мігранти використовують Угорщину як транзитну країну, місце збору нелегалів і розміщення етнічних банд. Другий рік між ними триває війна за контроль над окремими частинами сербсько-угорського кордону, від чого страждають й місцеві мешканці з обох його боків. Дружба Орбана та Вучича дозволила угорцям збудувати на кордоні огорожу та розгорнути військові підрозділи без протестів сербської сторони. Обидва підтримують тезу угорського лідера, що “міграцію не можливо контролювати, її треба зупинити”.

Таким чином, проєкт “повернення” Угорщини на Західні Балкани слід розглядати в декількох аспектах:

– він працює на формування іміджу Угорщини (та її лідера В. Орбана) як впливової країни не тільки на Західних Балканах, але й у Євросоюзі;

– проєкт дозволяє здійснювати зовнішню політику, відмінну від спільної зовнішньої та безпекової політики Євросоюзу (CFSP) не лише стосовно України, але й на ЗБ;

– всі дії, які здійснює Угорщина у процесі “повернення” на ЗБ, відповідають виключно політичним та економічним інтересам Угорщини та сприяють укріпленню влади В. Орбана. Все інше, у тому числі допомога євроінтеграції регіону – другорядне.