Неурядова організація Freedom House у своїй доповіді «Свобода у світі» за 2024 рік вичерпно висвітлила стану свободи в усьому світі, відзначаючи 18-й рік поспіль зниження глобальної свободи. Наряду із збройними конфліктами, що спричиняють серйозні страждання, нечесні вибори стали основними причинами ерозії свободи в усьому світі. Майкл Дж. Абрамовіц, президент Freedom House, різко зауважив на значний регрес глобальної свободи протягом 2023 року, застерігши, що якщо демократичні суспільства не зможуть подолати існуючі виклики, переважна більшість населення планети буде позбавлена основних свобод вже у найближчі роки, що зрештою вплине на мир, процвітання, безпеку та свободу в усьому світі.
Щодо Західних Балкан у звіті міститься інформація про статус політичних і громадянських свобод у шести країнах, віднесених до категорії «частково вільних» зон, хоча й із помітними відмінностями. Сербія, наприклад, продовжує свій кількарічний занепад, різко контрастуючи з Чорногорією, яка лише трохи не дотягує до статусу «вільної». Така регіональна оцінка підкреслює нюанси ландшафту свободи на Балканах, де унікальна політична та суспільна динаміка кожної країни впливає на їх індивідуальне становище.
Звіт щодо Сербії викликає особливе занепокоєння, оскільки країна зберегла статус однієї з тих, де спостерігається найзначніше зниження демократичних свобод за останнє десятиліття. Цей занепад ставить Сербію поруч із Боснією і Герцеговиною, Угорщиною, Росією, Туреччиною та Польщею, де ерозія демократичних принципів була особливо помітною. Правляча Сербська прогресивна партія (SNS) була визначена як ключовий винуватець регресу, що системно підриває політичні права і громадянські свободи. Тактика SNS включає тиск на незалежні медіа, придушення політичної опозиції та стримування діяльності громадянського сектору, сприяючи подальшому обмеженню демократичного простору. Розмивання меж між державним апаратом в цілому і правлячою партією SNS у поєднанні з висвітленими проблемами демонструє тривожну тенденцію до консолідації влади та придушення інакомислення.
Звіт Freedom House починає оцінку політичних свобод і громадянських прав у Сербії у 2023 році з критичного аналізу численних факторів, що сприяють погіршенню демократичного «здоров’я» країни. Виборчі маніпуляції, напади на критиків режиму, масштабна корупція, пропаганда, що просувається на державному рівні, і тиск на ЗМІ були виділені як серйозні проблеми. Крім того, підрив незалежності судової системи та відсутність прозорості в урядовій роботі були визначені як вирішальні фактори, які заплямували репутацію демократії в Сербії.
В регіоні яскраво виділяється Чорногорія, яка впритул наблизилася до порогу, за яким вона вважатиметься вільною країною. Незважаючи на таку схвальну позицію, звіт підкреслює обмеження значущої участі та впливу громадян на консультації щодо законодавства та політичних реформ. Актуальними залишаються такі проблеми, як недоступність бюджетного планування та відсутність прозорості державних контрактів, що підкреслює необхідність вдосконалення для повної реалізації демократичних принципів.
Боснія і Герцеговина загрузла в глибоко вкоріненій нефункціональній політичній системі, що ставить її в кінець європейського списку з точки зору впливу політичної функціональності на права людини, громадянські свободи та участь у політичному житті. Втручання Високого представника у формування уряду суб’єкта ще більше загострило дефіцит демократії в країні, ставивши серйозні питання щодо здатності громадян вільно обирати лідерів і легітимності передачі влади, що є фундаментальним аспектом демократичного врядування.
Албанія продемонструвала прогрес, зокрема у процесі перевірки суддів, посилення боротьби з корупцією та покращення доступу громадян до правосуддя. Незважаючи на ці досягнення, проблеми прозорості та дисфункції управління залишаються актуальними. Проведення місцевих виборів критикуються за те, що вони не створюють сприятливого середовища для вільних і справедливих виборчих процесів. Тим не менш, Албанія досягла успіхів у відновленні залучення громадян до демократичних процесів і дотриманні зобов’язань ЄС щодо реформ.
У Косово, незважаючи на важкий рік, позначений зростанням насильства в північних муніципалітетах, визнано прогрес у сфері прав людини та громадянських свобод. Прогрес у політичних процесах, участь громадян і активне громадянське суспільство відображають позитивні зрушення. Проте зберігається занепокоєння щодо свободи медіа та безпеки журналістів, навіть незважаючи на значний прогрес у захисті прав меншин і релігійних прав, що позиціонує Косово як лідера в деяких демократичних перетвореннях на Західних Балканах.
Північна Македонія, як і її сусіди, залишається в категорії «частково вільних» країн, але значні надії покладаються на міцнішу демократію та посилений захист громадянських свобод, особливо після зміни уряду в 2017 році. Незважаючи на неспокійний рік, існували очікування, що уряд використовуватиме демократичні процеси для притягнення людей до відповідальності та переходу країни до більш демократичної та вільної держави. Однак занепокоєння щодо законодавчих змін і невирішених корупційних справ минулого пом’якшили ці очікування, підкресливши необхідність значних політичних змін для сприяння більш демократичному середовищу.
У міру того як Західні Балкани прагнуть до інтеграції в Європейський Союз на багатообіцяючому і складному шляху, важливість непохитної відданості демократичним реформам і верховенству права стає все більш пріоритетним. Очікувана доповідь Freedom House «Nations in Transit», яка вийде наприкінці місяця, запропонує додаткову можливість заглибитися в нестабільний стан регіональних процесів через призму критики, щоб оцінити прогрес і невдачі в поточних реформах.
***
Вкрай важливо зазначити, що оцінки у звіті Freedom House «Свобода у світі», зокрема щодо Чорногорії та її регіональних аналогів, показали помітне зниження аналітичної точності. Неможливо не помітити модель повторень та певну млявість у підході дослідників у поєднанні з незрозумілою упередженістю, яка зрештою ризикує підірвати довіру до звіту як такого. Такі недоліки призводять до зображення країн Західних Балкан, яке часто розходиться з реальністю, що викликає сумніви щодо ретельності та неупередженості цих оцінок.
У звітах розглядаються значущі політичні діячі та партії, а також нерівномірне визнання зовнішнього впливу та організованої злочинності, непропорційна зосередженість на певних суб’єктах у порівнянні з іншими, замовчування критичних подій, таких як погрози, з якими зіткнувся Головний спеціальний прокурор, і нечіткий аналіз свободи медіа, академічних і релігійних свобод – усе це сприяє створенню наративу, який виглядає частково відірваним від складної реальності в Чорногорії та в цілому регіоні.
